2 Самуїлова 6
1 А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч.
Pea naʻe toe tānaki fakataha ʻe Tevita ʻae kau ongoongoa ʻi ʻIsileli, ko e toko tolu mano.
2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах.
Pea naʻe tuʻu hake ʻa Tevita, pea ne ʻalu ia mo e kakai naʻe ʻiate ia mei Peali ʻi Siuta, ke ʻomi mei ai ʻae puha tapu ʻoe ʻOtua, ʻaia ʻoku fakahingoa ki he huafa ʻo Sihova ʻoe ngaahi tokolahi, ʻaia ʻoku nofo ʻi he vahaʻa ʻoe selupimi.
3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за.
Pea naʻa nau fakaheka ʻae puha ʻoe ʻOtua ki he saliote foʻou, ʻonau ʻomi ia ki he fale ʻo ʻApinatapi ʻaia naʻe ʻi Kipea: pea naʻe fakahinohinoʻi ʻae saliote foʻou ʻe Usa mo ʻAhio ko e ongo foha ʻo ʻApinatapi.
4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.
Pea naʻa nau ʻomi ia kituʻa mei he fale ʻo ʻApinatapi ʻaia naʻe ʻi Kipea: ʻonau ō mo e puha ʻoe ʻOtua; pea naʻe muʻomuʻa ʻa ʻAhio ʻi he puha.
5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах.
Pea naʻe tā ʻe Tevita mo e fale kotoa pē ʻo ʻIsileli ʻae ngaahi meʻa faiva kehekehe naʻe [ngaohi ]mei he ʻakau ko e paini, ʻio, ʻae ngaahi haʻape mo e ʻūtete, mo e lali iiki, mo e meʻa ifi, mo e simipale.
6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба.
Pea ʻi heʻenau hoko mai ki he potu hahaʻanga uite ʻo Nakoni, naʻe ala atu ʻe Usa ki he puha ʻoe ʻOtua, mo ne puke ki ai, koeʻuhi naʻe fakangalulu ia ʻe he fanga pulu.
7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.
Pea naʻe tupu ai ʻae houhau ʻa Sihova kia Usa; pea naʻe taaʻi ia ʻi ai ʻe he ʻOtua koeʻuhi ko ʻene fai hala; pea naʻa ne mate ʻi he potu ko ia ʻo ofi ki he puha ʻoe ʻOtua.
8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
Pea naʻe ʻita ʻa Tevita koeʻuhi ko e teʻia ʻa Usa ʻe Sihova: pea naʻa ne fakahingoa ʻae potu ko ia ko Pelesi-Usa, ʻo aʻu mai ki he ʻaho ni.
9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“
Pea naʻe manavahē ʻa Tevita kia Sihova ʻi he ʻaho ko ia, mo ne pehē, “ʻE ʻomi fakafēfē ʻae puha tapu ʻo Sihova kiate au?”
10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.
Ko ia naʻe ʻikai loto ʻa Tevita ke ʻomi kiate ia ʻae puha ʻo Sihova ki he Kolo ʻo Tevita: ka naʻe ʻave ʻo afe ʻaki ia ʻe Tevita ki he fale ʻo ʻOpeti-ʻItomi ko e tangata Kati.
11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім.
Pea naʻe nofo ʻae puha ʻo Sihova ʻi he fale ʻo ʻOpeti-ʻItomi ko e tangata Kati ʻi he māhina ʻe tolu: pea naʻe tāpuaki ʻe Sihova ʻa ʻOpeti-ʻItomi, pea mo hono kaungā fale kotoa pē.
12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.
Pea naʻe fakahā kia Tevita, ʻo pehē, Kuo fakamonūʻia ʻae fale ʻo ʻOpeti-ʻItomi, mo ia kotoa pē ʻoku ʻaʻana, koeʻuhi ko e puha tapu ʻoe ʻOtua. Ko ia naʻe ʻalu ai ʻa Tevita ʻo ne ʻomi ʻae puha ʻoe ʻOtua mei he fale ʻo ʻOpeti-ʻItomi ki he Kolo ʻo Tevita, mo e fiefia.
13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.
Pea naʻe pehē, ʻi he Lakaatu ʻakinautolu naʻe fua ʻae puha ʻo Sihova ʻi he lakaʻanga ʻe ono, naʻa ne feilaulau ʻaki ʻae fanga pulu mo e fanga manu sino.
14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом.
Pea naʻe meʻe ʻa Tevita ʻi he ʻao ʻo Sihova ʻaki ʻa ʻene mālohi kātoa; pea naʻe kofuʻaki ʻa Tevita ʻae ʻefoti ʻoe tupenu lelei.
15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́.
Ko ia naʻe ʻomi ʻae puha ʻo Sihova ʻe Tevita mo e fale kotoa pē ʻo ʻIsileli, ʻi he kalanga, mo e ifi ʻaki ʻae meʻalea.
16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму.
Pea ʻi heʻene hoko atu ʻae puha ʻo Sihova ki he Kolo ʻo Tevita, naʻe sio ʻa Mikale ko e ʻofefine ʻo Saula mei he kātupa, pea ne mamata kia Tevita naʻe hopo mo meʻe ʻi he ʻao ʻo Sihova; pea naʻa ne manuki ia ʻi hono loto.
17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну.
Pea naʻa nau ʻomi ki loto ʻae puha ʻo Sihova, ʻo tuku ia ki hono potu, ʻi he lotolotonga ʻoe fale fehikitaki, ʻaia naʻe ngaohi ki ai ʻe Tevita: pea naʻe ʻatu ʻe Tevita ʻae ngaahi feilaulau tutu, mo e ngaahi feilaulau fakamelino ʻi he ʻao ʻo Sihova.
18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.
Pea ʻi heʻene hili leva ʻae ʻatu ʻe Tevita ʻae ngaahi feilaulau tutu mo e ngaahi feilaulau fakamelino, naʻa ne tāpuaki ʻae kakai ʻi he huafa ʻo Sihova ʻoe ngaahi tokolahi.
19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́.
Pea naʻa ne tufaki atu ki he kakai kotoa pē, ki he fuʻu tokolahi kotoa pē ʻo ʻIsileli, ki he kau fefine pea mo e kakai tangata, ko e taki taha ha foʻi mā, mo ha konga lahi ʻoe kanomate, mo ha hina uaine. Pea naʻe ʻalu ʻae kakai kotoa pē ʻo taki taha ki hono fale ʻoʻona.
20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“
Hili ia naʻe foki mai ʻa Tevita ke tāpuakiʻi ʻa hono kaungā nofoʻanga. Pea naʻe haʻu kituʻa ʻa Mikale ko e ʻofefine ʻo Saula, ke ne fetaulaki mo Tevita, mo ne pehē ʻe ia, “Hono ʻikai ngalingali ʻeiki ʻae tuʻi ʻo ʻIsileli he ʻaho ni, ʻaia naʻa ne fakatelefuaʻi ia he ʻaho ni ʻi he ʻao ʻoe kau fefine ʻo ʻene kau tamaioʻeiki, ʻo hangē ko e fakatelefua ʻoku fai ʻe ha tokotaha ʻoku fakalaukau mo e taʻeangamā!”
21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!
Pea naʻe pehē ʻe Tevita kia Mikale, “[Naʻe fai ia ʻi ]he ʻao ʻo Sihova, ʻaia naʻa ne fili au ʻi he ʻao ʻo hoʻo tamai mo e ʻao ʻo hono fale kotoa pē, ke ne fakanofo au ko e pule ki he kakai ʻo Sihova, ki ʻIsileli: ko ia te u fakafiefia ai ʻi he ʻao ʻo Sihova.
22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“
Pea te u fai ke u mata kovi lahi hake ʻi he meʻa ni, pea te u matamata kovi ʻi hoku ʻao ʻoʻoku: pea ko e kau kaunanga kuo ke lea ki ai, ʻe fakahikihiki au ʻekinautolu.”
23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її.
Ko ia naʻe ʻikai fānau ai ha tamasiʻi ʻe Mikale ko e ʻofefine ʻo Saula ʻo aʻu ki he ʻaho ʻo ʻene pekia.
