Дії 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
And while fulfilling the day of Pentecost, they were all together at the same place.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
And suddenly there developed a sound from the sky as of a forceful wind moving, and it filled the entire house where they were sitting.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
And there appeared to them dividing tongues, as of fire, and they settled upon each one of them.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
And they were all filled of the Holy Spirit, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them to declare.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
Now there were dwelling at Jerusalem, Jews, devout men from every nation under heaven.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
And the sound of this that happened brought the multitude together. And it was bewildered because each one heard them speaking in his own language.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
And they were amazed and marveled, saying to each other, Behold, are not all these men who speak Galileans?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
And how do we each hear our own language in which we were born?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Parthians and Medes and Elamites, and those dwelling in Mesopotamia, and Judea and Cappadocia, Pontus and Asia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
and Phrygia and Pamphylia, Egypt and the parts of Libya along Cyrene, and those Roman aliens, including Jews and proselytes,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
Cretes and Arabians. We hear them speaking in our tongues the great things of God.
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
And they were all amazed, and were perplexed, others saying to others, Whatever does this intend to be?
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
But others, mocking said, They are filled of wine.
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
But Peter having stood up with the eleven, raised his voice and spoke out to them, saying, Jewish men, and all who dwell at Jerusalem, be this known to you, and listen to my sayings.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
For these men are not drunken, as ye suppose, for it is the third hour of the day.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
But this is that which was spoken through the prophet Joel:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
And it will be in the last days, says God, I will pour out from my Spirit upon all flesh. And your sons and your daughters will prophesy, and your young men will see visions, and your elders will dream dreams.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
And also on my bondmen and on my bondmaids in those days I will pour out from my Spirit, and they will prophesy.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
And I will give wonders in the heaven above, and signs on the earth beneath, blood, and fire, and vapor of smoke.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
The sun will be changed into darkness, and the moon into blood, before that great and wonderful day of the Lord comes.
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
And it will be, that every man, whoever may call on the name of the Lord will be saved.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Men, Israelites, hear ye these words. Jesus the Nazarene, a man shown by God among you by miracles and wonders and signs, which God did by him in the midst of you, as ye yourselves also know,
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
this man, having been designated (by the purpose and foreknowledge of God) a man delivered up, ye, having taken by lawless hands, killed, having crucified,
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
whom God raised up, having loosed the pangs of death, because it was not possible for him to be held by it.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
For David speaks for him: I beheld the Lord always before me, because he is at my right hand, so that I may not be moved.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Because of this my heart rejoiced, and my tongue was glad. And moreover my flesh will also rest in hope.
Because thou will not leave my soul in Hades, nor will thou give thy Holy man to see decay. (Hadēs g86)
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
Thou made known to me the paths of life. Thou will fill me of joy with thy countenance.
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
Men, brothers, being permitted to speak to you with openness about the patriarch David, that he both perished and was buried, and his sepulcher is with us to this day.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Being therefore a prophet, and knowing that God had sworn with an oath to him, to raise the Christ from the fruit of his loins according to flesh to sit upon his throne.
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
Having foreseen this, he spoke about the resurrection of the Christ, that his soul was not left behind in Hades, nor did his flesh see decay. (Hadēs g86)
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
This Jesus, God raised up, of which we are all witnesses.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Therefore, exalted by the right hand of God, and having received the promise of the Holy Spirit from the Father, he poured out this that ye now see and hear.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
For David did not ascend into the heavens, but he himself says, The Lord said to my Lord, Sit thou at my right hand
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
until I place thine enemies a footstool of thy feet.
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
Therefore let all the house of Israel know assuredly, that God has made him, this Jesus whom ye crucified, both Lord and Christ.
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
Now having heard this, they were pierced in the heart, and said to Peter and the other apostles, Men, brothers, what will we do?
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
And Peter said to them, Repent ye, and be immersed each of you in the name of Jesus Christ for the remission of sins, and ye will receive the gift of the Holy Spirit.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
For the promise is to you, and to your children, and to all those in afar, as many as the Lord our God may call.
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
And with many more other words he testified and exhorted them, saying, Be saved from this crooked generation.
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Indeed therefore those who received his word gladly, were immersed. And there were added in that day about three thousand souls.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
And they were continuing steadfastly in the apostles doctrine, and in fellowship, and in the breaking of bread, and the prayers.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
And fear developed in every soul. And many wonders and signs occurred through the apostles.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
And all who believed were together, and had all things common.
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
And they sold properties and possessions, and divided them to all, according as any man had need.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
And continuing steadfastly, daily with one accord in the temple, and breaking bread from house to house, they partook of nourishment in gladness and evenness of heart,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
praising God, and having favor with the whole populace. And the Lord was adding to the church daily those being saved.
