2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Y habló David a Jehová las palabras de este cántico, el día que Jehová le libró de la mano de todos sus enemigos, y de la mano de Saul, y dijo:
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Jehová es mi roca, y mi fortaleza, y mi librador.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Dios es mi peñasco, en él confiaré: mi escudo, y el cuerno de mi salud: mi fortaleza, y mi refugio: mi salvador, que me librarás de violencia.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
A Jehová digno de ser loado invocaré, y seré salvo de mis enemigos.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Cuando me cercaron ondas de muerte, y arroyos de iniquidad me asombraron;
Cuando las cuerdas del sepulcro me ciñeron, y los lazos de muerte me tomaron descuidado; (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Cuando tuve angustia, invoqué a Jehová, y clamé a mi Dios, y él desde su templo oyó mi voz, mi clamor llegó a sus oídos.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
La tierra se removió, y tembló: los fundamentos de los cielos fueron movidos, y se estremecieron; porque él se airó.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Subió humo de sus narices, y de su boca fuego consumidor, por el cual se encendieron carbones.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Y abajó los cielos y descendió: una oscuridad debajo de sus pies.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Subió sobre el querubim, y voló: aparecióse sobre las alas del viento.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Puso tinieblas al derredor de sí como por cabañas: aguas negras, y espesas nubes.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Del resplandor de su presencia se encendieron ascuas ardientes.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Tronó de los cielos Jehová, y el Altísimo dio su voz.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Arrojó saetas, y desbaratólos: relampagueó, y los consumió.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Entonces aparecieron los manaderos de la mar, y los fundamentos del mundo fueron descubiertos por la reprensión de Jehová, por la respiración del resuello de su nariz.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Extendió su mano de lo alto, y arrebatóme, y sacóme de las muchas aguas.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Libróme de fuertes enemigos, de los que me aborrecían, los cuales eran más fuertes que yo.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Los cuales en el día de mi calamidad me tomaron descuidado: mas Jehová fue mi bordón.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Sacóme a anchura; me libró, porque puso su voluntad en mí.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Pagóme Jehová conforme a mi justicia: y conforme a la limpieza de mis manos me dio la paga.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Porque yo guardé los caminos de Jehová: y no me aparté impíamente de mi Dios.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Porque delante de mí tengo todas sus ordenanzas: y sus fueros, no me retiraré de ellos.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Y fui perfecto con él, y me guardé de mi iniquidad.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Y pagóme Jehová conforme a mi justicia: y conforme a mi limpieza delante de sus ojos.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Con el bueno eres bueno, y con el valeroso perfecto, eres perfecto.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Con el limpio eres limpio: mas con el perverso, eres perverso.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Y salvas al pueblo pobre: mas tus ojos, sobre los altivos, para abatirlos.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Porque tú eres mi lámpara, oh Jehová: Jehová da luz a mis tinieblas.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Porque en ti romperé ejércitos, y en mi Dios saltaré las murallas.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Dios, perfecto su camino: la palabra de Jehová purificada, escudo es de todos los que en él esperan.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Porque ¿qué Dios hay sino Jehová? ¿O quién es fuerte sino nuestro Dios?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Dios es el que con virtud me corrobora, y el que escombra mi camino.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
El que hace mis pies como de ciervas, y el que me asienta en mis alturas.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
El que enseña mis manos para la pelea: y el que da que yo quiebre con mis brazos el arco de acero.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Tú me diste el escudo de tu salud, y tu benignidad me ha multiplicado.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Tú ensanchaste mis pasos debajo de mí, para que no titubeasen mis rodillas.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Perseguiré mis enemigos, y quebrantarlos he, y no me volveré hasta que los acabe.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Consumirlos he, y herirlos he; que no se levantarán. Y caerán debajo de mis pies.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Ceñísteme de fortaleza para la batalla, y postraste debajo de mí los que contra mí se levantaron.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Tú me diste la cerviz de mis enemigos, de mis aborrecedores, y que yo los talase.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Miraron, y no hubo quien los librase; a Jehová, mas no les respondió.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Yo los quebrantaré como a polvo de la tierra: como a lodo de las plazas los desmenuzaré, y los disiparé.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Tú me libraste de contiendas de pueblos: tú me guardaste para que fuese cabeza de gentes: pueblos que no conocía, me sirvieron.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Los extraños titubeaban a mí; en oyendo me obedecían.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Los extraños se desleían, y temblaban en sus encerramientos.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Viva Jehová, y sea bendita mi roca: sea ensalzado el Dios, que es la roca de mi salvamento.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
El Dios, que me ha dado venganzas, y sujeta los pueblos debajo de mí,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Que me saca de entre mis enemigos: tú me sacaste en alto de entre los que se levantaron contra mí: librásteme del varón de iniquidades.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Por tanto yo te confesaré en las gentes, oh Jehová, y cantaré a tu nombre.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
El que engrandece las saludes de su rey: y el que hace misericordia a su ungido David, y a su simiente para siempre.
