Дії 14
1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.
And it came to pass in Iconium, that they went both together into the synagogue of the Jews, and so spoke, that a great multitude both of the Jews and also of the Greeks believed.
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.
But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles, and made their minds evil affected against the brethren.
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
A long time therefore they abode speaking boldly in the Lord, who gave testimony to the word of his grace, and granted signs and wonders to be done by their hands.
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.
But the multitude of the city was divided: and part held with the Jews, and part with the apostles.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,
And when there was an assault made both of the Gentiles, and also of the Jews with their rulers, to use them despitefully, and to stone them,
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,
Being aware of it, they fled to Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and to the surrounding region:
7 і Єва́нгелію там звіща́ли.
And there they preached the gospel.
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.
And there sat a certain man at Lystra, impotent in his feet, being a cripple from his mother’s womb, who had never walked:
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
The same heard Paul speak: who steadfastly beholding him, and perceiving that he had faith to be healed,
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“А той скочив, і ходити почав.
Said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped and walked.
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“
And when the people saw what Paul had done, they lifted up their voices, saying in the speech of Lycaonia, The gods have come down to us in the likeness of men.
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.
And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercury, because he was the chief speaker.
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.
Then the priest of Jupiter, who was before their city, brought oxen and garlands to the gates, and would have done sacrifice with the people.
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи
Which when the apostles, Barnabas and Paul, heard of, they tore their clothes, and ran in among the people, crying out,
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
And saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and preach to you that ye should turn from these vanities to the living God, who made heaven, and earth, and the sea, and all things that are in them:
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
Who in times past allowed all nations to walk in their own ways.
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
Nevertheless he left not himself without witness, in that he did good, and gave us rain from heaven, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.
And with these sayings they scarce restrained the people, from doing sacrifice to them.
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.
And there came there certain Jews from Antioch and Iconium, who persuaded the people, and, having stoned Paul, drew him out of the city, supposing him to be dead.
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
But, as the disciples stood around him, he rose, and came into the city: and the next day he departed with Barnabas to Derbe.
21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,
And when they had preached the gospel to that city, and had taught many, they returned again to Lystra, and to Iconium, and to Antioch,
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.
Confirming the souls of the disciples, exhorting them to continue in the faith, and that we must through much tribulation enter into the kingdom of God.
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.
And when they had ordained for them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they believed.
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;
And after they had passed throughout Pisidia, they came to Pamphylia.
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,
And when they had preached the word in Perga, they went down into Attalia:
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.
And from there sailed to Antioch, where they had been commended from to the grace of God for the work which they fulfilled.
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
And when they had come, and had gathered the church together, they reported all that God had done with them, and that he had opened the door of faith to the Gentiles.
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.
And there they abode a long time with the disciples.
