Дії 17
1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
Paul okv Silas Ampipolis okv Apollonia bv vngpikla vngtoku, Jius kumkunaam dooku gv Tesalonika lo aatoku.
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,
Paul ninyigv atugv vngdungbv Jius kumkunaamlo vngtoku. Hoka Doonu alu lvum go hv nyitwng gv lvkobv dopam pamgvto Baibel kitap lokv minla,
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
okv Darwknv kitap lokv bunua mindimiyin jila mimpa jitoku ho Kristo hinching la okv sito kula turkur kunama. “Si Jisu oogv ngo nonua mimpa jidunv si,” Paul minto, “Si kv Kristo.”
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
Bunugv meegonv Paul okv Silas gv mingku lo tvvlwk minggv toku okv lvkobv ritoku; vkvlvgabv Grik twngtvnv meego okv anvnyimv rigvdogvnv meegoka, oogv Pwknvyarnvnyi kumnyabo vdwv.
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
Vbvritola Jius vdwv kavtarv toku okv nyi agar manv vngkarchaakarnv meego vngkum motola okv dopam pamnya lakula alvmanv nyitwng gubv ritoku. Bunu pamtv mvnwng lo makarrikar nyato okv nyi akogv naama palwk jitoku Jason minv angv naam nga okv Paul okv Silasnyi mvdubv kaakar nyala okv bunua nyi apam lo boolin dubv.
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
Vbvritola bunua kaapa kuma nvngv, bunu Jasonnyi okv mvngjwngnv meegonyi pamtv gv rigvdogv nvlo boolin chotola okv goktoku, “So nyi vdwv mooku mvnwng lo ridwkriku nvgo! Bunu vjv ngonugv pamtv lo aapvku,
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
okv Jason bunua ninyigv naam lo doomu toku. Bunu mvnwng ngv Dvbvyachok gv pvbv nga tvvmabv rinia toku, mvvnya toku dvbv kvvbigo dopvkv, vkvgv aminv Jisu.”
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
Bunu soogv gaam nga nyipam okv pamtv tujupkunam nga tvvsik motola twngtwng rara mvngmu toku.
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
Tujupkunam vdwv Jason okv ajin vdwa ainmorko dorsvrisv nga rimu tokula topu toku, okv vbvrikunamv bunua vngmu nyatoku.
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
Kanv sopikda, mvngjwngnv vdwv Paul okv Silas bunyia Beria lo vngmu toku. Vdwlo bunu vngchinam gola, bunu Jius kumkunaam bv vngtoku.
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
Beria gv nyitwng ngv Tesalonika nyitwng nga habia yatoku. Bunu doina tvvnwng alvbv tvvria nyatoku, okv Paul gv minam ngv jvjv gubvri vla bunu Baibel kitap nga alu lokia purila kaanyato.
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
Bunu mvnwng ngv awgonv mvngjwng nyatoku, okv Grik gv anvnyimv kaibv rigvdogv awgo okv Grik gv nyiga awgunv ka mvngjwng nyatoku.
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
Vbvritola vdwlo Tesalonika lo doonv Jius vdwv Paul Beria lo Pwknvyarnv gv gaam nga japdokv vla tvvpa namgola, bunu hoka aatoku okv lamrwpato kula okv apam am nvngyaknvngchak toku.
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
Vjakpigobv mvngjwngnv vdwv Paulnyi svmasa gv agum bv vngmu toku; vbvritola Silas okv Timoti bunyi Beria lo dootoku.
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
Paul gv lvkobv vnggvnv vngbom nyi vdwv ninyia Etins bv vngchi gvvtoku okv vbvrikunamv Paul gvlo lvkobv minsar koto kula ho Silas okv Timotinyi lvkobv aamu dokubv baapubv Beria vngkur toku.
16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
Vdwlo Paul Etins lo Silas okv Timotinyi kaaria rilo, hv achialvbv mvngru toku pamtv lo morti achialvgo kaapa tokula.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.
Vkvlvgabv ninyia Pwknvyarnv kumnvjonv Jius okv Jentail vdwgv lvkobv kumkunaamlo dopam pamgv toku okv nyitwng nga aludwkibv vngpiknv vdwaka.
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
Ipikurian gv meego okv stoik gv tamsarnvnyi larmi sito, mintoku, “so nyi si oguka chima hv ogugo mindu nvdw. Hv ogugo mintv dvnvdw?” Kvvbiv minto, “Hv mintv doonvgo ngonua kvvbi Pwknvyarnv meego,” ogulvgavbolo Paul minjito bunua Jisu gv lvkwng lo okv ninyigv sinam lokv turkur kunama.
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
Vbvrikunamv Paulnyi hv vnggv toku, Aropagus kvba, doopamlo hoka hv mintoku, “Ngonua minbwk jilabv so anw rinama noogv ngonua tamsarnama.
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
Noogv ngonuam anw bv minjinam nga, okv ngonu chinwngdo soogv tamsarnam si oguvdw,” (
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
Etins lo nyi mvnwng ngv okv nyebunyi mvnwng gv atugv dwa rilwk dula anwnv ogugo minam am tvvria laka rito okv mimpa laka rito.)
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
Paul pamtv gv kvbadopam kaagia lo dakrap toku okv minto, “Ngo kaadu nonugv Etins lo nyi vdwv achialvbv dormo rinv gubv ridu.
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
Ngo nonugv pamtv nga vngpitla okv nonugv kumkujoku am ngo kaakunamv oogv yogwngmvrwng lo lvkpv nama kaapa toku ‘Chimanam Pwknvyarnv gv lvgabv’ hv nonugv kumnamjonam go, vbvrikunamv, vbvrilachin hum nonu chimado, si oguvdw ngo nonua vjak minkar jidukunv.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
Pwknvyarnv, sichingmooku okv ogumvnwng nga sum pwknv, nyidomooku okv nyiamooku gv Ahtuv okv nyi vdwgv mvnam kumging lo dooma dunv.
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
Pwknvyarnv ngonu gvlo oguguka mvngma dunv vmalo ngonu ninyia ogugo jila nyudunv hv yabv atuv ngonua saknam turnama okv ogumvnwng nga nyichar mvnwng lo jiya dunv.
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
Nyi ako lokv hv mooku mvnwng nga mvlinto okv minjito sichingmooku mvnwng lokv turdubv. Hv atubongv mvkimvak jito ogolo okv oguaingbv singsv vdw.
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
Ninyia sum ritoku vkvlvgabv ho bunu ninyia kaachin sidubv, okv ninyi chinsu lare bunu ninyigv lvkwng lo mvngnama. Hvjvka Pwknvyarnv ngonu mvnwng gv lokv aduma;
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
vbv akonv minto, ‘Ninyigv lokv ngonu singdunv okv bidutapdunv okv turmudakmu dunv.’ Si nonugv mimin lvknv meegonv mindunv, ‘Ngonuka ninyigv umvuu ngv.’
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
Ngonu mvnwng ngv Pwknvyarnv gv umvuu ngv vbolo, ngonu vbv mvngmare hv ain vmalo raaji vmalo vlwng lokv morti bv mvnamgo vla. Hv ogu lokvka manvgo nyi vdwlokv mwnglin nam okv mvlin nam.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
Vngnyi konv dwlo, Pwknvyarnv kaabotalikla kaato ogulvgavbolo nyi vdwv chimato ogugo bunu ridunvdw. Vbvritola vjak ninyia minduku ho nyi mvnwng nga mooku mvnwng gvngv alvmanv lokv mvngdin la ninyi gvlo aakur tvku vla.
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
Pwknvyarnv sichingmooku mvnwng nga nyi akin gvlokv alvrungbv jwngkadaka dukubv alua mvpvripv pvku, okv hv sum kaabwk dukubv rilin jitoku ninyia sikunvnga turkur molaku!”
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
Vdwlo nyi vdwv, Paul gv oogv sitola turkur kunam gv lvkwngbv japnama tvvpa pvkudw, nyi kvvgonv nyarjito. Vbvritola kvvgonv mintoku, “Ngonu sum tvvria dvre no gvlo lvkodv.”
33 Так вийшов Павло з-поміж них.
Okv vbvrikunamv Paul bunugv doopam lokv lintoku.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.
Nyi meegonv Paulnyi mvngjwng toku okv vngming gvvtoku, apam ho Dionysius, hv kvba gv nyi go, hoka anvnyimv ako aminv Damaris, okv nyitwng kvvbi meegoka.
