Дії 12
1 А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.
At that time Herod the king undertook to afflict some of the church.
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
And he slew with the sword James the brother of John.
3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.
And when he saw that it pleased the Jews, he apprehended Peter also. Those were the days of unleavened bread.
4 І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.
And when he had apprehended him, he put him in prison, and delivered him to four tetrads of soldiers to guard him, intending to bring him out to the people after the passover.
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.
Therefore, Peter was kept in prison; but fervent prayer to God was made for him by the church.
6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.
When Herod was about to bring him out, on that night, Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains; and the keepers before the doors were guarding the prison.
7 І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.
And behold, an angel of the Lord stood by him, and a light shone in the prison. And he gently struck Peter on the side, and awoke him, saying: Arise quickly; and his chains fell from his hands.
8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.
And the angel said to him: Gird yourself, and bind on your sandals; and he did so. And he said to him: Throw your mantle around you, and follow me.
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.
And he went out, and followed him; and he knew not that what was done by the angel was real, but thought that he saw a vision.
10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.
And when they had passed through the first and the second guard, they came to the iron gate that leads to the city, which opened to them of its own accord. And they went out, and passed on through one street; and the angel immediately departed from him.
11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.
And when Peter came to himself, he said: Now I know, in truth, that the Lord has sent his angel, and has delivered me from the hand of Herod, and from all that was expected by the Jewish people.
12 А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.
And being aware of his condition, he came to the house of Mary the mother of John, who is surnamed Mark, where many had met together, and were praying.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,
And when he knocked at the door of the entrance, a maid-servant, named Rhoda, came to listen.
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!
And recognizing Peter’s voice, she did not open the entrance for joy, but ran in and told that Peter was standing before the entrance.
15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“
And they said to her: You are mad. But she confidently affirmed that it was even so. Then said hey: It is his angel.
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
But Peter continued to knock; and when they had opened the door, they saw him, and were astonished.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
But, having made a sign to them with his hand, that they should keep silence, he made known to them how the Lord had brought him out of the prison, and he said: Tell this to James, and to the brethren. And he went out, and departed to another place.
18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.
And when it was day, there was no little confusion among the soldiers as to what had become of Peter.
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.
But Herod, when he had sought for him, and found him not, examined the keepers, and commanded them to be put to death. And he went down from Judea to Cesarean, and there he remained.
20 А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.
And he was intending to make war upon the Tyrians and Sidonians; but they came with one consent to him; and having made Blastus, who had charge of the king’s bed-chamber, their friend, they asked for peace, because their country was supported by that of the king.
21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.
And on an appointed day, Herod, having arrayed himself in royal apparel, and seated himself on his throne, delivered an oration to them.
22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“
And the people shouted: It is the voice of God, and not of man.
23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.
And immediately an angel of the Lord smote him, because he did not give God the glory. And having been eaten by worms, he expired.
24 Слово ж Боже росло та помно́жувалось.
But the word of the Lord increased and multiplied.
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.
And Barnabas and Saul, after they had fulfilled their ministry, returned from Jerusalem, taking with them John, whose surname was Mark.
