< Дії 2 >
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
Pea kuo hokosia ʻae ʻaho ʻoe Penitekosi, kuo nau kātoa ʻo loto taha ʻi he potu pe taha.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
Pea fakafokifā naʻe ai ʻae ʻuʻulu mai mei he langi, ʻo hangē ha tuʻoni matangi mālohi ʻaupito, pea fakapito ʻaki ʻae fale kotoa pē naʻa nau nofo ai.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
Pea naʻe hā mai kiate kinautolu ʻae ngaahi ʻelelo mangamanga ʻo hangē ko e afi, pea nofo ia ʻiate kinautolu taki taha.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
Pea naʻe fakapito ʻaki ʻakinautolu kotoa pē ʻae Laumālie Māʻoniʻoni, pea naʻa nau kamata leaʻaki ʻae lea kehekehe, ʻo fakatatau ki hono fakaleaʻi ʻakinautolu ʻe he Laumālie.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
Pea naʻe ʻāunofo ʻi Selūsalema ʻae kakai Siu faʻa lotu, mei he puleʻanga kotoa pē ʻi lalo langi.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
Pea ʻi he mafola ʻae ongoongo ni, naʻe fakakātoa ʻae kakai, pea nau puputuʻu lahi, koeʻuhi naʻe fanongo ʻae tangata taki taha ki heʻenau lea ʻi heʻene lea ʻaʻana.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
Pea naʻe ofo mo fakatumutumu ʻakinautolu kotoa pē, ʻonau fepehēʻaki, “Vakai, ʻikai ko e kau Kāleli kotoa pē ʻakinautolu na ʻoku lea?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
Pea ʻoku fēfē nai ʻoku tau taki taha fanongo ki heʻetau lea, naʻa tau fanauʻi ai?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Ko e kakai Patia, mo e Metia, mo e ʻElama, pea mo e kau nofo ʻi Mesopōtemia, mo Siutea, mo Kapatosia, mo Ponito, mo ʻEsia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
Mo Filisia, mo Pamifilia, mo ʻIsipite, pea mo e ngaahi potu ʻo Lipea ʻo ofi ki Sailine, mo e ngaahi muli mei Loma, ko e ngaahi Siu mo e kakai ului.
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
Ko e kakai, Keliti mo e ʻAlepea, ʻoku tau fanongo ʻoku nau lea ʻi heʻetau lea ki he ngaahi ngāue fakaofo ʻae ʻOtua.”
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
Pea naʻa nau ofo kotoa pē, ʻo taʻemaau honau loto, mo nau fepehēʻaki, “Ko e hā hono ʻuhinga ʻoe meʻa ni?”
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
Kae manuki ʻae niʻihi, ʻo pehē, “ʻOku fonu ʻi he uaine foʻou ʻae kau tangata ni.”
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
Ka naʻe tutuʻu hake ʻa Pita, mo e toko hongofulu ma tokotaha, ʻo leaʻaki ʻae leʻo lahi, ʻo ne pehē kiate kinautolu, “ʻAkimoutolu ʻae kau tangata ʻo Siutea, mo kimoutolu kotoa pē ʻoku ʻāunofo ʻi Selūsalema, ke mou ʻilo eni, pea fakafanongo ki heʻeku lea:
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
He ʻoku ʻikai konā ʻakinautolu ni, ʻo hangē ko hoʻomou mahalo, he ko hono tolu pe eni ʻoe feituʻulaʻā ʻoe ʻaho.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
Ka ko eni ia naʻe lea ki ai ʻae palōfita ko Sioeli;
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
‘ʻOku pehē ʻe he ʻOtua, ʻE hoko ʻi he ngaahi ʻaho ʻamui, te u huaʻi hifo hoku Laumālie ki he kakai kotoa pē: pea ʻe kikite ʻe homou ngaahi foha mo homou ngaahi ʻofefine, pea ʻe hā ʻae ngaahi meʻa ki hoʻomou kau talavou, pea ʻe faʻa misi hoʻomou kau mātuʻa:
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
Pea ʻi he ngaahi ʻaho ko ia, teu huaʻi hifo hoku Laumālie ki heʻeku kau tamaioʻeiki mo ʻeku kau kaunanga; pea te nau kikite;
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
Pea te u fakahā ʻae ngaahi meʻa fakaofo ʻi ʻolunga ʻi he langi, mo e ngaahi fakaʻilonga ki lalo ʻi māmani; ko e toto mo e afi, mo e ʻahu ʻoe afi;
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
Pea ʻe liliu ʻae laʻā ʻo poʻuli, pea mo e māhina ʻo toto, ʻi he teʻeki hoko ʻae ʻaho lahi pea fakamanavahē, ʻoe ʻEiki:
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
Pea ʻe pehē, ko ia ʻe ui ki he huafa ʻoe ʻEiki, ʻe fakamoʻui ia.’
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
“ʻAe kau tangata ʻIsileli, fanongo ki he ngaahi lea ni; ko Sisu ʻo Nāsaleti, ko e tangata mei he ʻOtua, pea naʻe ongoongo ʻiate kimoutolu ʻi he ngaahi meʻa mana, mo e ngāue fakaofo, mo e fakaʻilonga, ʻaia naʻe fai ʻe he ʻOtua ʻiate ia ʻi homou ʻao, ʻo hangē ko ia ʻoku mou ʻilo foki ki ai:
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
ʻAia naʻe tukuange ʻe he ʻOtua, ʻi heʻene fakakaukau poto mo ʻene muʻaki ʻilo, pea naʻa mou puke ʻaki ia ʻae nima angahala, ʻo tutuki ia ki he ʻakau, ʻo tāmateʻi:
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
ʻAia kuo fokotuʻu ʻe he ʻOtua, ʻi he veteange ʻoe mamahi ʻoe mate: koeʻuhi naʻe ʻikai ʻaupito faʻa taʻofi ʻaki ia.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
He ʻoku lea ʻa Tevita kiate ia, ‘Naʻaku mamata maʻu ki he ʻEiki ʻi hoku ʻao, he ʻoku ʻi hoku nima toʻomataʻu ia, ke ʻoua naʻa ueʻi au:
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Ko ia naʻe fiefia ai hoku loto, pea fiefia mo hoku ʻelelo; pea ʻe mālōlō foki ʻa hoku sino ʻi he ʻamanaki lelei:
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Hadēs )
Koeʻuhi ʻe ʻikai te ke tuku hoku laumālie ʻi hētesi, pea ʻe ʻikai te ke tuku ho tokotaha māʻoniʻoni ke ne ʻilo ʻae ʻauʻauha. (Hadēs )
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
Kuo ke fakahā kiate au ʻae ngaahi hala ʻoe moʻui; te ke fakafonu ʻaki au ʻae fiefia ʻi ho ʻao.’
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
“ʻAe kau tangata mo e kāinga, tuku ke u lea ʻo fakamatala atu kiate kimoutolu ki he ʻeiki ʻi muʻa ko Tevita, he kuo pekia ia pea tanu, pea ʻoku ʻiate kitautolu hono fonualoto ʻo aʻu ki he ʻaho ni.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Pea ko e palōfita ia, pea naʻa ne ʻilo kuo fuakava ʻe he ʻOtua kiate ia, te ne fokotuʻu ʻi hono hako, ʻo fakatatau ki he kakano, ʻae Kalaisi, ke nofo ʻi hono nofoʻa fakatuʻi;
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs )
Pea ʻi heʻene ʻilo ia ʻi muʻa, naʻa ne lea ki he toetuʻu ʻo Kalaisi, ‘Naʻe ʻikai tuku maʻu hono laumālie ʻi hētesi, pea naʻe ʻikai ʻilo ʻe hono sino ʻae ʻauʻauha.’ (Hadēs )
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
Pea ko e Sisu ni kuo fokotuʻu ʻe he ʻOtua, pea ko e kau fakamoʻoni ki ai ʻakimautolu kotoa pē.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Ko ia, ʻi hono hakeakiʻi ʻe he nima toʻomataʻu ʻoe ʻOtua, pea ʻi heʻene maʻu mei he Tamai ʻae talaʻofa ʻoe Laumālie Māʻoniʻoni, kuo ne huaʻi hifo eni, ʻaia ʻoku mou mamata mo fanongo ki ai ni.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
He naʻe ʻikai ʻalu hake ʻa Tevita ki he langi: ka naʻe pehē mai ʻe ia, ‘Naʻe pehē ʻe Sihova ki heʻeku ʻEiki, Nofo koe ʻi hoku nima toʻomataʻu,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
Kae ʻoua ke u ngaohi ho ngaahi fili ko ho tuʻungavaʻe.’
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
“Ko ia ke ʻilo pau ʻe he fale kotoa pē ʻo ʻIsileli, kuo fakanofo ʻe he ʻOtua ʻae Sisu ko ia, ʻaia naʻa mou tutuki ki he ʻakau, ko e ʻEiki mo e Kalaisi.”
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
Pea ʻi heʻenau fanongo eni, naʻe mahuhuhuhu honau loto, pea naʻa nau pehē kia Pita mo hono toe ʻoe kau ʻaposetolo, ʻae kau tangata mo e kāinga, “Ko e hā te mau fai?”
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
Pea toki pehē ʻe Pita kiate kinautolu, “Fakatomala, pea mou taki taha papitaiso ʻi he huafa ʻo Sisu Kalaisi, ke fakamolemole ai ʻae angahala, pea te mou maʻu mo e foaki ʻoe Laumālie Māʻoniʻoni.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
He ko e talaʻofa eni kiate kimoutolu, mo hoʻomou fānau, pea mo kinautolu kotoa pē ʻoku mamaʻo, ʻaia kotoa pē ʻe ui ʻe he ʻEiki ko hotau ʻOtua.”
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
Pea naʻe lahi ʻae lea kehekehe naʻa ne fakamoʻoni mo akonakiʻaki, ʻo ne pehē, “Mou fakamoʻui ʻakimoutolu mei he toʻutangata paongataʻa ni.”
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Pea ko kinautolu naʻe maʻu fiefia ʻene lea, naʻa nau papitaiso: pea ʻi he ʻaho pe ko ia naʻe ului ʻae kakai ʻe toko tolu afe nai.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
Pea naʻa nau tuʻumaʻu ʻi he akonaki ʻae kau ʻaposetolo, mo e feʻofoʻofani, mo e tofi ʻoe mā, mo e fehūfekina.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
Pea naʻe tō ki he kakai kotoa pē ʻae manavahē: pea naʻe lahi ʻae meʻa fakaofo mo e meʻa mana naʻe fai ʻe he kau ʻaposetolo.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
Pea naʻe loto taha ʻakinautolu kotoa pē naʻe tui, pea naʻe meʻa taha pē ʻakinautolu;
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
Pea naʻa nau fakatau honau ngaahi ʻapi mo ʻenau meʻa, pea tufa ki he kakai taki taha, ʻo fakatatau ki heʻene masiva.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
Pea naʻa nau ʻalu loto taha ki he falelotu lahi ʻi he ʻaho kotoa pē, mo nau tofitofi mā ʻi he ngaahi fale, pea kai ʻenau meʻakai ʻi he fiefia mo e loto taʻekākā,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
ʻO fakamālō ki he ʻOtua, pea ʻofeina ʻe he kakai kotoa pē. Pea naʻe fakaului ʻe he ʻEiki kiate kinautolu ʻi he ʻaho kotoa pē ʻakinautolu kuo fakamoʻui.