Дії 14
1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.
In Iconium it happened that they went together to the synagogue of the Jews, and so spoke that a great number both of Jews and of Gentiles believed.
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.
But the disobedient Jews stirred up the souls of the Gentiles, and embittered them against them against the brothers.
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
Long time, therefore, they tarried there, speaking fearlessly in the Lord, who attested the word of his grace by permitting signs and wonders to be performed by their hands.
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.
But the mass of the city’s people was divided; part held with the Jews, and part with the apostles.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,
And when both the Gentiles and the Jews with their ruler made a hostile move to maltreat and to stone them,
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,
the apostles got wind of it, and made their escape to the Lycaonian towns of Derbe and Lystra and the neighboring country.
7 і Єва́нгелію там звіща́ли.
And there they continued to proclaim the gospel.
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.
Now at Lystra there used to sit a certain man, lame in his feet, a cripple from birth, who had never walked.
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
He was listening while Paul was preaching, and Paul, looking intently at him, and perceiving that he had faith to be made whole,
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“А той скочив, і ходити почав.
said in a loud voice, "Stand upright on your feet!"
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“
And he sprang up and began to walk about. Then the crowds, when they saw what Paul had done, shouted in the Lycaonian tongue, saying, "The gods are come down to us in human form."
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.
And they began to call Barnabas "Zeus," and Paul, since he was the principal speaker, "Hermes";
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.
and the priest of Zeus, whose temple was at the entrance to the city, brought oxen and garlands to the gates, and along with the crowds was about to offer sacrifices.
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи
But when the apostles, Paul and Barnabas, heard of it, they rent their garments and rushed out among the crowd, shouting and crying.
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
"Men, why are you doing all this? We also are men, with natures like your own! We are bringing you good tidings, that you are to turn from these empty things to the living God, who made heaven and earth and the sea and all that in them is.
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
In bygone generations he allowed all the nations to walk in their own ways,
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
and yet he left not himself without witness, in that he did good, and gave you rain from heaven and fruitful seasons, filling your hearts with food and gladness."
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.
Even with saying this they with difficulty restrained the crowds from sacrificing to them.
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.
And now a party of Jews came down form Antioch and Iconium, and after persuading the crowds, they stoned Paul and dragged him out of the city, supposing him to be dead.
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
But as the disciples collected around him, he rose and went back into the city. The next day he went off with Barnabas into Derbe;
21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,
and after preaching the gospel to that town, and winning many converts, they went back to Lystra and Iconium and Antioch,
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.
Everywhere they strengthened the souls of the disciples, encouraging them to hold to the faith. "It is through many tribulations," they said, "that we must enter into the kingdom of God."
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.
They chose elders for them in every church, after prayer and fasting, and commended them to the Lord in whom they had believed.
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;
Then passing through Pisidia they came to Pamphylia and,
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,
after preaching the word in Perga, they came down to Attaleia.
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.
Thence they sailed to Antioch, from whence they had been commended to the grace of God, for the work which they had now completed.
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
On their arrival they assembled the church and reported all things that God had done through them, and how he had opened a door of faith to the Gentiles.
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.
And they tarried no little time with the disciples.
