2 до солунян 3
1 Наостанку, моліться, бра́ття, за нас, щоб ши́рилось Слово Господнє та сла́вилось, як і в вас,
Yttermera, kära bröder, beder för oss, att Herrans ord må hafva framgång, och prisadt varda, såsom ock när eder;
2 і щоб ми ви́зволилися від злих та лукавих людей, бо віра — не в усіх.
Och att vi mågom friade varda ifrå vanartiga och arga menniskor; ty tron är icke hvars mans.
3 І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого.
Men Herren är trofast, den eder styrka skall, och bevara för det onda.
4 А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити бу́дете те, що наказуємо вам.
Men vi förse oss till eder i Herranom, att I gören, och görande varden, hvad vi eder budit hafve.
5 Госпо́дь же нехай серця ваші спряму́є на Божу любов та терпеливість Христову!
Men Herren styre edart hjerta till Guds kärlek, och till Christi tålamod.
6 А ми вам наказуємо, браття, Ім'я́м Господа Ісуса Христа, щоб ви цура́лися кожного брата, що живе по-леда́чому, а не за переда́нням, яке прийняли́ ви від нас.
Och bjudom vi eder, käre bröder, i vårs Herras Jesu Christi Namn, att I dragen eder ifrå hvar och en broder som oskickeliga vandrar, och icke efter den stadga som han hafver fått af oss.
7 Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не си́дні справля́ли,
Ty I veten sjelfve, huru I skolen oss efterfölja; fördenskull vi hadom oss icke oskickeliga ibland eder;
8 і хліба не їли ні в ко́го даремно, але в перевто́мі й напру́женні день і ніч працювали, щоб не бути ніко́му із вас тягаре́м,
Icke heller tagit brödet till gäfves af någrom; utan med arbete och mödo, natt och dag, hafve vi brukat oss, på det vi ingen af eder skulle vara till tunga;
9 не тому́, щоб ми вла́ди не мали, але щоб себе за взірця́ дати вам, щоб нас ви наслідували.
Icke derföre, att vi dess icke magt hadom; utan att vi skulle gifva oss sjelfva eder till efterdömelse, att efterfölja oss.
10 Бо коли ми в вас перебува́ли, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть!
Och då vi vorom när eder, böde vi eder sådant, att ho der icke ville arbeta, han skulle icke heller äta.
11 Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-леда́чому, — нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.
Ty vi höre, att somlige ibland eder umgås oskickeliga, och arbeta intet, utan drifva fåfängo.
12 Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мо́вчки вони працювали та власний хліб їли.
Men dem som sådana äro bjude vi och förmane, genom vår Herra Jesum Christum, att de arbeta med stillhet, och äta sitt eget bröd.
13 А ви, бра́ття, не вто́млюйтеся, коли чините добре.
Men I, käre bröder, förtröttens icke göra det godt är.
14 Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, заува́жте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений.
Om nu någor icke ville lyda vårt ord, honom teckner upp i ett bref, och hafver ingen umgängelse med honom, på det han skall blygas.
15 Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата.
Dock håller honom icke såsom en ovän; utan förmaner honom såsom en broder.
16 А Сам Госпо́дь миру нехай за́вжди дасть вам мир усяким способом. Госпо́дь з вами всіма́!
Men sjelfver fridsens Herre gifve eder frid alltid, i allahanda måtto. Herren vare med eder allom.
17 Привіт вам моєю рукою Павловою, — це править за знака в усякім листі. Так пишу́ я.
Helsning med mine Pauli hand, hvilket är tecknet i all bref. Så skrifver jag:
18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма́! Амі́нь.
Vårs Herras Jesu Christi nåd vare med eder allom. Amen.
