2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
David cantó las palabras de este cántico al Señor el día en que el Señor lo salvó de todos sus enemigos y de Saúl.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Entonces cantó: El Señor es mi roca, mi fortaleza y mi salvador.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Él es mi Dios, mi roca que me protege. Él me protege del mal, su poder me salva, me mantiene seguro. Él es mi protector; es mi salvador; me libra de la violencia.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Pido ayuda al Señor, merecedor de alabanza, y me salva de los que me odian.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Las olas de la muerte me arrastran, las aguas de la destrucción me inundan;
El sepulcro enrolló sus cuerdas en torno a mí; la muerte me tendió trampas. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
En mi desesperación invoqué al Señor; clamé a mi Dios. Él escuchó mi voz desde su Templo; mi grito de auxilio llegó a sus oídos.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
La tierra se estremeció, los cimientos de los cielos temblaron por su cólera
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Humo salía de sus narices, y fuego de su boca, carbones ardientes que ardían ante él.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Apartó los cielos y descendió, con nubes oscuras bajo sus pies.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Montado en un ser celestial voló, abalanzándose sobre las alas del viento.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Se escondió en las tinieblas, cubriéndose con negras nubes de lluvia.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
De su resplandor brotaron carbones ardientes.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
El Señor tronó desde el cielo; resonó la voz del Altísimo.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Disparó sus flechas, dispersando a sus enemigos, los derrotó con sus rayos.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
El Señor rugió, y con el viento del aliento de su nariz se vieron los valles del mar y se descubrieron los cimientos de la tierra.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Bajó su mano desde arriba y me agarró. Me sacó de las aguas profundas.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Me rescató de mis poderosos enemigos, de los que me odiaban y eran mucho más fuertes que yo.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Se abalanzaron sobre mí en mi peor momento, pero el Señor me sostuvo.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Me liberó, me rescató porque es feliz conmigo.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
El Señor me recompensó por hacer lo correcto; me pagó porque soy inocente.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Porque he seguido los caminos del Señor; no he pecado apartándome de mi Dios.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
He tenido presente todas sus leyes; no he ignorado sus mandamientos.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Soy irreprochable a sus ojos; me guardo de pecar.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
El Señor me ha recompensado por hacer lo justo. Soy inocente ante sus ojos.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Demuestras tu fidelidad a los que son fieles; demuestras integridad a los que son íntegros,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Te muestras puro a los que son puros, pero te muestras astuto con los astutos.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Tú salvas a los humildes, pero tus ojos vigilan a los soberbios para abatirlos.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Tú, Señor, eres mi lámpara. El Señor ilumina mis tinieblas.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Contigo puedo abatir una tropa de soldados; contigo, Dios mío, puedo escalar un muro de la fortaleza.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
El camino de Dios es absolutamente correcto. La palabra del Señor es digna de confianza. Es un escudo para todos los que acuden a él en busca de protección.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Porque ¿quién es Dios sino el Señor? ¿Quién es la Roca, sino nuestro Dios?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Dios me hace fuerte y me mantiene seguro.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Me hace seguro como el ciervo, capaz de caminar por las alturas con seguridad.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Me enseña a luchar en la batalla; me da la fuerza para tensar un arco de bronce.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Me protege con el escudo de su salvación; su ayuda me ha engrandecido.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Me diste espacio para caminar y evitaste que mis pies resbalaran.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Perseguí a mis enemigos y los alcancé. No me devolví hasta haberlos destruido.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Los derribé y no pudieron levantarse. Cayeron a mis pies.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Me hiciste fuerte para la batalla; hiciste que los que se levantaron contra mí se arrodillaran ante mí.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Hiciste que mis enemigos huyeran; destruí a todos mis enemigos.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Ellos clamaron por ayuda, pero nadie vino a rescatarlos. Incluso clamaron al Señor, pero él no les respondió.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Los convertí en polvo, como el polvo de la tierra. Los aplasté y los arrojé como lodo en la calle.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Me rescataste de los pueblos rebeldes; me mantuviste como gobernante de las naciones: gente que no conocía ahora me sirve.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Los extranjeros se acobardan ante mí; en cuanto oyen hablar de mí, me obedecen.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Se desalientan y salen temblando de sus fortalezas.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
¡El Señor vive! ¡Bendita sea mi Roca! ¡Alabado sea el Dios que me salva!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Dios me vindica, pone a los pueblos bajo mis pies,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Y me libera de los que me odian. Me mantiene a salvo de los que se rebelan contra mí, me salva de los hombres violentos.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Por eso te alabaré entre las naciones, Señor; cantaré alabanzas sobre lo que tú eres.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Has salvado al rey tantas veces, mostrando tu amor fiel a David, tu ungido, y a sus descendientes por siempre.
