Дії 21
1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.
ਤੈ ਰ੍ਵਿਸ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਾਃ ਸਨ੍ਤੋ ਵਯੰ ਪੋਤੰ ਬਾਹਯਿਤ੍ਵਾ ਰੁʼਜੁਮਾਰ੍ਗੇਣ ਕੋਸ਼਼ਮ੍ ਉਪਦ੍ਵੀਪਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਪਰੇ(ਅ)ਹਨਿ ਰੋਦਿਯੋਪਦ੍ਵੀਪਮ੍ ਆਗੱਛਾਮ ਤਤਸ੍ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਪਾਤਾਰਾਯਾਮ੍ ਉਪਾਤਿਸ਼਼੍ਠਾਮ|
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.
ਤਤ੍ਰ ਫੈਨੀਕਿਯਾਦੇਸ਼ਗਾਮਿਨਮ੍ ਪੋਤਮੇਕੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਯ ਤਮਾਰੁਹ੍ਯ ਗਤਵਨ੍ਤਃ|
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.
ਕੁਪ੍ਰੋਪਦ੍ਵੀਪੰ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਤੰ ਸਵ੍ਯਦਿਸ਼ਿ ਸ੍ਥਾਪਯਿਤ੍ਵਾ ਸੁਰਿਯਾਦੇਸ਼ੰ ਗਤ੍ਵਾ ਪੋਤਸ੍ਥਦ੍ਰਵ੍ਯਾਣ੍ਯਵਰੋਹਯਿਤੁੰ ਸੋਰਨਗਰੇ ਲਾਗਿਤਵਨ੍ਤਃ|
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.
ਤਤ੍ਰ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਗਣਸ੍ਯ ਸਾਕ੍ਸ਼਼ਾਤ੍ਕਰਣਾਯ ਵਯੰ ਤਤ੍ਰ ਸਪ੍ਤਦਿਨਾਨਿ ਸ੍ਥਿਤਵਨ੍ਤਃ ਪਸ਼੍ਚਾੱਤੇ ਪਵਿਤ੍ਰੇਣਾਤ੍ਮਨਾ ਪੌਲੰ ਵ੍ਯਾਹਰਨ੍ ਤ੍ਵੰ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮ੍ਨਗਰੰ ਮਾ ਗਮਃ|
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.
ਤਤਸ੍ਤੇਸ਼਼ੁ ਸਪ੍ਤਸੁ ਦਿਨੇਸ਼਼ੁ ਯਾਪਿਤੇਸ਼਼ੁ ਸਤ੍ਸੁ ਵਯੰ ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਸ੍ਥਾਨਾਤ੍ ਨਿਜਵਰ੍ਤ੍ਮਨਾ ਗਤਵਨ੍ਤਃ, ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਤੇ ਸਬਾਲਵ੍ਰੁʼੱਧਵਨਿਤਾ ਅਸ੍ਮਾਭਿਃ ਸਹ ਨਗਰਸ੍ਯ ਪਰਿਸਰਪਰ੍ੱਯਨ੍ਤਮ੍ ਆਗਤਾਃ ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ਵਯੰ ਜਲਧਿਤਟੇ ਜਾਨੁਪਾਤੰ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਯਾਮਹਿ|
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
ਤਤਃ ਪਰਸ੍ਪਰੰ ਵਿਸ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਾਃ ਸਨ੍ਤੋ ਵਯੰ ਪੋਤੰ ਗਤਾਸ੍ਤੇ ਤੁ ਸ੍ਵਸ੍ਵਗ੍ਰੁʼਹੰ ਪ੍ਰਤ੍ਯਾਗਤਵਨ੍ਤਃ|
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.
ਵਯੰ ਸੋਰਨਗਰਾਤ੍ ਨਾਵਾ ਪ੍ਰਸ੍ਥਾਯ ਤਲਿਮਾਯਿਨਗਰਮ੍ ਉਪਾਤਿਸ਼਼੍ਠਾਮ ਤਤ੍ਰਾਸ੍ਮਾਕੰ ਸਮੁਦ੍ਰੀਯਮਾਰ੍ਗਸ੍ਯਾਨ੍ਤੋ(ਅ)ਭਵਤ੍ ਤਤ੍ਰ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣੰ ਨਮਸ੍ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਯ ਦਿਨਮੇਕੰ ਤੈਃ ਸਾਰ੍ੱਧਮ੍ ਉਸ਼਼ਤਵਨ੍ਤਃ|
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.
ਪਰੇ (ਅ)ਹਨਿ ਪੌਲਸ੍ਤਸ੍ਯ ਸਙ੍ਗਿਨੋ ਵਯਞ੍ਚ ਪ੍ਰਤਿਸ਼਼੍ਠਮਾਨਾਃ ਕੈਸਰਿਯਾਨਗਰਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਸੁਸੰਵਾਦਪ੍ਰਚਾਰਕਾਨਾਂ ਸਪ੍ਤਜਨਾਨਾਂ ਫਿਲਿਪਨਾਮ੍ਨ ਏਕਸ੍ਯ ਗ੍ਰੁʼਹੰ ਪ੍ਰਵਿਸ਼੍ਯਾਵਤਿਸ਼਼੍ਠਾਮ|
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.
ਤਸ੍ਯ ਚਤਸ੍ਰੋ ਦੁਹਿਤਰੋ(ਅ)ਨੂਢਾ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਦਿਨ੍ਯ ਆਸਨ੍|
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.
ਤਤ੍ਰਾਸ੍ਮਾਸੁ ਬਹੁਦਿਨਾਨਿ ਪ੍ਰੋਸ਼਼ਿਤੇਸ਼਼ੁ ਯਿਹੂਦੀਯਦੇਸ਼ਾਦ੍ ਆਗਤ੍ਯਾਗਾਬਨਾਮਾ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਦੀ ਸਮੁਪਸ੍ਥਿਤਵਾਨ੍|
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...
ਸੋਸ੍ਮਾਕੰ ਸਮੀਪਮੇਤ੍ਯ ਪੌਲਸ੍ਯ ਕਟਿਬਨ੍ਧਨੰ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਨਿਜਹਸ੍ਤਾਪਾਦਾਨ੍ ਬੱਧ੍ਵਾ ਭਾਸ਼਼ਿਤਵਾਨ੍ ਯਸ੍ਯੇਦੰ ਕਟਿਬਨ੍ਧਨੰ ਤੰ ਯਿਹੂਦੀਯਲੋਕਾ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮਨਗਰ ਇੱਥੰ ਬੱਧ੍ਵਾ ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਾਨਾਂ ਕਰੇਸ਼਼ੁ ਸਮਰ੍ਪਯਿਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤੀਤਿ ਵਾਕ੍ਯੰ ਪਵਿਤ੍ਰ ਆਤ੍ਮਾ ਕਥਯਤਿ|
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
ਏਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀਂ ਕਥਾਂ ਸ਼੍ਰੁਤ੍ਵਾ ਵਯੰ ਤੰਨਗਰਵਾਸਿਨੋ ਭ੍ਰਾਤਰਸ਼੍ਚ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮੰ ਨ ਯਾਤੁੰ ਪੌਲੰ ਵ੍ਯਨਯਾਮਹਿ;
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!
ਕਿਨ੍ਤੁ ਸ ਪ੍ਰਤ੍ਯਾਵਾਦੀਤ੍, ਯੂਯੰ ਕਿੰ ਕੁਰੁਥ? ਕਿੰ ਕ੍ਰਨ੍ਦਨੇਨ ਮਮਾਨ੍ਤਃਕਰਣੰ ਵਿਦੀਰ੍ਣੰ ਕਰਿਸ਼਼੍ਯਥ? ਪ੍ਰਭੋ ਰ੍ਯੀਸ਼ੋ ਰ੍ਨਾਮ੍ਨੋ ਨਿਮਿੱਤੰ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮਿ ਬੱਧੋ ਭਵਿਤੁੰ ਕੇਵਲ ਤੰਨ ਪ੍ਰਾਣਾਨ੍ ਦਾਤੁਮਪਿ ਸਸੱਜੋਸ੍ਮਿ|
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“
ਤੇਨਾਸ੍ਮਾਕੰ ਕਥਾਯਾਮ੍ ਅਗ੍ਰੁʼਹੀਤਾਯਾਮ੍ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਯਥੇੱਛਾ ਤਥੈਵ ਭਵਤ੍ਵਿਤ੍ਯੁਕ੍ਤ੍ਵਾ ਵਯੰ ਨਿਰਸ੍ਯਾਮ|
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.
ਪਰੇ(ਅ)ਹਨਿ ਪਾਥੇਯਦ੍ਰਵ੍ਯਾਣਿ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮੰ ਪ੍ਰਤਿ ਯਾਤ੍ਰਾਮ੍ ਅਕੁਰ੍ੰਮ|
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
ਤਤਃ ਕੈਸਰਿਯਾਨਗਰਨਿਵਾਸਿਨਃ ਕਤਿਪਯਾਃ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾ ਅਸ੍ਮਾਭਿਃ ਸਾਰ੍ੱਧਮ੍ ਇਤ੍ਵਾ ਕ੍ਰੁʼਪ੍ਰੀਯੇਨ ਮ੍ਨਾਸੰਨਾਮ੍ਨਾ ਯੇਨ ਪ੍ਰਾਚੀਨਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯੇਨ ਸਾਰ੍ੱਧਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਭਿ ਰ੍ਵਸ੍ਤਵ੍ਯੰ ਤਸ੍ਯ ਸਮੀਪਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਨ੍ ਨੀਤਵਨ੍ਤਃ|
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.
ਅਸ੍ਮਾਸੁ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮ੍ਯੁਪਸ੍ਥਿਤੇਸ਼਼ੁ ਤਤ੍ਰਸ੍ਥਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣੋ(ਅ)ਸ੍ਮਾਨ੍ ਆਹ੍ਲਾਦੇਨ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤਵਾਨ੍|
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.
ਪਰਸ੍ਮਿਨ੍ ਦਿਵਸੇ ਪੌਲੇ(ਅ)ਸ੍ਮਾਭਿਃ ਸਹ ਯਾਕੂਬੋ ਗ੍ਰੁʼਹੰ ਪ੍ਰਵਿਸ਼਼੍ਟੇ ਲੋਕਪ੍ਰਾਚੀਨਾਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਤਤ੍ਰ ਪਰਿਸ਼਼ਦਿ ਸੰਸ੍ਥਿਤਾਃ|
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.
ਅਨਨ੍ਤਰੰ ਸ ਤਾਨ੍ ਨਤ੍ਵਾ ਸ੍ਵੀਯਪ੍ਰਚਾਰਣੇਨ ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਾਨ੍ ਪ੍ਰਤੀਸ਼੍ਵਰੋ ਯਾਨਿ ਕਰ੍ੰਮਾਣਿ ਸਾਧਿਤਵਾਨ੍ ਤਦੀਯਾਂ ਕਥਾਮ੍ ਅਨੁਕ੍ਰਮਾਤ੍ ਕਥਿਤਵਾਨ੍|
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!
ਇਤਿ ਸ਼੍ਰੁਤ੍ਵਾ ਤੇ ਪ੍ਰਭੁੰ ਧਨ੍ਯੰ ਪ੍ਰੋਚ੍ਯ ਵਾਕ੍ਯਮਿਦਮ੍ ਅਭਾਸ਼਼ਨ੍ਤ, ਹੇ ਭ੍ਰਾਤ ਰ੍ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਂ ਮਧ੍ਯੇ ਬਹੁਸਹਸ੍ਰਾਣਿ ਲੋਕਾ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸਿਨ ਆਸਤੇ ਕਿਨ੍ਤੁ ਤੇ ਸਰ੍ੱਵੇ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਮਤਾਚਾਰਿਣ ਏਤਤ੍ ਪ੍ਰਤ੍ਯਕ੍ਸ਼਼ੰ ਪਸ਼੍ਯਸਿ|
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
ਸ਼ਿਸ਼ੂਨਾਂ ਤ੍ਵਕ੍ਛੇਦਨਾਦ੍ਯਾਚਰਣੰ ਪ੍ਰਤਿਸ਼਼ਿਧ੍ਯ ਤ੍ਵੰ ਭਿੰਨਦੇਸ਼ਨਿਵਾਸਿਨੋ ਯਿਹੂਦੀਯਲੋਕਾਨ੍ ਮੂਸਾਵਾਕ੍ਯਮ੍ ਅਸ਼੍ਰੱਧਾਤੁਮ੍ ਉਪਦਿਸ਼ਸੀਤਿ ਤੈਃ ਸ਼੍ਰੁਤਮਸ੍ਤਿ|
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
ਤ੍ਵਮਤ੍ਰਾਗਤੋਸੀਤਿ ਵਾਰ੍ੱਤਾਂ ਸਮਾਕਰ੍ਣ੍ਯ ਜਨਨਿਵਹੋ ਮਿਲਿਤ੍ਵਾਵਸ਼੍ਯਮੇਵਾਗਮਿਸ਼਼੍ਯਤਿ; ਅਤਏਵ ਕਿੰ ਕਰਣੀਯਮ੍? ਅਤ੍ਰ ਵਯੰ ਮਨ੍ਤ੍ਰਯਿਤ੍ਵਾ ਸਮੁਪਾਯੰ ਤ੍ਵਾਂ ਵਦਾਮਸ੍ਤੰ ਤ੍ਵਮਾਚਰ|
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.
ਵ੍ਰਤੰ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਕ੍ਰੁʼਤਸਙ੍ਕਲ੍ਪਾ ਯੇ(ਅ)ਸ੍ਮਾਂਕ ਚਤ੍ਵਾਰੋ ਮਾਨਵਾਃ ਸਨ੍ਤਿ
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.
ਤਾਨ੍ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਤੈਃ ਸਹਿਤਃ ਸ੍ਵੰ ਸ਼ੁਚਿੰ ਕੁਰੁ ਤਥਾ ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਸ਼ਿਰੋਮੁਣ੍ਡਨੇ ਯੋ ਵ੍ਯਯੋ ਭਵਤਿ ਤੰ ਤ੍ਵੰ ਦੇਹਿ| ਤਥਾ ਕ੍ਰੁʼਤੇ ਤ੍ਵਦੀਯਾਚਾਰੇ ਯਾ ਜਨਸ਼੍ਰੁਤਿ ਰ੍ਜਾਯਤੇ ਸਾਲੀਕਾ ਕਿਨ੍ਤੁ ਤ੍ਵੰ ਵਿਧਿੰ ਪਾਲਯਨ੍ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਨੁਸਾਰੇਣੇਵਾਚਰਸੀਤਿ ਤੇ ਭੋਤ੍ਸਨ੍ਤੇ|
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.
ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਾਨਾਂ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸਿਲੋਕਾਨਾਂ ਨਿਕਟੇ ਵਯੰ ਪਤ੍ਰੰ ਲਿਖਿਤ੍ਵੇੱਥੰ ਸ੍ਥਿਰੀਕ੍ਰੁʼਤਵਨ੍ਤਃ, ਦੇਵਪ੍ਰਸਾਦਭੋਜਨੰ ਰਕ੍ਤੰ ਗਲਪੀਡਨਮਾਰਿਤਪ੍ਰਾਣਿਭੋਜਨੰ ਵ੍ਯਭਿਚਾਰਸ਼੍ਚੈਤੇਭ੍ਯਃ ਸ੍ਵਰਕ੍ਸ਼਼ਣਵ੍ਯਤਿਰੇਕੇਣ ਤੇਸ਼਼ਾਮਨ੍ਯਵਿਧਿਪਾਲਨੰ ਕਰਣੀਯੰ ਨ|
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.
ਤਤਃ ਪੌਲਸ੍ਤਾਨ੍ ਮਾਨੁਸ਼਼ਾਨਾਦਾਯ ਪਰਸ੍ਮਿਨ੍ ਦਿਵਸੇ ਤੈਃ ਸਹ ਸ਼ੁਚਿ ਰ੍ਭੂਤ੍ਵਾ ਮਨ੍ਦਿਰੰ ਗਤ੍ਵਾ ਸ਼ੌਚਕਰ੍ੰਮਣੋ ਦਿਨੇਸ਼਼ੁ ਸਮ੍ਪੂਰ੍ਣੇਸ਼਼ੁ ਤੇਸ਼਼ਾਮ੍ ਏਕੈਕਾਰ੍ਥੰ ਨੈਵੇਦ੍ਯਾਦ੍ਯੁਤ੍ਸਰ੍ਗੋ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਤੀਤਿ ਜ੍ਞਾਪਿਤਵਾਨ੍|
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,
ਤੇਸ਼਼ੁ ਸਪ੍ਤਸੁ ਦਿਨੇਸ਼਼ੁ ਸਮਾਪ੍ਤਕਲ੍ਪੇਸ਼਼ੁ ਆਸ਼ਿਯਾਦੇਸ਼ਨਿਵਾਸਿਨੋ ਯਿਹੂਦੀਯਾਸ੍ਤੰ ਮਧ੍ਯੇਮਨ੍ਦਿਰੰ ਵਿਲੋਕ੍ਯ ਜਨਨਿਵਹਸ੍ਯ ਮਨਃਸੁ ਕੁਪ੍ਰਵ੍ਰੁʼੱਤਿੰ ਜਨਯਿਤ੍ਵਾ ਤੰ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“
ਪ੍ਰੋੱਚੈਃ ਪ੍ਰਾਵੋਚਨ੍, ਹੇ ਇਸ੍ਰਾਯੇੱਲੋਕਾਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਸਾਹਾੱਯੰ ਕੁਰੁਤ| ਯੋ ਮਨੁਜ ਏਤੇਸ਼਼ਾਂ ਲੋਕਾਨਾਂ ਮੂਸਾਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾ ਏਤਸ੍ਯ ਸ੍ਥਾਨਸ੍ਯਾਪਿ ਵਿਪਰੀਤੰ ਸਰ੍ੱਵਤ੍ਰ ਸਰ੍ੱਵਾਨ੍ ਸ਼ਿਕ੍ਸ਼਼ਯਤਿ ਸ ਏਸ਼਼ਃ; ਵਿਸ਼ੇਸ਼਼ਤਃ ਸ ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਲੋਕਾਨ੍ ਮਨ੍ਦਿਰਮ੍ ਆਨੀਯ ਪਵਿਤ੍ਰਸ੍ਥਾਨਮੇਤਦ੍ ਅਪਵਿਤ੍ਰਮਕਰੋਤ੍|
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
ਪੂਰ੍ੱਵੰ ਤੇ ਮਧ੍ਯੇਨਗਰਮ੍ ਇਫਿਸ਼਼ਨਗਰੀਯੰ ਤ੍ਰਫਿਮੰ ਪੌਲੇਨ ਸਹਿਤੰ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਵਨ੍ਤ ਏਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਪੌਲਸ੍ਤੰ ਮਨ੍ਦਿਰਮਧ੍ਯਮ੍ ਆਨਯਦ੍ ਇਤ੍ਯਨ੍ਵਮਿਮਤ|
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.
ਅਤਏਵ ਸਰ੍ੱਵਸ੍ਮਿਨ੍ ਨਗਰੇ ਕਲਹੋਤ੍ਪੰਨਤ੍ਵਾਤ੍ ਧਾਵਨ੍ਤੋ ਲੋਕਾ ਆਗਤ੍ਯ ਪੌਲੰ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਮਨ੍ਦਿਰਸ੍ਯ ਬਹਿਰਾਕ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਯਾਨਯਨ੍ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣਾਦ੍ ਦ੍ਵਾਰਾਣਿ ਸਰ੍ੱਵਾਣਿ ਚ ਰੁੱਧਾਨਿ|
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єфусалим збунтувався!
ਤੇਸ਼਼ੁ ਤੰ ਹਨ੍ਤੁਮੁਦ੍ਯਤੇਸ਼਼ੁ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮ੍ਨਗਰੇ ਮਹਾਨੁਪਦ੍ਰਵੋ ਜਾਤ ਇਤਿ ਵਾਰ੍ੱਤਾਯਾਂ ਸਹਸ੍ਰਸੇਨਾਪਤੇਃ ਕਰ੍ਣਗੋਚਰੀਭੂਤਾਯਾਂ ਸਤ੍ਯਾਂ ਸ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣਾਤ੍ ਸੈਨ੍ਯਾਨਿ ਸੇਨਾਪਤਿਗਣਞ੍ਚ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਜਵੇਨਾਗਤਵਾਨ੍|
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
ਤਤੋ ਲੋਕਾਃ ਸੇਨਾਗਣੇਨ ਸਹ ਸਹਸ੍ਰਸੇਨਾਪਤਿਮ੍ ਆਗੱਛਨ੍ਤੰ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਪੌਲਤਾਡਨਾਤੋ ਨ੍ਯਵਰ੍ੱਤਨ੍ਤ|
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?
ਸ ਸਹਸ੍ਰਸੇਨਾਪਤਿਃ ਸੰਨਿਧਾਵਾਗਮ੍ਯ ਪੌਲੰ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਸ਼੍ਰੁʼਙ੍ਖਲਦ੍ਵਯੇਨ ਬੱਧਮ੍ ਆਦਿਸ਼੍ਯ ਤਾਨ੍ ਪ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਵਾਨ੍ ਏਸ਼਼ ਕਃ? ਕਿੰ ਕਰ੍ੰਮ ਚਾਯੰ ਕ੍ਰੁʼਤਵਾਨ੍?
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.
ਤਤੋ ਜਨਸਮੂਹਸ੍ਯ ਕਸ਼੍ਚਿਦ੍ ਏਕਪ੍ਰਕਾਰੰ ਕਸ਼੍ਚਿਦ੍ ਅਨ੍ਯਪ੍ਰਕਾਰੰ ਵਾਕ੍ਯਮ੍ ਅਰੌਤ੍ ਸ ਤਤ੍ਰ ਸਤ੍ਯੰ ਜ੍ਞਾਤੁਮ੍ ਕਲਹਕਾਰਣਾਦ੍ ਅਸ਼ਕ੍ਤਃ ਸਨ੍ ਤੰ ਦੁਰ੍ਗੰ ਨੇਤੁਮ੍ ਆਜ੍ਞਾਪਯਤ੍|
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,
ਤੇਸ਼਼ੁ ਸੋਪਾਨਸ੍ਯੋਪਰਿ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤੇਸ਼਼ੁ ਲੋਕਾਨਾਂ ਸਾਹਸਕਾਰਣਾਤ੍ ਸੇਨਾਗਣਃ ਪੌਲਮੁੱਤੋਲ੍ਯ ਨੀਤਵਾਨ੍|
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“
ਤਤਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਲੋਕਾਃ ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ਗਾਮਿਨਃ ਸਨ੍ਤ ਏਨੰ ਦੁਰੀਕੁਰੁਤੇਤਿ ਵਾਕ੍ਯਮ੍ ਉੱਚੈਰਵਦਨ੍|
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?
ਪੌਲਸ੍ਯ ਦੁਰ੍ਗਾਨਯਨਸਮਯੇ ਸ ਤਸ੍ਮੈ ਸਹਸ੍ਰਸੇਨਾਪਤਯੇ ਕਥਿਤਵਾਨ੍, ਭਵਤਃ ਪੁਰਸ੍ਤਾਤ੍ ਕਥਾਂ ਕਥਯਿਤੁੰ ਕਿਮ੍ ਅਨੁਮਨ੍ਯਤੇ? ਸ ਤਮਪ੍ਰੁʼੱਛਤ੍ ਤ੍ਵੰ ਕਿੰ ਯੂਨਾਨੀਯਾਂ ਭਾਸ਼਼ਾਂ ਜਾਨਾਸਿ?
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“
ਯੋ ਮਿਸਰੀਯੋ ਜਨਃ ਪੂਰ੍ੱਵੰ ਵਿਰੋਧੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਚਤ੍ਵਾਰਿ ਸਹਸ੍ਰਾਣਿ ਘਾਤਕਾਨ੍ ਸਙ੍ਗਿਨਃ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਵਿਪਿਨੰ ਗਤਵਾਨ੍ ਤ੍ਵੰ ਕਿੰ ਸਏਵ ਨ ਭਵਸਿ?
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“
ਤਦਾ ਪੌਲੋ(ਅ)ਕਥਯਤ੍ ਅਹੰ ਕਿਲਿਕਿਯਾਦੇਸ਼ਸ੍ਯ ਤਾਰ੍ਸ਼਼ਨਗਰੀਯੋ ਯਿਹੂਦੀਯੋ, ਨਾਹੰ ਸਾਮਾਨ੍ਯਨਗਰੀਯੋ ਮਾਨਵਃ; ਅਤਏਵ ਵਿਨਯੇ(ਅ)ਹੰ ਲਾਕਾਨਾਂ ਸਮਕ੍ਸ਼਼ੰ ਕਥਾਂ ਕਥਯਿਤੁੰ ਮਾਮਨੁਜਾਨੀਸ਼਼੍ਵ|
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:
ਤੇਨਾਨੁਜ੍ਞਾਤਃ ਪੌਲਃ ਸੋਪਾਨੋਪਰਿ ਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ ਹਸ੍ਤੇਨੇਙ੍ਗਿਤੰ ਕ੍ਰੁʼਤਵਾਨ੍, ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਸਰ੍ੱਵੇ ਸੁਸ੍ਥਿਰਾ ਅਭਵਨ੍| ਤਦਾ ਪੌਲ ਇਬ੍ਰੀਯਭਾਸ਼਼ਯਾ ਕਥਯਿਤੁਮ੍ ਆਰਭਤ,
