< Дії 2 >
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
When the day of Pentecost was fully come, and they were all together in the same place,
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
there came suddenly from the sky a sound like the onrush of a mighty wind, and it filled all the house where they were sitting.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
There appeared to them tongues, like flame, distributing themselves, one resting upon the head of each one,
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
and they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with other tongues as the Spirit was giving them utterance.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
Now there were, staying in Jerusalem. devout Jews from many and distant lands.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
So when this noise was heard, the crowd gathered in bewilderment because each man heard them speaking in his own language.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
The were beside themselves with wonder. "Are not these Galileans who are speaking?" they exclaimed.
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
"Then how is it that each one of us hears them speak his own mother tongue?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Parthians, Medes, Elamites, dwellers in Mesopotamia, in Judea, in Cappadocia, in Pontus and Asia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
in Phrygia, Pamphylia, Egypt, and the district of Lybia around Cretans and Arabians,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
we all hear these men telling in our own tongue what great things God has done."
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
All were astonished and bewildered and kept saying to one another, "What can this mean?"
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
But others were saying with jeer, "These men are full of sweet wine."
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
Then Peter, with the Eleven, stood up and addresses them in a loud voice. "Men of Judea and dwellers in Jerusalem, have no doubt about this matter, but listen to what I say.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
"These men are not drunk, as you suppose, since it is only nine o’clock in the morning.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
"No, this is what the prophet Joel predicted.
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
"In the last days, God says, it shall come to pass that I will pour out my Spirit upon all mankind; "Your sons and your daughters shall prophesy, your young men shall see visions, your old men shall dream dreams;
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
upon my slaves, both men and women, in those days, will I pour out my Spirit, and they shall prophesy.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
In the sky above I will show marvels, And signs in the earth beneath; Blood and fire, and vapor of smoke.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
Into darkness shall the sun be turned, And into blood the moon, Ere the day of the Lord come, that great and terrible day.
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
And every one who calls upon the name of the Lord will be saved.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
"Men of Israel, listen to these words. Jesus the Nazarene, a man accredited to you by God, through mighty works and wonders and signs which God did by him among you, as you yourselves know;
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
him, delivered up by the settled purpose and fore-knowledge of God, you crucified and killed at the hands of lawless men;
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
but God has raised him to life, having loosed the pangs of death, because it was not possible for death to hold him.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
For David says of him. "I beheld the Lord always before my face; For he is at my right hand lest I be shaken.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
"Therefore my heart is glad, my tongue exults, my very body also shall pitch its tent in hope.
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Hadēs )
"For thou wilt not leave my soul in Hades, Nor give up thy Holy One to see corruption. (Hadēs )
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
"Thou hast made known to me the paths of life, Thou wilt fill me with gladness in thy presence.
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
"Men and brothers, I can speak plainly to you concerning the patriarch David, because he not only died and was buried, but his tomb is among us even to this very day.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
"Because he was a prophet and knew that God had sworn to him with an oath that of the fruit of his loins he would set one on his throne,
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs )
"he, foreseeing this, spoke of the resurrection of Christ that neither was he left in Hades, nor did his flesh see corruption. (Hadēs )
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
This Jesus God has raised up, of this we are all witnesses.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Since he is by the mighty hand of God exalted, and has received from his Father the promise of the Holy Spirit, he has poured forth this which you now see and hear.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
For David did not ascend into heaven; but he himself said, "The Lord said to my Lord Sit thou on my right hand
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
"Until I make thine enemies A footstool under thy feet.
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
"Therefore let the whole House of Israel know assuredly that Gods has made him both Lord and Christ, this Jesus whom you have crucified."
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
When they heard these words they were stung to the heart, and said to Peter and the rest of the apostles. "Men and brothers, what shall we do?"
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
"Repent," answered Peter, "and be baptized, every one of you, in the name of Jesus Christ, for the remission of your sins, and you shall receive the gift of the Holy Spirit.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
"For the promise belongs to you and to your children and to all who are afar off, whomever the Lord may call."
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
With many other words he continued to bear testimony, and kept entreating them, saying, "Save yourselves from this perverse generation."
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Then those who welcomed his message were baptized, and in that day about three thousand souls were added to them;
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
and they stedfastly continued in the teaching of the apostles, and in the fellowship, in the breaking of the bread, and in the prayers.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
And awe came upon every soul, and many wonders and signs were wrought by the apostles.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
And all the believers were together, and had all things in common.
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
They would sell their lands and other property, and distribute the proceeds among all, just as any one from time had need.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
Day after day they continued stedfastly with one accord in the Temple; and breaking bread together in their own homes, they continued to eat their food with gladness and an undivided heart,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
praising God, and looked on with favor by all the people. Meanwhile the Lord kept adding to them daily those that were being saved.