Дії 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
And when the day of Pentecost had fully come, they were all with one consent in one place.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
And suddenly there came from heaven a sound as of a rushing, violent wind, and it filled the whole house in which they were sitting.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
And there appeared to them tongues like fire, which distributed themselves, and sat one on each of them.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
And they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them utterance.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
Now there were dwelling in Jerusalem devout Jews, from every nation under heaven.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
When the report of this had gone abroad, the multitude came together; and they were perplexed, for each one heard them speak in his own language.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
They were amazed and astonished, and said one to another: Are not all these that are speaking, Galileans?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
And how is it that we hear, every one in our own language in which we were born―
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Parthians and Modes and Elamites, and we who dwell in Mesopotamia, Judea, and Cappadocia, Pontus and Asia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
Phrygia and Pamphylia, Egypt and the parts of Libya about Cyrene, Roman residents, Jews and proselytes,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
Cretes and Arabians―we hear them speaking, in our own tongues, the wonderful works of God?
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
And they were all in amazement and doubt, and said, one to another: What can this mean?
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
But others deriding, said: They are full of new wine.
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
But Peter standing up with the eleven, lifted up his voice and said to them: Men of Judea, and all you that dwell in Jerusalem, be this known to you, and give ear to my words.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
For these men are not drunk, as you suppose: for it is the third hour of the day.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
But this is that which was spoken of by the prophet Joel:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
And it shall come to pass in the last days, says God, that I will pour out of my Spirit on all flesh; and your sons and your daughters shall prophesy, and your young men shall see visions, and your old men shall dream dreams.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
And also on my servants and on my handmaids, I will pour out of my Spirit in those days, and they shall prophesy.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
And I will show wonders in heaven above, and signs in the earth beneath, blood and fire and columns of smoke.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
The sun shall be turned into darkness, and the moon into blood, before that great and terrible day of the Lord comes.
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
And it shall come to pass, that whoever shall call on the name of the Lord shall be saved.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Men of Israel, hear these words: Jesus the Nazarene, clearly pointed out to you as a man from God, by mighty deeds and wonders and signs, which God did by him in your midst, as you yourselves also know,
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
him, delivered up by the fixed purpose and foreknowledge of God, you took, and with wicked hands did crucify and slay:
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
whom God raised up, having loosed the pains of death, because it was not possible for him to be held in subjection by it.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
For David speaks with reference to him: I saw the Lord always in my presence: for he is at my right hand, that I should not be moved.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Therefore my heart rejoiced, and my tongue sang praise. Moreover, my flesh shall rest in hope;
because thou wilt not leave my soul in hades, nor suffer thy Holy One to see corruption. (Hadēs g86)
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
Thou didst make known to me the ways of life; thou wilt make me full of joy with thy countenance.
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
Brethren, I may say to you plainly of the patriarch David, that he died, and was buried, and his sepulcher is with us to this day.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Therefore, being a prophet, and knowing that God had sworn to him with an oath, that he would cause one from the fruit of his loins to sit on his throne;
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
foreseeing this, he spoke of the resurrection of the Christ, that his soul was not left in hades, nor did his flesh see corruption. (Hadēs g86)
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
This Jesus has God raised up, of which we all are witnesses.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Therefore, having been exalted to the right hand of God, and having received from his Father the promise of the Holy Spirit, he has poured out this, which you now see and hear.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
For David has not ascended into the heavens; but he himself says, The Lord said to my Lord, Sit at my right hand,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
till I make thy enemies thy footstool.
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
Therefore, let all the house of Israel know assuredly, that God has made this same Jesus whom you crucified, both Lord and Christ.
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
When they heard this, they were pierced to the heart, and said to Peter and the other apostles: Brethren, what shall we do?
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
And Peter said to them: Repent, and be immersed, every one of you, in the name of Jesus Christ, in order to the remission of sins; and you shall receive the gift of the Holy Spirit.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
For the promise is to you, and your children, and to all that are afar off, as many as the Lord our God shall call.
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
And with many other words did he testify and exhort, saying: Save yourselves from this wicked generation.
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Then they that gladly received his word were immersed, and on that day there were added to them about three thousand souls.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
And they attended constantly to the teaching of the apostles, and the fellowship, and the breaking of bread, and the prayers.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
And fear came on every soul; and many wonders and signs were done by the apostles.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
And all that believed were together, and had all things in common;
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
and they sold their possessions and goods, and distributed them to all, as each had need.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
And with one consent, they continued daily in the temple; and, breaking bread from house to house, they partook of their food with gladness and simplicity of heart,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
praising God, and being in favor with all the people. And the Lord added the saved daily to the Church.
