Дії 17
1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
Now when they had gone through Amphipolis and Apollonia, they came to Thessalonica. Here there was a Jewish synagogue,
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,
and Paul, according to his usual custom, went in to them and, for three Sabbath Days, he reasoned with them out of the Scriptures,
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
explaining and quoting passages to prove that the Messiah had to suffer and to rise again from the dead and that "This Jesus whom I am proclaiming unto you is the Messiah."
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
Some were persuaded and attached themselves to Paul and Silas, including a number of devout Greeks, and a large number of the leading women.
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
But the Jews, moved with jealousy, called to their aid certain ill- favored and idle fellows, formed a mob, and began to set the town in an uproar. Assaulting the house of Jason, they sought to bring them out to the people.
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
And when they had failed to find Paul and Silas, they began to drag Jason and some of the brethren before the politarchs, shouting. "These fellows who have upset the habitable earth are come hither also.
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
"Jason has received them, and they all act contrary to the decrees of Caesar, saying that there is another king, one Jesus."
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
Both the crowd and the politarchs were disturbed when they heard this,
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
but when they had taken security from Jason and the rest, they let them go.
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
Now the brothers sent Paul and Silas away by night to Berea. When they got there they betook themselves to the Jewish synagogue.
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
The Jews of Berea were more noble than those in Thessalonica, in that they very readily received the message with all readiness of mind, and day after day searched the Scriptures to see whether these things were so.
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
So many of them became believers, and so did not a few Greeks, women of honorable estate, and men.
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
As soon as the Jews in Thessalonica learned that the word of God was preached by Paul in Berea also, they came there, and stirred up and troubled the crowds.
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
Then the brothers at once sent Paul down to the sea, but Silas and Timothy remained behind.
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
Those who were caring for Paul brought him as far as Athens, and there left him, with instructions to Silas and Timothy to come to him with all speed.
16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
While Paul was waiting for them at Athens, his spirit was stirred within him, when he noticed that the city was full of idols.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.
He argued in the synagogues with the Jews and the devout proselytes, and also daily in the market-place with those that met him there.
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
A few of the Epicurean and Stoic philosophers also encountered him again and again. Some were saying, "What has this beggarly fellow to say?" Others said, "He seems to be a setter forth of strange gods," because he preached Jesus and the resurrection.
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
Then they laid hold of him and brought him up to Mars Hill, saying. "May we be told what this new teaching of yours is?
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
"For you are bringing certain strange things to our ears. We want to know, therefore, what these things mean."
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
(Now all the Athenians and the strangers sojourning there spent their time in nothing else, but to tell or to hear some new thing.)
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
So Paul stood up in the center of Mars Hill, and said. "Men of Athens, I perceive that in all respects you are remarkably religious.
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
"For as I was passing along and observing your objects of worship, I found also an altar with this inscription, ‘TO AN UNKNOWN GOD.’ What you are worshiping in ignorance, this I am proclaiming to you.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
"The God who made the universe and all things in it, he, being Lord of heaven and earth, does not dwell in temples made with hands,
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
"neither is he served by men’s hands, as though he needed anything, since he himself gives to all life and breath and all things.
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
"He has made of one blood every nation of men to dwell on all the face of the earth, having determined their appointed seasons and the bounds of their habitation,
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
"so that they might seek God, if perhaps they might feel after him and find him, though he is not far from every on of us;
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
"for in him we live and move and have our being; as certain even of your own poets have said, "‘For we also are his offspring.’
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
"Since then we are God’s offspring, we ought not to imagine that the Godhead is like to gold, or silver, or stone, graven by art and device of man.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
"The times of ignorance God overlooked, but he now commands all men that they should all, everywhere, repent;
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
inasmuch as he has fixed a day in which he will judge the world justly, by the Man whom he has ordained, and he has given proof of all this by raising him from the dead."
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
But on hearing of the resurrection of the dead, some began to mock; but others said, "We will hear you again on that subject."
33 Так вийшов Павло з-поміж них.
So Paul withdrew from them.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.
A few, however, attached themselves to him and believed, among whom was Dionysius the Areopagite, and a woman named Damaris, and some others.
