Дії 12
1 А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.
About that time King Herod arrested some who belonged to the church in order to harm them.
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
He killed James the brother of John with the sword.
3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.
And when he saw that this pleased the Jews, he proceeded to arrest Peter also. (This took place during the Feast of Unleavened Bread.)
4 І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.
After seizing him, he put him in prison, handing him over to be guarded by four squads of four soldiers each. Herod planned to bring him out to the people after the Passover.
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.
So Peter was kept in prison, but the church was earnestly praying to God for him.
6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.
The very night before Herod was going to bring him out, Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, while the guards in front of the door were keeping watch over the prison.
7 І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.
And behold, an angel of the Lord stood before Peter, and a light shone in the cell. The angel struck Peter on the side and woke him up, saying, “Get up quickly!” And the chains fell off Peter's hands.
8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.
Then the angel said to him, “Get dressed and put on yoʋr sandals.” And Peter did so. Then the angel said to him, “Put on yoʋr cloak and follow me.”
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.
So Peter went out and followed him, but he did not realize that what the angel was doing was really happening; he thought he was seeing a vision.
10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.
After they passed the first and second guard, they came to the iron gate leading into the city. It opened for them on its own, and they went out. When they had gone the length of one street, the angel immediately left him.
11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.
When Peter came to his senses, he said, “Now I truly know that the Lord has sent his angel and rescued me from the hand of Herod and from everything the Jewish people were expecting to happen.”
12 А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.
When Peter realized this, he went to the house of Mary, the mother of John (who was called Mark), where many had gathered together and were praying.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,
Peter knocked at the door of the gate, and a servant girl named Rhoda came to answer.
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!
When she recognized Peter's voice, she was so overjoyed that she did not open the gate, but ran in and reported that Peter was standing in front of the gate.
15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“
They said to her, “Yoʋ are out of yoʋr mind.” But when she kept insisting that it was so, they said, “It is his angel.”
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
Meanwhile Peter continued knocking, and when they opened the gate, they saw him and were astonished.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
But motioning to them with his hand to be silent, he told them how the Lord had brought him out of prison. He also said, “Tell these things to James and to the brothers.” Then he left and went to another place.
18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.
When daybreak came, there was a great commotion among the soldiers as to what had become of Peter.
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.
When Herod searched for him but did not find him, he questioned the guards and ordered them to be led away and executed. Then he went down from Judea to Caesarea and spent time there.
20 А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.
Now Herod was having an angry dispute with the people of Tyre and Sidon. So they came to him with one accord, and having won over Blastus, the king's personal attendant, they asked for peace, because their country was supplied with food from the king's country.
21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.
On an appointed day Herod dressed himself in royal clothing, sat down on the platform, and made a speech to them.
22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“
The people kept shouting, “The voice of a god and not of a man!”
23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.
Immediately an angel of the Lord struck Herod down because he did not give glory to God, and he was eaten by worms and breathed his last breath.
24 Слово ж Боже росло та помно́жувалось.
But the word of God increased and multiplied.
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.
And when Barnabas and Saul completed their ministry, they returned to Jerusalem and brought with them John, who was called Mark.
