Дії 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
ਪੌਲੋ ਦਰ੍ੱਬੀਲੁਸ੍ਤ੍ਰਾਨਗਰਯੋਰੁਪਸ੍ਥਿਤੋਭਵਤ੍ ਤਤ੍ਰ ਤੀਮਥਿਯਨਾਮਾ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯ ਏਕ ਆਸੀਤ੍; ਸ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸਿਨ੍ਯਾ ਯਿਹੂਦੀਯਾਯਾ ਯੋਸ਼਼ਿਤੋ ਗਰ੍ੱਭਜਾਤਃ ਕਿਨ੍ਤੁ ਤਸ੍ਯ ਪਿਤਾਨ੍ਯਦੇਸ਼ੀਯਲੋਕਃ|
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
ਸ ਜਨੋ ਲੁਸ੍ਤ੍ਰਾ-ਇਕਨਿਯਨਗਰਸ੍ਥਾਨਾਂ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਣਾਂ ਸਮੀਪੇਪਿ ਸੁਖ੍ਯਾਤਿਮਾਨ੍ ਆਸੀਤ੍|
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
ਪੌਲਸ੍ਤੰ ਸ੍ਵਸਙ੍ਗਿਨੰ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਮਤਿੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਤੰ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਤੱਦੇਸ਼ਨਿਵਾਸਿਨਾਂ ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਮ੍ ਅਨੁਰੋਧਾਤ੍ ਤਸ੍ਯ ਤ੍ਵਕ੍ਛੇਦੰ ਕ੍ਰੁʼਤਵਾਨ੍ ਯਤਸ੍ਤਸ੍ਯ ਪਿਤਾ ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਲੋਕ ਇਤਿ ਸਰ੍ੱਵੈਰਜ੍ਞਾਯਤ|
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
ਤਤਃ ਪਰੰ ਤੇ ਨਗਰੇ ਨਗਰੇ ਭ੍ਰਮਿਤ੍ਵਾ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮਸ੍ਥੈਃ ਪ੍ਰੇਰਿਤੈ ਰ੍ਲੋਕਪ੍ਰਾਚੀਨੈਸ਼੍ਚ ਨਿਰੂਪਿਤੰ ਯਦ੍ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਪਤ੍ਰੰ ਤਦਨੁਸਾਰੇਣਾਚਰਿਤੁੰ ਲੋਕੇਭ੍ਯਸ੍ਤਦ੍ ਦੱਤਵਨ੍ਤਃ|
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
ਤੇਨੈਵ ਸਰ੍ੱਵੇ ਧਰ੍ੰਮਸਮਾਜਾਃ ਖ੍ਰੀਸ਼਼੍ਟਧਰ੍ੰਮੇ ਸੁਸ੍ਥਿਰਾਃ ਸਨ੍ਤਃ ਪ੍ਰਤਿਦਿਨੰ ਵਰ੍ੱਧਿਤਾ ਅਭਵਨ੍|
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
ਤੇਸ਼਼ੁ ਫ੍ਰੁਗਿਯਾਗਾਲਾਤਿਯਾਦੇਸ਼ਮਧ੍ਯੇਨ ਗਤੇਸ਼਼ੁ ਸਤ੍ਸੁ ਪਵਿਤ੍ਰ ਆਤ੍ਮਾ ਤਾਨ੍ ਆਸ਼ਿਯਾਦੇਸ਼ੇ ਕਥਾਂ ਪ੍ਰਕਾਸ਼ਯਿਤੁੰ ਪ੍ਰਤਿਸ਼਼ਿੱਧਵਾਨ੍|
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
ਤਥਾ ਮੁਸਿਯਾਦੇਸ਼ ਉਪਸ੍ਥਾਯ ਬਿਥੁਨਿਯਾਂ ਗਨ੍ਤੁੰ ਤੈਰੁਦ੍ਯੋਗੇ ਕ੍ਰੁʼਤੇ ਆਤ੍ਮਾ ਤਾਨ੍ ਨਾਨ੍ਵਮਨ੍ਯਤ|
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਤੇ ਮੁਸਿਯਾਦੇਸ਼ੰ ਪਰਿਤ੍ਯਜ੍ਯ ਤ੍ਰੋਯਾਨਗਰੰ ਗਤ੍ਵਾ ਸਮੁਪਸ੍ਥਿਤਾਃ|
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
ਰਾਤ੍ਰੌ ਪੌਲਃ ਸ੍ਵਪ੍ਨੇ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਵਾਨ੍ ਏਕੋ ਮਾਕਿਦਨਿਯਲੋਕਸ੍ਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ ਵਿਨਯੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਤਸ੍ਮੈ ਕਥਯਤਿ, ਮਾਕਿਦਨਿਯਾਦੇਸ਼ਮ੍ ਆਗਤ੍ਯਾਸ੍ਮਾਨ੍ ਉਪਕੁਰ੍ੱਵਿਤਿ|
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
ਤਸ੍ਯੇੱਥੰ ਸ੍ਵਪ੍ਨਦਰ੍ਸ਼ਨਾਤ੍ ਪ੍ਰਭੁਸ੍ਤੱਦੇਸ਼ੀਯਲੋਕਾਨ੍ ਪ੍ਰਤਿ ਸੁਸੰਵਾਦੰ ਪ੍ਰਚਾਰਯਿਤੁਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਨ੍ ਆਹੂਯਤੀਤਿ ਨਿਸ਼੍ਚਿਤੰ ਬੁੱਧ੍ਵਾ ਵਯੰ ਤੂਰ੍ਣੰ ਮਾਕਿਦਨਿਯਾਦੇਸ਼ੰ ਗਨ੍ਤੁਮ੍ ਉਦ੍ਯੋਗਮ੍ ਅਕੁਰ੍ੰਮ|
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
ਤਤਃ ਪਰੰ ਵਯੰ ਤ੍ਰੋਯਾਨਗਰਾਦ੍ ਪ੍ਰਸ੍ਥਾਯ ਰੁʼਜੁਮਾਰ੍ਗੇਣ ਸਾਮਥ੍ਰਾਕਿਯੋਪਦ੍ਵੀਪੇਨ ਗਤ੍ਵਾ ਪਰੇ(ਅ)ਹਨਿ ਨਿਯਾਪਲਿਨਗਰ ਉਪਸ੍ਥਿਤਾਃ|
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
ਤਸ੍ਮਾਦ੍ ਗਤ੍ਵਾ ਮਾਕਿਦਨਿਯਾਨ੍ਤਰ੍ੱਵਰ੍ੱਤਿ ਰੋਮੀਯਵਸਤਿਸ੍ਥਾਨੰ ਯਤ੍ ਫਿਲਿਪੀਨਾਮਪ੍ਰਧਾਨਨਗਰੰ ਤਤ੍ਰੋਪਸ੍ਥਾਯ ਕਤਿਪਯਦਿਨਾਨਿ ਤਤ੍ਰ ਸ੍ਥਿਤਵਨ੍ਤਃ|
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰੇ ਨਗਰਾਦ੍ ਬਹਿ ਰ੍ਗਤ੍ਵਾ ਨਦੀਤਟੇ ਯਤ੍ਰ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਨਾਚਾਰ ਆਸੀਤ੍ ਤਤ੍ਰੋਪਵਿਸ਼੍ਯ ਸਮਾਗਤਾ ਨਾਰੀਃ ਪ੍ਰਤਿ ਕਥਾਂ ਪ੍ਰਾਚਾਰਯਾਮ|
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
ਤਤਃ ਥੁਯਾਤੀਰਾਨਗਰੀਯਾ ਧੂਸ਼਼ਰਾਮ੍ਬਰਵਿਕ੍ਰਾਯਿਣੀ ਲੁਦਿਯਾਨਾਮਿਕਾ ਯਾ ਈਸ਼੍ਵਰਸੇਵਿਕਾ ਯੋਸ਼਼ਿਤ੍ ਸ਼੍ਰੋਤ੍ਰੀਣਾਂ ਮਧ੍ਯ ਆਸੀਤ੍ ਤਯਾ ਪੌਲੋਕ੍ਤਵਾਕ੍ਯਾਨਿ ਯਦ੍ ਗ੍ਰੁʼਹ੍ਯਨ੍ਤੇ ਤਦਰ੍ਥੰ ਪ੍ਰਭੁਸ੍ਤਸ੍ਯਾ ਮਨੋਦ੍ਵਾਰੰ ਮੁਕ੍ਤਵਾਨ੍|
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
ਅਤਃ ਸਾ ਯੋਸ਼਼ਿਤ੍ ਸਪਰਿਵਾਰਾ ਮੱਜਿਤਾ ਸਤੀ ਵਿਨਯੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਕਥਿਤਵਤੀ, ਯੁਸ਼਼੍ਮਾਕੰ ਵਿਚਾਰਾਦ੍ ਯਦਿ ਪ੍ਰਭੌ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸਿਨੀ ਜਾਤਾਹੰ ਤਰ੍ਹਿ ਮਮ ਗ੍ਰੁʼਹਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਤਿਸ਼਼੍ਠਤ| ਇੱਥੰ ਸਾ ਯਤ੍ਨੇਨਾਸ੍ਮਾਨ੍ ਅਸ੍ਥਾਪਯਤ੍|
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
ਯਸ੍ਯਾ ਗਣਨਯਾ ਤਦਧਿਪਤੀਨਾਂ ਬਹੁਧਨੋਪਾਰ੍ਜਨੰ ਜਾਤੰ ਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀ ਗਣਕਭੂਤਗ੍ਰਸ੍ਤਾ ਕਾਚਨ ਦਾਸੀ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਨਾਸ੍ਥਾਨਗਮਨਕਾਲ ਆਗਤ੍ਯਾਸ੍ਮਾਨ੍ ਸਾਕ੍ਸ਼਼ਾਤ੍ ਕ੍ਰੁʼਤਵਤੀ|
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
ਸਾਸ੍ਮਾਕੰ ਪੌਲਸ੍ਯ ਚ ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ ਏਤ੍ਯ ਪ੍ਰੋੱਚੈਃ ਕਥਾਮਿਮਾਂ ਕਥਿਤਵਤੀ, ਮਨੁਸ਼਼੍ਯਾ ਏਤੇ ਸਰ੍ੱਵੋਪਰਿਸ੍ਥਸ੍ਯੇਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਸੇਵਕਾਃ ਸਨ੍ਤੋ(ਅ)ਸ੍ਮਾਨ੍ ਪ੍ਰਤਿ ਪਰਿਤ੍ਰਾਣਸ੍ਯ ਮਾਰ੍ਗੰ ਪ੍ਰਕਾਸ਼ਯਨ੍ਤਿ|
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“І того ча́су той вийшов.
ਸਾ ਕਨ੍ਯਾ ਬਹੁਦਿਨਾਨਿ ਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ਮ੍ ਅਕਰੋਤ੍ ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਪੌਲੋ ਦੁਃਖਿਤਃ ਸਨ੍ ਮੁਖੰ ਪਰਾਵਰ੍ਤ੍ਯ ਤੰ ਭੂਤਮਵਦਦ੍, ਅਹੰ ਯੀਸ਼ੁਖ੍ਰੀਸ਼਼੍ਟਸ੍ਯ ਨਾਮ੍ਨਾ ਤ੍ਵਾਮਾਜ੍ਞਾਪਯਾਮਿ ਤ੍ਵਮਸ੍ਯਾ ਬਹਿਰ੍ਗੱਛ; ਤੇਨੈਵ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣਾਤ੍ ਸ ਭੂਤਸ੍ਤਸ੍ਯਾ ਬਹਿਰ੍ਗਤਃ|
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
ਤਤਃ ਸ੍ਵੇਸ਼਼ਾਂ ਲਾਭਸ੍ਯ ਪ੍ਰਤ੍ਯਾਸ਼ਾ ਵਿਫਲਾ ਜਾਤੇਤਿ ਵਿਲੋਕ੍ਯ ਤਸ੍ਯਾਃ ਪ੍ਰਭਵਃ ਪੌਲੰ ਸੀਲਞ੍ਚ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾਕ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਯ ਵਿਚਾਰਸ੍ਥਾਨੇ(ਅ)ਧਿਪਤੀਨਾਂ ਸਮੀਪਮ੍ ਆਨਯਨ੍|
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
ਤਤਃ ਸ਼ਾਸਕਾਨਾਂ ਨਿਕਟੰ ਨੀਤ੍ਵਾ ਰੋਮਿਲੋਕਾ ਵਯਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਕੰ ਯਦ੍ ਵ੍ਯਵਹਰਣੰ ਗ੍ਰਹੀਤੁਮ੍ ਆਚਰਿਤੁਞ੍ਚ ਨਿਸ਼਼ਿੱਧੰ,
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
ਇਮੇ ਯਿਹੂਦੀਯਲੋਕਾਃ ਸਨ੍ਤੋਪਿ ਤਦੇਵ ਸ਼ਿਕ੍ਸ਼਼ਯਿਤ੍ਵਾ ਨਗਰੇ(ਅ)ਸ੍ਮਾਕਮ੍ ਅਤੀਵ ਕਲਹੰ ਕੁਰ੍ੱਵਨ੍ਤਿ,
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
ਇਤਿ ਕਥਿਤੇ ਸਤਿ ਲੋਕਨਿਵਹਸ੍ਤਯੋਃ ਪ੍ਰਾਤਿਕੂਲ੍ਯੇਨੋਦਤਿਸ਼਼੍ਠਤ੍ ਤਥਾ ਸ਼ਾਸਕਾਸ੍ਤਯੋ ਰ੍ਵਸ੍ਤ੍ਰਾਣਿ ਛਿਤ੍ਵਾ ਵੇਤ੍ਰਾਘਾਤੰ ਕਰ੍ੱਤੁਮ੍ ਆਜ੍ਞਾਪਯਨ੍|
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
ਅਪਰੰ ਤੇ ਤੌ ਬਹੁ ਪ੍ਰਹਾਰ੍ੱਯ ਤ੍ਵਮੇਤੌ ਕਾਰਾਂ ਨੀਤ੍ਵਾ ਸਾਵਧਾਨੰ ਰਕ੍ਸ਼਼ਯੇਤਿ ਕਾਰਾਰਕ੍ਸ਼਼ਕਮ੍ ਆਦਿਸ਼ਨ੍|
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
ਇੱਥਮ੍ ਆਜ੍ਞਾਂ ਪ੍ਰਾਪ੍ਯ ਸ ਤਾਵਭ੍ਯਨ੍ਤਰਸ੍ਥਕਾਰਾਂ ਨੀਤ੍ਵਾ ਪਾਦੇਸ਼਼ੁ ਪਾਦਪਾਸ਼ੀਭਿ ਰ੍ਬੱਧ੍ਵਾ ਸ੍ਥਾਪਿਤਾਵਾਨ੍|
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
ਅਥ ਨਿਸ਼ੀਥਸਮਯੇ ਪੌਲਸੀਲਾਵੀਸ਼੍ਵਰਮੁੱਦਿਸ਼੍ਯ ਪ੍ਰਾਥਨਾਂ ਗਾਨਞ੍ਚ ਕ੍ਰੁʼਤਵਨ੍ਤੌ, ਕਾਰਾਸ੍ਥਿਤਾ ਲੋਕਾਸ਼੍ਚ ਤਦਸ਼੍ਰੁʼਣ੍ਵਨ੍
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
ਤਦਾਕਸ੍ਮਾਤ੍ ਮਹਾਨ੍ ਭੂਮਿਕਮ੍ਪੋ(ਅ)ਭਵਤ੍ ਤੇਨ ਭਿੱਤਿਮੂਲੇਨ ਸਹ ਕਾਰਾ ਕਮ੍ਪਿਤਾਭੂਤ੍ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣਾਤ੍ ਸਰ੍ੱਵਾਣਿ ਦ੍ਵਾਰਾਣਿ ਮੁਕ੍ਤਾਨਿ ਜਾਤਾਨਿ ਸਰ੍ੱਵੇਸ਼਼ਾਂ ਬਨ੍ਧਨਾਨਿ ਚ ਮੁਕ੍ਤਾਨਿ|
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
ਅਤਏਵ ਕਾਰਾਰਕ੍ਸ਼਼ਕੋ ਨਿਦ੍ਰਾਤੋ ਜਾਗਰਿਤ੍ਵਾ ਕਾਰਾਯਾ ਦ੍ਵਾਰਾਣਿ ਮੁਕ੍ਤਾਨਿ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਬਨ੍ਦਿਲੋਕਾਃ ਪਲਾਯਿਤਾ ਇਤ੍ਯਨੁਮਾਯ ਕੋਸ਼਼ਾਤ੍ ਖਙ੍ਗੰ ਬਹਿਃ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾਤ੍ਮਘਾਤੰ ਕਰ੍ੱਤੁਮ੍ ਉਦ੍ਯਤਃ|
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
ਕਿਨ੍ਤੁ ਪੌਲਃ ਪ੍ਰੋੱਚੈਸ੍ਤਮਾਹੂਯ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਪਸ਼੍ਯ ਵਯੰ ਸਰ੍ੱਵੇ(ਅ)ਤ੍ਰਾਸ੍ਮਹੇ, ਤ੍ਵੰ ਨਿਜਪ੍ਰਾਣਹਿੰਸਾਂ ਮਾਕਾਰ੍ਸ਼਼ੀਃ|
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
ਤਦਾ ਪ੍ਰਦੀਪਮ੍ ਆਨੇਤੁਮ੍ ਉਕ੍ਤ੍ਵਾ ਸ ਕਮ੍ਪਮਾਨਃ ਸਨ੍ ਉੱਲਮ੍ਪ੍ਯਾਭ੍ਯਨ੍ਤਰਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਪੌਲਸੀਲਯੋਃ ਪਾਦੇਸ਼਼ੁ ਪਤਿਤਵਾਨ੍|
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਸ ਤੌ ਬਹਿਰਾਨੀਯ ਪ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਵਾਨ੍ ਹੇ ਮਹੇੱਛੌ ਪਰਿਤ੍ਰਾਣੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤੁੰ ਮਯਾ ਕਿੰ ਕਰ੍ੱਤਵ੍ਯੰ?
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਤੌ ਸ੍ਵਗ੍ਰੁʼਹਮਾਨੀਯ ਤਯੋਃ ਸੰਮੁਖੇ ਖਾਦ੍ਯਦ੍ਰਵ੍ਯਾਣਿ ਸ੍ਥਾਪਿਤਵਾਨ੍ ਤਥਾ ਸ ਸ੍ਵਯੰ ਤਦੀਯਾਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਪਰਿਵਾਰਾਸ਼੍ਚੇਸ਼੍ਵਰੇ ਵਿਸ਼੍ਵਸਨ੍ਤਃ ਸਾਨਨ੍ਦਿਤਾ ਅਭਵਨ੍|
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
ਤਸ੍ਮੈ ਤਸ੍ਯ ਗ੍ਰੁʼਹਸ੍ਥਿਤਸਰ੍ੱਵਲੋਕੇਭ੍ਯਸ਼੍ਚ ਪ੍ਰਭੋਃ ਕਥਾਂ ਕਥਿਤਵਨ੍ਤੌ|
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
ਤਥਾ ਰਾਤ੍ਰੇਸ੍ਤਸ੍ਮਿੰਨੇਵ ਦਣ੍ਡੇ ਸ ਤੌ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਤਯੋਃ ਪ੍ਰਹਾਰਾਣਾਂ ਕ੍ਸ਼਼ਤਾਨਿ ਪ੍ਰਕ੍ਸ਼਼ਾਲਿਤਵਾਨ੍ ਤਤਃ ਸ ਸ੍ਵਯੰ ਤਸ੍ਯ ਸਰ੍ੱਵੇ ਪਰਿਜਨਾਸ਼੍ਚ ਮੱਜਿਤਾ ਅਭਵਨ੍|
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਤੌ ਸ੍ਵਗ੍ਰੁʼਹਮਾਨੀਯ ਤਯੋਃ ਸੰਮੁਖੇ ਖਾਦ੍ਯਦ੍ਰਵ੍ਯਾਣਿ ਸ੍ਥਾਪਿਤਵਾਨ੍ ਤਥਾ ਸ ਸ੍ਵਯੰ ਤਦੀਯਾਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਪਰਿਵਾਰਾਸ਼੍ਚੇਸ਼੍ਵਰੇ ਵਿਸ਼੍ਵਸਨ੍ਤਃ ਸਾਨਨ੍ਦਿਤਾ ਅਭਵਨ੍|
35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
ਦਿਨ ਉਪਸ੍ਥਿਤੇ ਤੌ ਲੋਕੌ ਮੋਚਯੇਤਿ ਕਥਾਂ ਕਥਯਿਤੁੰ ਸ਼ਾਸਕਾਃ ਪਦਾਤਿਗਣੰ ਪ੍ਰੇਸ਼਼ਿਤਵਨ੍ਤਃ|
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
ਤਤਃ ਕਾਰਾਰਕ੍ਸ਼਼ਕਃ ਪੌਲਾਯ ਤਾਂ ਵਾਰ੍ੱਤਾਂ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਯੁਵਾਂ ਤ੍ਯਾਜਯਿਤੁੰ ਸ਼ਾਸਕਾ ਲੋਕਾਨ ਪ੍ਰੇਸ਼਼ਿਤਵਨ੍ਤ ਇਦਾਨੀਂ ਯੁਵਾਂ ਬਹਿ ਰ੍ਭੂਤ੍ਵਾ ਕੁਸ਼ਲੇਨ ਪ੍ਰਤਿਸ਼਼੍ਠੇਤਾਂ|
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
ਕਿਨ੍ਤੁ ਪੌਲਸ੍ਤਾਨ੍ ਅਵਦਤ੍ ਰੋਮਿਲੋਕਯੋਰਾਵਯੋਃ ਕਮਪਿ ਦੋਸ਼਼ਮ੍ ਨ ਨਿਸ਼੍ਚਿਤ੍ਯ ਸਰ੍ੱਵੇਸ਼਼ਾਂ ਸਮਕ੍ਸ਼਼ਮ੍ ਆਵਾਂ ਕਸ਼ਯਾ ਤਾਡਯਿਤ੍ਵਾ ਕਾਰਾਯਾਂ ਬੱਧਵਨ੍ਤ ਇਦਾਨੀਂ ਕਿਮਾਵਾਂ ਗੁਪ੍ਤੰ ਵਿਸ੍ਤ੍ਰਕ੍ਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤਿ? ਤੰਨ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਤਿ, ਸ੍ਵਯਮਾਗਤ੍ਯਾਵਾਂ ਬਹਿਃ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਨਯਨ੍ਤੁ|
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
ਤਦਾ ਪਦਾਤਿਭਿਃ ਸ਼ਾਸਕੇਭ੍ਯ ਏਤਦ੍ਵਾਰ੍ੱਤਾਯਾਂ ਕਥਿਤਾਯਾਂ ਤੌ ਰੋਮਿਲੋਕਾਵਿਤਿ ਕਥਾਂ ਸ਼੍ਰੁਤ੍ਵਾ ਤੇ ਭੀਤਾਃ
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
ਸਨ੍ਤਸ੍ਤਯੋਃ ਸੰਨਿਧਿਮਾਗਤ੍ਯ ਵਿਨਯਮ੍ ਅਕੁਰ੍ੱਵਨ੍ ਅਪਰੰ ਬਹਿਃ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਨਗਰਾਤ੍ ਪ੍ਰਸ੍ਥਾਤੁੰ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਿਤਵਨ੍ਤਃ|
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.
ਤਤਸ੍ਤੌ ਕਾਰਾਯਾ ਨਿਰ੍ਗਤ੍ਯ ਲੁਦਿਯਾਯਾ ਗ੍ਰੁʼਹੰ ਗਤਵਨ੍ਤੌ ਤਤ੍ਰ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣੰ ਸਾਕ੍ਸ਼਼ਾਤ੍ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਯ ਤਾਨ੍ ਸਾਨ੍ਤ੍ਵਯਿਤ੍ਵਾ ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਸ੍ਥਾਨਾਤ੍ ਪ੍ਰਸ੍ਥਿਤੌ|
