Дії 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
Andin u Dǝrbǝ wǝ Listra xǝⱨǝrlirigimu bardi. Mana, xu yǝrdǝ etiⱪadqi Yǝⱨudiy bir ayalning oƣli, Timotiy isimlik bir muhlis bar idi. Uning atisi bolsa grek idi.
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
Listra wǝ Konya xǝⱨǝrliridiki ⱪerindaxlarning ⱨǝmmisi uning toƣruluⱪ yahxi guwaⱨliⱪ berǝtti.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
Pawlus uni ɵzi bilǝn billǝ elip mangmaⱪqi boldi. Biraⱪ bu yǝrdiki Yǝⱨudiylarning ⱨǝmmisi [Timotiyning] atisining grek ikǝnlikini bilgǝqkǝ, Pawlus uni elip hǝtnǝ ⱪildurdi.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
Ular xǝⱨǝr-yezilardin ɵtkǝq, Yerusalemdiki rosullar bilǝn aⱪsaⱪallar [yat ǝllǝrgǝ] bekitkǝn bǝlgilimilǝrni ularning riayǝ ⱪilixi üqün tapxurdi.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
Xundaⱪ ⱪilip, jamaǝtlǝr etiⱪadta küqǝytilip, sanlirimu kündin-küngǝ kɵpǝydi.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
Muⱪǝddǝs Roⱨ ularning Asiya ɵlkisidǝ sɵz-kalamni jakarlixiƣa yol ⱪoymiƣan bolup, Pawluslar ǝmdi Frigiyǝ wǝ Galatiya rayonliridin ɵtüp,
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Misiyǝ rayoniƣa kǝlgǝndin keyin, Bitiniyǝ ɵlkisigǝ kirmǝkqi boldi. Biraⱪ Əysaning Roⱨi ularƣa bundaⱪ ⱪilixiⱪimu yol ⱪoymidi.
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
Xuning bilǝn ular Misiyǝdin ɵtüp, dengiz boyidiki Troas xǝⱨirigǝ qüxti.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
Xu küni kǝqtǝ, Pawlusⱪa bir ƣayibanǝ kɵrünüx kɵrünüp, Makedoniyǝlik bir kixi uning aldida ɵrǝ turup: — [Dengizdin] ɵtüp, Makedoniyǝgǝ kelip, bizgǝ yardǝm bǝrgǝysǝn! — dǝp ɵtündi.
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
U bu kɵrünüxni kɵrgǝndin keyin, Rǝb bizni jǝzmǝn u kixilǝrning ⱪexiƣa berip, ularƣa hux hǝwǝr jakarlaxⱪa qaⱪirƣan, degǝn hulasigǝ kelip, dǝrⱨal Makedoniyǝgǝ berixⱪa tǝyyarlanduⱪ.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Biz kemigǝ qiⱪip, Troastin yolƣa qiⱪip, Samodrak ariliƣa ⱪarap yol alduⱪ wǝ ǝtisi [Makedoniyǝdiki] Neapolis xǝⱨirigǝ yetip barduⱪ.
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
U yǝrdin Makedoniyǝning xu rayonidiki Filippi degǝn muⱨim xǝⱨirigǝ ɵttuⱪ. Bumu Rimdiki bir mustǝmlikǝ xǝⱨǝr idi. Biz bu yǝrdǝ birnǝqqǝ kün turduⱪ.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
Xabat küni, [xǝⱨǝr] dǝrwazisidin qiⱪip dǝrya saⱨiligǝ barduⱪ; qünki biz u yǝrdǝ dua-tilawǝt ⱪilidiƣan bir jay bar dǝp oyliduⱪ; dǝrwǝⱪǝ xundaⱪ boldi. Biz olturup, u yǝrgǝ yiƣilƣan ayallarƣa sɵzlǝxkǝ baxliduⱪ.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
Ularning iqidǝ sɵsün rǝht sodisi ⱪilidiƣan, Tiyatira xǝⱨirilik, Hudadin ⱪorⱪidiƣan Lidya isimlik bir ayal bar idi. Rǝb uning ⱪǝlbini Pawlusning eytⱪanlirini ⱪobul ⱪilixⱪa aqti.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
U ailisidikilǝr bilǝn qɵmüldürülgǝn bolup bizdin ɵtünüp: — Əgǝr silǝr meni [ⱨǝⱪiⱪǝtǝn] Rǝbgǝ etiⱪad ⱪilƣuqi dǝp bilsǝnglǝr, mening ɵyümgǝ berip turunglar! — dǝp qing turup bizni maⱪullatti.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
Bir küni biz xu dua ⱪilidiƣan jayƣa ketip barƣinimizda, bir dedǝk bizgǝ yoluⱪti; bu ⱪizƣa pal salƣuqi bir jin qaplixiwalƣanidi; dedǝk hojayinliriƣa pal selix yoli bilǝn nurƣun payda tepip bǝrgǝnidi.
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
U yol boyi Pawlus wǝ bizgǝ ǝgixip: — Bu kixilǝr Ⱨǝmmidin aliy Hudaning ⱪulliri, ular silǝrgǝ nijatliⱪ bir yolini jakarlaydu! — dǝp warⱪirap mangdi.
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“І того ча́су той вийшов.
U uda kɵp künlǝr xundaⱪ warⱪiridi. Bu ix Pawlusning ⱪǝlbini azablap, u ⱪizƣa burulup, jinƣa: — Əysa Mǝsiⱨning nami bilǝn buyruymǝnki, uningdin qiⱪ! — deyixigila, jin xuan qiⱪip kǝtti.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
Dedǝkning hojayinliri uningƣa baƣliƣan pul tepix ümidining yoⱪⱪa qiⱪⱪanliⱪini kɵrüp, Pawlus bilǝn Silasⱪa ⱪol selip, ularni bazar mǝydaniƣa sɵrǝp, ⱨɵkümdarlarning aldiƣa elip bardi.
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
Ular ikkiylǝnni soraⱪqi ǝmǝldarlarning aldiƣa qiⱪirip: — Bu adǝmlǝr Yǝⱨudiylar bolup, xǝⱨirimizni ⱪalaymiⱪanlaxturuwǝtmǝktǝ.
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
Biz bolsaⱪ rimliⱪlarmiz, ular ⱪanunimizƣa hilap bolƣan wǝ ⱪobul ⱪilixⱪa yaki yürgüzüxkǝ bolmaydiƣan ⱪaidǝ-yosunlarni tǝrƣib ⱪiliwatidu! — dǝp xikayǝt ⱪildi.
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
Toplanƣan halayiⱪmu ularƣa ⱨujum ⱪilixⱪa ⱪozƣaldi; soraⱪqi ǝmǝldarlar ularning kiyimlirini yirtip yalingaqlap, kaltǝk bilǝn dumbilaxⱪa ǝmr qüxürdi.
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
Ikkiylǝnni kaltǝk bilǝn kɵp dumbiliƣandin keyin, ularni zindanƣa taxlidi wǝ xundaⱪla gundipayni ⱪattiⱪ kɵzitixkǝ buyrudi.
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
U buyruⱪni tapxuruwelix bilǝn ularni zindanning iqkiridiki kamerƣa solap, putliriƣa ixkǝl saldi.
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
Tün yerimda, Pawlus bilǝn Silas dua ⱪilip, Hudaƣa mǝdⱨiyǝ küylirini eytiwatatti. Baxⱪa mǝⱨbuslar bolsa ⱪulaⱪ selip anglawatatti.
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
Tuyuⱪsiz ⱪattiⱪ yǝr tǝwrǝx yüz bǝrdi; zindanning ullirimu tǝwrinip kǝtti wǝ zindanning ⱨǝmmǝ ixikliri xuan eqilip, ⱨǝrbir mǝⱨbusning kixǝnlirimu qüxüp kǝtti.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
Gundipay uyⱪudin oyƣinip, zindanning ixiklirining oquⱪ turƣanliⱪini kɵrüp, mǝⱨbuslar ⱪeqip ketiptu dǝp oylap, ⱪiliqini suƣurup elip, ɵzini ɵltürüwalmaⱪqi boldi.
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
Lekin Pawlus ⱪattiⱪ awazda: — Ɵzünggǝ zǝrǝr yǝtküzmǝ, ⱨǝmmimiz bar! — dǝp warⱪiridi.
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
Gundipay: Qiraƣlarni kǝltürünglar dǝp towlap iqkirigǝ etilip kirip, titrigǝn ⱨalda Pawlus bilǝn Silasning ayiƣiƣa yiⱪildi.
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
Andin ularni taxⱪiriƣa elip qiⱪip: — Ⱪutⱪuzuluxum üqün nemǝ ⱪilixim kerǝk? — dǝp soridi.
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
Rǝb Əysaƣa etiⱪad ⱪilƣin, wǝ xundaⱪ ⱪilsang, ɵzüng ⱨǝm ailǝngdikilǝrmu ⱪutⱪuzulidu! — dedi ular.
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
Xuning bilǝn, ikkiylǝn uningƣa wǝ uning barliⱪ ailisidikilǝrgǝ Rǝbning sɵz-kalamini yǝtküzdi.
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
Keqǝ xu saǝtning ɵzidila [gundipay] ularni baxlap qiⱪip, yarilirini yuyup tazilidi; andin u dǝrⱨal ailisidikilǝr bilǝn qɵmüldürüxni ⱪobul ⱪildi;
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
ikkiylǝnni ɵz ɵyigǝ baxlap kelip, ularning aldiƣa dastihan saldi. U pütkül ailisidikilǝr bilǝn Hudaƣa etiⱪad ⱪilƣanliⱪtin zor xadlandi.
35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
Ətisi ǝtigǝndǝ, soraⱪqi ǝmǝldarlar yasawullarni zindanƣa ǝwǝtip: — U ikkiylǝnni ⱪoyuwetinglar! — dǝp buyrudi.
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
Gundipay Pawlusⱪa bu sɵzni yǝtküzüp: — Soraⱪqi ǝmǝldarlar ikkinglarni ⱪoyuwetix yarliⱪini qüxürdi. Silǝr ǝmdi zindandin qiⱪip, tinq-aman yolunglarƣa qiⱪinglar, — dedi.
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
Biraⱪ Pawlus yasawullarƣa: — Biz Rim puⱪraliri bolsaⱪmu, ǝmǝldarlar bizni soraⱪ ⱪilmayla halayiⱪning aldida kaltǝk bilǝn dumbalap, zindanƣa taxlidi. Əmdi ular ⱨazir bizni yoxurunqǝ ⱪoƣlimaⱪqimu? Yaⱪ, bundaⱪ ⱪilsa bolmaydu! Əmǝldarlar ɵzliri kelip bizni qiⱪarsun! — dedi.
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
Yasawullar bu sɵzlǝrni soraⱪqi ǝmǝldarlarƣa yǝtküzdi. Ular ikkiylǝnning Rim puⱪrasi ikǝnlikini anglap ⱪorⱪup kǝtti;
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
ularning kɵnglini elixⱪa [zindanƣa] berip, ularni zindandin elip qiⱪⱪandin keyin, xǝⱨǝrdin qiⱪip ketixni ⱪayta-ⱪayta ɵtündi.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.
Ikkiylǝn zindandin qiⱪixi bilǝn Lidyaning ɵyigǝ bardi; andin u yǝrdǝ ⱪerindaxliri bilǝn kɵrüxüp, ularni riƣbǝtlǝndürgǝndin keyin, yolƣa qiⱪip kǝtti.
