2 Самуїлова 6

1 А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч.

И собра Давид еще всякаго юношу от Израиля, яко седмьдесят тысящ.

2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах.

И воста и иде Давид и вси людие, иже с ним, и от князей Иудиных, на восход, еже вознести оттуду кивот Божий, над нимже призвася имя Господа Сил, седящаго на херувимех над ним:

3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за.

и возложиша кивот Господень на колесницу нову, и отвезоша его из дому и Аминадавля иже на холме: Оза же и братия его сынове Аминадавли везяху колесницу с кивотом (Господним):

4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

и братия его идяху пред кивотом (Божиим),

5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах.

Давид же и сынове Израилевы (идяху) пред Господем, играюще во органы устроенныя в крепости, и в пениих и в гуслех, и в свирелех и в тимпанех, и в кимвалех и в цевницах,

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба.

и приидоша до гумна Нахорова. И простре Оза руку свою на кивот Божий придержати его, и ятся за него, понеже превращаше его телец.

7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

И разгневася гневом Господь на Озу и порази его тамо Бог, и умре тамо у кивота Господня пред Богом.

8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

И опечалися Давид, понеже порази Господь поражением Озу: и наречеся место то поражение Озино и до сего дне.

9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“

И убояся Господа Давид в день той, глаголя: како внидет ко мне кивот Господень?

10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

И не хотяше Давид, да приидет к нему кивот завета Господня во град Давидов: и уклони его Давид в дом Аведдара Гефеанина.

11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім.

И стояше кивот Господень в дому Аведдара Гефеанина месяцы три, и благослови Господь весь дом Аведдаров и вся, яже его.

12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

И возвестиша царю Давиду, глаголюще: благослови Господь дом Аведдаров и вся, яже его, кивота ради Божия. И иде Давид, и взя кивот Божий из дому Аведдарова во град Давидов в веселии:

13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.

и беша с ним несуще кивот Господень седмь ликов, и жертва телец и агнцы:

14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом.

и Давид бряцаше во органы устроены пред Господем, и оболчен бысть Давид во одежду изящну:

15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́.

и Давид и весь дом Израилев несяху кивот Господень с воплем и со гласом трубным.

16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму.

И бысть кивоту приносиму ко граду Давидову, и Мелхола дщи Саулова приницаше оконцем и виде царя Давида скачуща и играюща пред Господем, и уничижи его в сердцы своем.

17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну.

И внесоша кивот Господень, и поставиша его на месте его посреде скинии, юже постави ему Давид: и вознесе Давид всесожигаемая пред Господа и мирная,

18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.

и соверши Давид возносяй всесожжения и мирная, и благослови люди о имени Господа Сил,

19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́.

и раздели всем людем на всю силу Израилеву от Дана даже до Вирсавии, и от мужа даже до жены, коемуждо по укруху хлеба, и по части печенаго мяса, и по сковрадному млину. И отидоша вси людие, кийждо в дом свой.

20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“

И возвратися Давид благословити дом свой, и изыде Мелхола дщи Саулова на сретение Давиду, и благослови его и рече: коль прославися днесь царь Израилев, иже открыся днесь пред очима рабынь рабов своих, якоже открывается открывшийся един от пляшущих?

21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!

И рече Давид к Мелхоле: пред Господем плясати буду: и благословен Господь, иже избра мя паче отца твоего и паче всего дому его, поставити мя властелина над людьми Своими над Израилем, и буду играти и плясати пред Господем:

22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“

и открыюся еще такожде и буду непотребен пред очима твоима, и с рабынями, о нихже рекла еси, непрославлену быти ми.

23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її.

И у Мелхолы дщере Саули не бысть детища до дне смерти ея.