2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
И глагола Давид ко Господу словеса песни сея в день, в оньже избави и Господь из руки всех враг его и из руки Сауловы,
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
и рече песнь: Господи, каменю мой и утверждение мое, и избавляяй мя мне:
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Бог мой, хранитель мой будет мне, уповая буду на Него: защитник мой и рог спасения моего, Заступник мой и прибежище мое спасения моего, от неправеднаго спасеши мя.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Хвальнаго призову Господа, и от враг моих спасуся:
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
яко одержаша мя болезни смертныя и потоцы беззакония смятоша мя,
болезни смертныя обыдоша мя, предвариша мя жестокости смертныя. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Внегда скорбети ми призову Господа, и к Богу моему воззову, и услышит от храма святаго Своего глас мой, и вопль мой внидет во ушы Его.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
И смятеся и трепетна бысть земля, и основания небесе смятошася и подвигошася, яко прогневася на ня Господь:
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
взыде дым гневом Его, и огнь из уст Его пояст: углие возгорешася от Него,
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
и преклони небеса и сниде, и мрак под ногама Его,
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
и вседе на Херувимы и лете, и явися на крилу ветреню,
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
и положи тму закров Свой: окрест Его селение Его, темноту вод огусти во облацех воздушных:
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
от сияния пред Ним разгорешася углие огненнии.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
И возгреме с небесе Господь, и Вышний даде глас Свой,
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
и посла стрелы, и расточи их: и блесну молнию, и устраши я:
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
и явишася источницы морстии, и открышася основания вселенныя от запрещения Господня, от дохновения духа гнева Его:
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
посла с высоты и прият мя, извлече мя от вод многих:
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
избави мя от враг моих сильных и от ненавидящих мя, яко укрепишася паче мене:
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
предвариша мя в день печали моея. И бысть Господь утверждение мое,
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
и изведе мя на широту, и избави мя, яко благоволи во мне.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
И воздаде ми Господь по правде моей, и по чистоте руку моею воздаде ми,
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
яко сохраних пути Господни и не нечествовах от Бога моего,
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
яко вся судбы Его предо мною, и оправдания Его не отступиша от мене,
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
и буду непорочен Ему, и сохранюся от беззакония моего.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
И воздаст ми Господь по правде моей и по чистоте руку моею пред очима Его.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
С преподобным преподобен будеши, и с мужем неповинным неповинен будеши:
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
и со избранным избран будеши, и со строптивым развратишися:
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
люди же смиренныя спасеши, и очи гордых смириши.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Яко Ты просвещаеши светилник мой, Господи, и Господь просветит ми тму мою:
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
яко Тобою потеку препоясан, и о Бозе моем прелезу стену.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Крепок, непорочен путь Его: глаголгол Господень державен, разжжен: защитник есть всем уповающым на Него.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Яко кто крепок разве Господа? И кто творец разве Бога нашего?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Крепок укрепляяй мя силою, и положи непорочен путь мой:
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
положивый нозе мои яко елени, и на высоких поставляяй мя:
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
научаяй руце мои на брань, и положивый лук медян мышца моя.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
И дал ми еси защищение спасения моего, и кротость Твоя умножи мя.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Разширил еси стопы моя подо мною, и не позыбнустеся голени мои.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Пожену враги моя и потреблю я, и не возвращуся дондеже скончаю их:
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
и сокрушу их, и не востанут, и падут под ногама моима.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
И укрепиши мя силою на брань, подклониши востающыя на мя под мя.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
И враги моя дал ми еси хребет, ненавидящыя мя, и умертвил еси их:
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
возопиют, и несть помощника, ко Господу, и не услыша их:
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
и истних я яко прах земный, яко брение путий истончих я.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
И избавиши мя от пререкания людий моих, сохраниши мя в главу языков. И людие, ихже не ведях, работаша ми.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Сынове чуждии солгаша ми, в слух уха услыша мя:
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
сынове чуждии отвержени будут, и вострепещут во градех своих.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Жив Господь, и благословен хранитель мой, и вознесется Бог мой, хранитель спасения моего.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Крепкий Господь даяй отмщения мне и наказуяй люди под мя,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
и изводяй мя от враг моих, и от востающих на мя вознесеши мя, от мужа неправедна избавиши мя.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Сего ради исповемся Тебе, Господи, во языцех, и имени Твоему воспою:
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
величаяй спасения царя Своего, и творяй милость христу Своему Давиду и семени его до века.
