Дії 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
When the day of Pentecost came, they were all together in the same place.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
Suddenly there came from heaven a sound like the rush of a violent wind, and it filled the whole house where they were sitting.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
There appeared to them tongues like fire that were distributed, and they sat upon each one of them.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
They were all filled with the Holy Spirit and began to speak with other languages, as the Spirit gave them to speak.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
Now there were Jews who were living in Jerusalem, godly men, from every nation under heaven.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
When this sound was heard, the multitude came together and was confused because everyone heard them speaking in his own language.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
They were amazed and marveled; they said, “Really, are not all these who are speaking Galileans?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
Why is it that we are hearing them, each in our own language in which we were born?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Parthians and Medes and Elamites, and those who live in Mesopotamia, in Judea and Cappadocia, in Pontus and Asia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
Phrygia and Pamphylia, in Egypt and the parts of Libya toward Cyrene, and visitors from Rome,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
Jews and proselytes, Cretans and Arabians, we hear them telling in our languages about the mighty works of God.”
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
They were all amazed and perplexed; they said to one another, “What does this mean?”
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
But others mocked and said, “They are full of new wine.”
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
But Peter stood with the eleven, raised his voice, and said to them, “Men of Judea and all of you who live at Jerusalem, let this be known to you; pay attention to my words.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
For these people are not drunk as you assume, for it is only the third hour of the day.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
But this is what was spoken through the prophet Joel:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
'It will be in the last days,' God says, 'I will pour out my Spirit on all people. Your sons and your daughters will prophesy, your young men will see visions, and your old men will dream dreams.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
Also on my servants and my female servants in those days I will pour out my Spirit, and they will prophesy.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
I will show wonders in the sky above and signs on the earth below, blood, fire, and vapor of smoke.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
The sun will be turned to darkness and the moon to blood, before the great and remarkable day of the Lord comes.
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
It will be that everyone who calls on the name of the Lord will be saved.'
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Men of Israel, hear these words: Jesus of Nazareth, a man accredited to you by God by the mighty deeds, the wonders, and the signs which God did through him in your midst, as you yourselves know.
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
This man was handed over by God's predetermined plan and foreknowledge; and you, by the hand of lawless men, put him to death by nailing him to a cross.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
But God raised him up, freeing him from the pains of death, because it was impossible for him to be held by it.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
For David says about him, 'I saw the Lord always before my face, for he is beside my right hand so that I should not be moved.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Therefore my heart was glad and my tongue rejoiced. Also, my flesh will live in certain hope.
For you will not abandon my soul to Hades, neither will you allow your Holy One to see decay. (Hadēs g86)
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
You revealed to me the ways of life; you will make me full of gladness with your face.'
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
Brothers, I can speak to you confidently about the patriarch David, he both died and was buried, and his tomb is with us to this day.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Therefore, he was a prophet and knew that God had sworn with an oath to him, that he would set one of the fruit of his body upon his throne.
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
He saw what was to happen in the future and spoke about the resurrection of the Christ, 'He was neither abandoned to Hades, nor did his flesh see decay.' (Hadēs g86)
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
This Jesus—God raised him up, of which we all are witnesses.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Therefore having been exalted to the right hand of God and having received the promised Holy Spirit from the Father, he has poured out what you see and hear.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
For David did not ascend to the heaven, but he says, 'The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
until I make your enemies the stool for your feet.”'
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
Therefore, let all the house of Israel certainly know that God has made him both Lord and Christ, this Jesus whom you crucified.”
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
Now when they heard this, they were pierced in their hearts, and said to Peter and the rest of the apostles, “Brothers, what shall we do?”
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
Then Peter said to them, “Repent and be baptized, each of you, in the name of Jesus Christ for the forgiveness of your sins, and you will receive the gift of the Holy Spirit.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
For the promise is to you and to your children and to all that are far off, as many people as the Lord our God will call.”
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
With many other words he testified and urged them; he said, “Save yourselves from this wicked generation.”
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Then they received his word and were baptized, and there were added in that day about three thousand souls.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
They continued in the apostles' teaching and fellowship, in the breaking of bread and in prayers.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
Fear came upon every soul, and many wonders and signs were done through the apostles.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
All who believed were together and had all things in common,
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
and they sold their property and possessions and distributed them to all, according to the needs anyone had.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
So day after day they continued with one purpose in the temple, and they broke bread in homes, and they shared food with glad and humble hearts,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
praising God and having favor with all the people, and every day the Lord added to their number those who were being saved.
