Дії 21
1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.
ⲁ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲛϫⲱⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛⲫⲱⲣϫ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⲁⲛⲉⲣϩⲱⲧ ⲉⲛⲥⲱⲟⲩⲧⲉⲛ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲕⲱ ⲡⲉϥⲣⲁⲥϯ ⲇⲉ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲣⲟⲇⲟⲥ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲡⲁⲧⲁⲣⲁ.
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.
ⲃ̅ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲛϫⲓⲙⲓ ⳿ⲛⲟⲩϫⲟⲓ ⲉϥⲛⲁⲉⲣϫⲓⲛⲓⲟⲣ ⳿ⲉϯⲫⲟⲓⲛⲓⲕⲏⲁⲛ⳿ⲁⲗⲏⲓ ⲁⲛϫⲱⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗ.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.
ⲅ̅ⲉⲧⲀⲛⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⳿ⲉⲕⲩⲡⲣⲟⲥ ⲁⲛⲥⲟϫⲡⲥ ⲥⲁϫⲁϭⲏ ⳿ⲙⲙⲟⲛ ⲁⲛⲉⲣϩⲱⲧ ⳿ⲉ⳿ⲧⲥⲩⲣⲓ⳿ⲁ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲦⲩⲣⲟⲥ ⲛⲁⲣⲉ ⲡⲓϫⲟⲓ ⲅⲁⲣ ⲛⲁϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲙⲡⲉϥⲁⲟⲩⲓⲛ ⳿ⲙⲙⲁⲩ.
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.
ⲇ̅ⲉⲧⲁⲛϫⲓⲙⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛⲛⲓⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲁⲛϣⲱⲡⲓ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ϧⲁⲧⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲛⲍ̅ ⳿ⲛ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲛⲁⲓ ⳿ⲉⲧⲉⲛⲁⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⳿ⲙⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⳿ⲉⲃⲟⲗϩⲓⲧⲉⲛ ⲡⲓⲡ͞ⲛⲁ̅ ⳿ⲉ⳿ϣⲧⲉⲙ⳿ⲑⲣⲉϥϣⲉ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲒⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅.
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.
ⲉ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲛϫⲱⲕ ⳿ⲛⲛⲓ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛⲙⲟϣⲓ ⲉⲩ⳿ⲧⲫⲟ ⳿ⲙⲙⲟⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛⲕⲉϩⲓ⳿ⲟⲙⲓ ⲛⲉⲙ ⲛⲟⲩϣⲏⲣⲓ ϣⲁ ⲥⲁⲃⲟⲗ ⳿ⲛϯⲡⲟⲗⲓⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲛϩⲓⲧⲉⲛ ϩⲓϫⲉⲛ ⲛⲉⲛⲕⲉⲗⲓ ϩⲓϫⲉⲛ ⲡⲓ⳿ⲭⲣⲟ ⲁⲛⲉⲣⲡⲣⲟⲥⲉⲩⲭⲉⲥⲑⲉ.
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
ⲋ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲛⲉⲣⲁⲡⲟⲧⲁⲍⲉⲥⲑⲉ ⳿ⲉⲃⲟⲗϩⲁ ⲛⲉⲛ⳿ⲉⲣⲏⲟⲩ ⲁⲛ⳿ⲁⲗⲏⲓ ⳿ⲉⲡⲓϫⲟⲓ ⲛⲏⲇⲉ ⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲉⲛⲏ⳿ⲉⲧⲉⲛⲟⲩⲟⲩ.
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.
ⲍ̅⳿ⲁⲛⲟⲛ ⲇⲉ ⲁⲛⲉⲣϩⲱⲧ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ Ⲧⲩⲣⲟⲥ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉ⳿ⲡⲧⲟⲗⲉⲙⲁⲓⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲛⲉⲣⲁⲥⲡⲁⲍⲉⲥⲑⲉ ⳿ⲛⲛⲓ⳿ⲥⲛⲏⲟⲩ ⲁⲛϣⲱⲡⲓ ϧⲁⲧⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲛⲟⲩ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ.
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.
ⲏ̅ⲡⲉϥⲣⲁⲥϯ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲔⲉⲥⲁⲣⲓ⳿ⲁ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲛϣⲉ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉ⳿ⲡⲏⲓ ⳿ⲙⲪⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲡⲓⲣⲉϥϩⲓϣⲉⲛⲛⲟⲩϥⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲁⲓ ⲡⲉ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ⲡⲓⲍ̅ ⲁⲛϣⲱⲡⲓ ϧⲁⲧⲟⲧϥ.
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.
ⲑ̅ⲫⲁⲓ ⲇⲉ ⲛⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⳿ⲛⲧⲁϥ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⳿ⲛⲇ̅ ⳿ⲛϣⲉⲣⲓ ⳿ⲙⲡⲁⲣⲑⲉⲛⲟⲥ ⲉⲩⲉⲣ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲉⲩⲓⲛ.
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.
ⲓ̅ⲉⲧⲁⲛϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⳿ⲛⲟⲩⲙⲏϣ ⳿ⲛ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩⲁⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ϯ Ⲓⲟⲩⲇⲉ⳿ⲁ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲡⲉ ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲛ ⲡⲉ ⲁⲅⲁⲃⲟⲥ.
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...
ⲓ̅ⲁ̅ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲓ ϣⲁⲣⲟⲛ ⲁϥ⳿ⲱⲗⲓ ⳿ⲛϯ ⲍⲱⲛⲏ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲁϥⲙⲟⲩⲣ ⳿ⲛⲛⲉϥϫⲓϫ ⲛⲉⲙ ⲛⲉϥϭⲁⲗⲁⲩϫ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲓ ⲛⲉ ⲛⲏ⳿ⲉⲧⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲠⲓⲡ͞ⲛⲁ̅ ⲉⲑⲟⲩⲁⲃ ϫⲉ ⲡⲓⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲉⲧⲉⲫⲱϥ ⲡⲉ ⲡⲁⲓⲙⲟϫϧ ⲥⲉⲛⲁⲥⲟⲛϩϥ ⳿ⲙⲡⲁⲓⲣⲏϯ ϧⲉⲛ Ⲓⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲥⲉⲛⲁⲧⲏⲓϥ ⳿ⲉ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿⳿ⲉⲛⲉⲛϫⲓϫ ⳿ⲛϩⲁⲛⲉⲑⲛⲟⲥ.
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
ⲓ̅ⲃ̅ⲉⲧⲁⲛⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⳿ⲉⲛⲁⲓ ⲛⲁⲛϯϩⲟ ⲡⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲛ ⲛⲉⲙ ⲛⲓ⳿ⲥⲛⲏⲟⲩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲙⲁ ⳿ⲉⲧⲉ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⳿ⲉ⳿ϣⲧⲉⲙ⳿ⲑⲣⲉϥϣⲉ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲒⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅.
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!
ⲓ̅ⲅ̅ⲧⲟⲧⲉ ⲁϥ⳿ⲉⲣⲟⲩ⳿ⲱ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲉⲧⲉⲛⲣⲁ ⳿ⲙⲙⲟϥ ⳿ⲉⲣⲉⲧⲉⲛⲣⲓⲙⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲣⲉⲧⲉⲛϯ⳿ⲙⲕⲁϩ ⳿ⲙⲡⲁϩⲏⲧ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲅⲁⲣ ⲟⲩ ⲙⲟⲛⲟⲛ ⳿ⲉⲥⲟⲛϩⲧ ⲁⲗⲗⲁ ϯⲥⲉⲃⲧⲱⲧ ⳿ⲉⲙⲟⲩ ϧⲉⲛ Ⲓⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϫⲉⲛ ⳿ⲫⲣⲁⲛ ⳿ⲙⲠ⳪ Ⲓⲏ̅ⲥ̅.
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“
ⲓ̅ⲇ̅⳿ⲉⲧⲉ ⳿ⲙⲡⲉ ⲡⲉϥϩⲏⲧ ⲇⲉ ⲑⲱⲧ ⲁⲛ ⲭⲁⲣⲱⲛ ⲉⲛϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲉⲧⲉϩⲛⲁϥ ⳿ⲙⲠ⳪ ⲙⲁⲣⲉϥϣⲱⲡⲓ.
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.
ⲓ̅ⲉ̅ⲙⲉⲛⲉⲛⲥⲁ ⲛⲁⲓ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲛⲥⲉⲃⲧⲱⲧⲉⲛ ⳿ⲛⲀⲛⲛⲁ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲒⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
ⲓ̅ⲋ̅ⲁⲩ⳿ⲓ ⲇⲉ ⲛⲉⲙⲁⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ Ⲕⲉⲥⲁⲣⲓⲁ ⳿ⲛϫⲉ ϩⲁⲛⲟⲩⲟⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ⲛⲓⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⳿ⲉⲁⲩ⳿ⲓⲛⲓ ⳿ⲙⲫⲏ⳿ⲉⲧⲉⲛⲛⲁϫⲱⲓⲗⲓ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲟⲩⲁⲓ ϫⲉ ⲛⲁⲥⲥⲱⲛ ⲟⲩⲕⲩⲡⲣⲓⲟⲥ ⲟⲩⲁⲣⲭⲉⲟⲥ ⳿ⲙⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.
ⲓ̅ⲍ̅ⲉⲧⲁⲛ⳿ⲓ ⲇⲉ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲒⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅ ⲁⲩϣⲟⲡⲧⲉⲛ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲣⲁϣⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓ⳿ⲥⲛⲏⲟⲩ.
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.
ⲓ̅ⲏ̅ⲡⲉϥⲣⲁⲥϯ ⲇⲉ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲛⲉⲙⲁⲛ ϣⲁ Ⲓⲁⲕⲱⲃⲟⲥ ⲁⲩ⳿ⲓ ⲇⲉ ϩⲁⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓ⳿ⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ.
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.
ⲓ̅ⲑ̅ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁϥⲉⲣⲁⲥⲡⲁⲍⲉⲥⲑⲉ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⲛⲁϥⲥⲁϫⲓ ϧⲁⲧⲟⲧⲟⲩ ⲕⲁⲧⲁ ⲟⲩⲁⲓ ⲟⲩⲁⲓ ⳿ⲛⲛⲏ⳿ⲉⲧⲁ Ⲫϯ ⲁⲓⲧⲟⲩ ϧⲉⲛ ⲛⲓⲉⲑⲛⲟⲥ ⳿ⲉⲃⲟⲗϩⲓⲧⲉⲛ ⲧⲉϥⲇⲓ⳿ⲁⲕⲟⲛⲓ⳿ⲁ.
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!
ⲕ̅⳿ⲛⲑⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲥⲱⲧⲉⲙ ⲁⲩϯ⳿ⲱⲟⲩ ⳿ⲙⲪϯ ⲡⲉϫⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲭⲛⲁⲩ ⲡⲉⲛⲥⲟⲛ ϫⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲏⲣ ⳿ⲛ⳿ⲑⲃⲁ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⳿ⲉⲁⲩⲛⲁϩϯ ⲟⲩⲟϩ ϩⲁⲛⲣⲉϥⲭⲟϩ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲉ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲛⲟⲙⲟⲥ.
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
ⲕ̅ⲁ̅ⲁⲩⲧⲁⲙⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⲉⲑⲃⲏⲧⲕ ϫⲉ ⳿ⲕϯ ⳿ⲥⲃⲱ ⳿ⲛⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲉⲧ ϧⲉⲛ ⲛⲓⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲑⲣⲟⲩϩⲉⲛⲟⲩ ⲥⲁⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲘⲱ⳿ⲩⲥⲏⲥ ⲉⲕϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⳿ⲙⲡⲉⲣⲥⲟⲩⲃⲉ ⲛⲉⲧⲉⲛϣⲏⲣⲓ ⲟⲩⲇⲉ ⳿ⲙⲡⲉⲣⲙⲟϣⲓ ⲕⲁⲧⲁ ⲛⲓⲥⲩⲛⲏⲑⲓ⳿ⲁ.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
ⲕ̅ⲃ̅ⲟⲩ ϫⲉ ⲡⲁⲛⲧⲟⲥ ⲥⲉⲛⲁⲥⲱⲧⲉⲙ ϫⲉ ⲁⲕ⳿ⲓ.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.
ⲕ̅ⲅ̅ⲫⲁⲓ ⲟⲩⲛ ⳿ⲁⲣⲓⲧϥ ⳿ⲉⲧⲉⲛⲛⲁϫⲟϥ ⲛⲁⲕ ⲟⲩⲟⲛⲧⲁⲛ ⳿ⲛⲇ̅ ⳿ⲛⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⳿ⲛⲧⲱⲟⲩ ⳿ⲛⲟⲩⲉⲩⲭⲏ⳿ⲉⲃⲟⲗϩⲓⲧⲟⲧⲟⲩ.
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.
ⲕ̅ⲇ̅ϭⲓ ⳿ⲛⲛⲁⲓ ⲙⲁⲧⲟⲩⲃⲟⲕ ⲛⲉⲙⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ϭⲉ ⲇⲁⲡⲁⲛⲏ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲥⲉϧⲉⲕ ϫⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲩ⳿ⲉ⳿ⲉⲙⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϫⲉ ⲛⲏ⳿ⲉⲧⲁⲩϫⲟⲧⲟⲩ ⲉⲑⲃⲏⲧⲕ ϩⲁⲛ⳿ϩⲗⲓ ⲛⲉ ⲁⲗⲗⲁ ϫⲉ ⳿ⲕϯⲙⲁϯ ϩⲱⲕ ⳿ⲉ⳿ⲁⲣⲉϩ ⳿ⲉⲡⲓⲛⲟⲙⲟⲥ.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.
ⲕ̅ⲉ̅ⲉⲑⲃⲉ ⲛⲓⲉⲑⲛⲟⲥ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲛⲁϩϯ ⳿ⲁⲛⲟⲛ ⲁⲛⲟⲩⲱⲣⲡ ⳿ⲉⲁⲛϯϩⲁⲡ ⲉⲑⲣⲟⲩ⳿ⲁⲣⲉϩ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗϩⲁ ⲛⲓϣⲱⲧ ⳿ⲛ⳿ⲓⲇⲱⲗⲟⲛ ⲛⲉⲙ ⲛⲓ⳿ⲥⲛⲟϥ ⲛⲉⲙ ⲛⲓⲱϫϩ ⲛⲉⲙ ϯⲡⲟⲣⲛⲓ⳿ⲁ.
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.
ⲕ̅ⲋ̅ⲧⲟⲧⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲁϥϭⲓ ⳿ⲛⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ϧⲉⲛ ⲡⲓ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲑⲛⲏⲟⲩ ⲁϥⲧⲟⲩⲃⲟϥ ⲛⲉⲙⲱⲟⲩ ⲁϥϣⲉ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲉϥⲟⲩⲟⲛϩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲡⲓϫⲱⲕ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲓ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲧⲟⲩⲃⲟ ϣⲁⲧⲟⲩ⳿ⲓⲛⲓ ⳿ⲛϯⲡⲣⲟⲥⲫⲱⲣⲁ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲟⲩⲁⲓ ⲡⲓⲟⲩⲁⲓ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϫⲱϥ.
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,
ⲕ̅ⲍ̅ⲉⲩⲛⲁϫⲱⲕ ⲇⲉ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲍ̅ ⳿ⲛ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ϯ⳿ⲁⲥⲓ⳿ⲁ ⲉϥϧⲉⲛ ⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲁⲩ⳿ϣⲑⲟⲣⲧⲉⲣ ⳿ⲙⲡⲓⲙⲏϣ ⲧⲏⲣϥ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲩ⳿ⲓⲛⲓ ⳿ⲛⲛⲟⲩϫⲓϫ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϫⲱϥ.
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“
ⲕ̅ⲏ̅ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ⲛⲓⲓⲥⲣⲁⲏⲗⲓⲧⲏⲥ ⳿ⲁⲣⲓⲃⲟ⳿ⲏⲑⲓⲛ ⲫⲁⲓ ⲡⲉ ⲡⲓⲣⲱⲙⲓ ⲉⲧϯ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲉⲛ ⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⲛⲉⲙ ⲡⲓⲛⲟⲙⲟⲥ ⲛⲉⲙ ⲡⲁⲓⲙⲁ ⲉϥϯ⳿ⲥⲃⲱ ⳿ⲛⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲃⲉⲛ ϧⲉⲛ ⲙⲁⲓ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⳿ⲉⲧⲓ ⲇⲉ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛⲕⲉⲟⲩⲉⲓⲛⲓⲛ ⳿ⲉⲁϥ⳿ⲉⲛⲟⲩ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲥⲱϥ ⳿ⲙⲡⲓⲙⲁ ⲉⲑⲟⲩⲁⲃ.
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
ⲕ̅ⲑ̅ⲛⲉ ⲁⲩⲉⲣϣⲟⲣⲡ ⲅⲁⲣ ⲡⲉ ⳿ⲛⲛⲁⲩ ⳿ⲉ⳿ⲧⲣⲟⲫⲏⲙⲟⲥ ⲛⲉⲙⲁϥ ϧⲉⲛ ϯⲡⲟⲗⲓⲥ ⲡⲓⲣⲉⲙⲉⲫⲉⲥⲟⲥ ⲫⲁⲓ ⲛⲁⲩⲙⲉⲩⲓ ϫⲉ ⳿ⲁ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲟⲗϥ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ.
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.
ⲗ̅ⲁⲥⲕⲓⲙ ⲇⲉ ⳿ⲛϫⲉ ϯⲡⲟⲗⲓⲥ ⲧⲏⲣⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥϣⲱⲡⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩϭⲟϫⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⲧⲏⲣϥ ⲉⲩⲥⲟⲡ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲁⲙⲁϩⲓ ⳿ⲙⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲁⲩⲥⲟⲕϥ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲥⲁⲧⲟⲧⲟⲩ ⲁⲩⲙⲁϣⲑⲁⲙ ⲛⲛⲓⲣⲱⲟⲩ.
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єфусалим збунтувався!
ⲗ̅ⲁ̅ⲉⲩⲕⲱϯ ⲇⲉ ⳿ⲛⲥⲁ ϧⲟⲑⲃⲉϥ ⳿ⲁ ⲡⲓϣⲓⲛⲓ ⲇⲉ ϣⲉ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲙⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ϯ⳿ⲥⲡⲓⲣⲁ ϫⲉ ⲁⲥ⳿ϣⲑⲟⲣⲧⲉⲣ ⲧⲏⲣⲥ ⳿ⲛϫⲉ Ⲓⲗ̅ⲏ̅ⲙ̅.
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
ⲗ̅ⲃ̅ⲥⲁⲧⲟⲧϥ ⲇⲉ ⲁϥϭⲓ ⳿ⲛϩⲁⲛⲙⲁⲧⲟⲓ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛⲉⲕⲁⲧⲟⲛⲧⲁⲣⲭⲟⲥ ⲁϥϭⲟϫⲓ ⳿ⲡⲉϫⲱⲟⲩ ⳿ⲛⲑⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲛⲓⲙⲁⲧⲟⲓ ⲛⲉⲙ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭ ⲟⲥ ⲁⲩⲗⲟϫⲟⲩ ⲉⲩϩⲓⲟⲩⲓ ⳿ⲉⲡⲁⲩⲗⲟⲥ.
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?
ⲗ̅ⲅ̅ⲧⲟⲧⲉ ⳿ⲉⲧⲁϥϧⲱⲛⲧ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓ ⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⲁϥ⳿ⲁⲙⲟⲛⲓ ⳿ⲙⲙⲟϥ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲟⲩⲁϩⲥⲁϩⲛⲓ ⲉⲑⲣⲟⲩⲥⲟⲛϩϥ ⳿ⲛϩⲁⲗⲩⲥⲓⲥ ⲃ̅ϯ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁϥϣⲓⲛⲓ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲡⲉ ⲟⲩⲟϩ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲁϥⲁⲓϥ.
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.
ⲗ̅ⲇ̅ϩⲁⲛⲕⲉⲭⲱⲟⲩⲛⲓ ⲇⲉ ⲛⲁⲩⲱϣ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲛⲕⲉϩⲱⲃ ⳿ⲉⲧⲉ ⳿ⲙⲡⲉϥ⳿ϣϫⲉⲙϫⲟⲙ ⲇⲉ ⳿ⲛ⳿ⲉⲙⲓ ⳿ⲉⲡⲓⲧⲁϫⲣⲟ ⲉⲑⲃⲉ ⲡⲓ⳿ϣⲑⲟⲣⲧⲉⲣ ⲁϥⲟⲩⲁϩⲥⲁϩⲛⲓ ⲉⲑⲣⲟⲩⲟⲗϥ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϯⲡⲁⲣⲉ⳿ⲙⲃⲟⲗⲏ.
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,
ⲗ̅ⲉ̅ϩⲟⲧⲉ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲁⲗⲏⲓ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϫⲉⲛ ⲛⲓⲧⲱⲧⲉⲣ ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲉⲑⲣⲟⲩⲧⲱⲟⲩⲛ ⳿ⲙⲙⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲙⲁⲧⲟⲓ ⲉⲑⲃⲉ ⳿ⲡϭⲓ⳿ⲛϫⲟⲛⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲙⲏϣ.
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“
ⲗ̅ⲋ̅ⲛⲁⲩⲙⲟϣⲓ ⲅⲁⲣ ⳿ⲛⲥⲱϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲙⲏϣ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⲉⲩⲱϣ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϫⲉ ⳿ⲁⲗⲓⲧϥ ⳿ⲙⲙⲁⲩ.
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?
ⲗ̅ⲍ̅ⲉⲩⲛⲁ⳿ⲉⲛϥ ⲇⲉ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉϯⲡⲁⲣⲉ⳿ⲙⲃⲟⲗⲏⲡⲉϫⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⳿ⲙⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲛ ⳿ⲥϣⲉⲛⲏⲓ ⳿ⲛⲧⲁϫⲉ ⳿ϩⲗⲓ ⲛⲁⲕ ⳿ⲛⲑⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲕⲥⲱⲟⲩⲛ ⲣⲱ ⳿ⲙⲙⲉⲧⲟⲩⲉⲓⲛⲓⲛ.
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“
ⲗ̅ⲏ̅ϩⲁⲣⲁ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲡⲓⲣⲉⲙ⳿ⲛⲬⲏⲙⲓ ⲉⲧϧⲁϫⲱⲟⲩ ⳿ⲛⲛⲁⲓ ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲁⲕ⳿⳿ⲓⲣⲓ ⳿ⲛϩⲁⲛ⳿ϣⲑⲟⲣⲧⲉⲣ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲕϭⲓ ⳿ⲙⲡⲓⲇ̅ ⳿ⲛϣⲟ ⳿ⲛⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲓⲥⲓⲕⲁⲣⲓⲟⲥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲉ⳿ⲡϣⲁϥⲉ.
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“
ⲗ̅ⲑ̅ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲙⲉⲛ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲟⲩⲣⲉⲙⲧⲁⲣⲥⲟⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ϯⲕⲩⲗⲓⲕⲓ⳿ⲁ ⲟⲩⲣⲉⲙ⳿ⲙⲃⲁⲕⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲟⲩⲃⲁⲕⲓ ⲉⲥⲟⲓ ⳿ⲛⲁⲧⲟⲩⲟⲛϩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ ϯⲧⲱⲃϩ ⲟⲩⲛ ⳿ⲙⲙⲟⲕ ⲉⲑⲣⲉⲕⲟⲩⲁϩⲥⲁϩⲛⲓ ⲛⲏⲓ ⳿ⲛⲧⲁⲥⲁϫⲓ ⲛⲉⲙ ⲡⲁⲡⲓⲗⲁⲟⲥ.
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:
ⲙ̅⳿ⲉⲧⲁϥⲟⲩⲁϩⲥⲁϩⲛⲓ ⲇⲉ ⲛⲁϥ ⳿ⲉⲣⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⳿ⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧϥ ϩⲓϫⲉⲛ ⲛⲓⲧⲱⲧⲉⲣ ⲁϥⲕⲓⲙ ⳿ⲛⲧⲉϥϫⲓϫ ⲟⲩⲃⲉ ⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⳿ⲉⲧⲁ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⲇⲉ ⳿ⲛⲭⲁⲣⲱϥ ϣⲱⲡⲓ ⲁϥⲱϣ ⳿ⲉⲃⲟⲗϧⲉⲛ ϯⲁⲥⲡⲓ ⳿ⲙⲙⲉⲧϩⲉⲃⲣⲉⲟⲥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ.
