2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Давид а ындрептат кэтре Домнул кувинтеле ачестей кынтэрь дупэ че Домнул л-а избэвит дин мына тутурор врэжмашилор луй ши дин мына луй Саул.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Ел а зис: „Домнул есте стынка мя, четэцуя мя, Избэвиторул меу.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Думнезеу есте стынка мя ла каре гэсеск ун адэпост, скутул меу ши путеря каре мэ мынтуеште, турнул меу чел ыналт ши скэпаря мя. Мынтуиторуле, Ту мэ скапь де силничие!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Еу кем пе Домнул чел вредник де лаудэ ши сунт избэвит де врэжмаший мей.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Кэч валуриле морций мэ ынконжурасерэ, шувоаеле нимичирий мэ ынспэймынтасерэ,
легэтуриле мормынтулуй мэ ынконжурасерэ, лацуриле морций мэ принсесерэ. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Ын стрымтораря мя, ам кемат пе Домнул, ам кемат пе Думнезеул меу; дин локашул Луй, Ел мь-а аузит гласул ши стригэтул меу а ажунс ла урекиле Луй.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Атунч, пэмынтул с-а кутремурат ши с-а клэтинат, темелииле черулуй с-ау мишкат ши с-ау згудуит, пентру кэ Ел Се мыниясе.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Фум се ридика дин нэриле Луй ши ун фок мистуитор ешя дин гура Луй: кэрбунь априншь цышняу дин еа.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
А плекат черуриле ши С-а коборыт: ун нор грос ера суб пичоареле Луй.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Кэлэря пе ун херувим ши збура, веня пе арипиле вынтулуй;
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
ера ынконжурат ку ынтунерикул ка ши ку ун корт, ера ынконжурат ку грэмезь де апе ши ку норь ынтунекошь.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Дин стрэлучиря каре ера ынаинтя Луй скынтеяу кэрбунь де фок.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Домнул а тунат дин черурь, Чел Пряыналт а фэкут сэ-Й рэсуне гласул;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
а арункат сэӂець ши а рисипит пе врэжмаший мей, а арункат фулӂерул ши й-а пус пе фугэ.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Фундул мэрий с-а вэзут, темелииле лумий ау фост дескоперите де мустраря Домнулуй, де вуетул суфлэрий нэрилор Луй.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Ел Шь-а ынтинс мына де сус, дин ынэлциме, м-а апукат, м-а скос дин апеле челе марь;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
м-а избэвит де потривникул меу чел путерник, де врэжмаший мей каре ерау май тарь декыт мине.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Ей мэ принсесерэ ын зиуа стрымторэрий меле, дар Домнул а фост сприжиниторул меу,
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Ел м-а скос ла лок ларг. Ел м-а мынтуит, пентру кэ мэ юбеште.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Домнул мь-а рэсплэтит дупэ невиновэция мя, мь-а фэкут дупэ курэция мынилор меле;
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
кэч ам пэзит кэиле Домнулуй, ну м-ам фэкут виноват фацэ де Думнезеул меу.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Тоате порунчиле Луй ау фост ынаинтя мя ши ну м-ам депэртат де ла леӂиле Луй.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Ам фост фэрэ винэ ынаинтя Луй, м-ам пэзит де фэрэделеӂя мя.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Де ачея, Домнул мь-а рэсплэтит невиновэция мя дупэ курэция мя ынаинтя Луй.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Ку чел бун Ту ешть бун, ку омул дрепт Те порць дупэ дрептате,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
ку чел курат ешть курат, ку чел ындэрэтник Те порць дупэ ындэрэтничия луй.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Ту мынтуешть пе попорул каре се смереште, ши ку привиря Та коборь пе чей мындри.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Да, Ту ешть лумина мя, Доамне! Домнул луминязэ ынтунерикул меу.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Ку Тине мэ нэпустеск асупра уней ошть ынармате, ку Думнезеул меу сар песте зид.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Кэиле луй Думнезеу сунт десэвыршите, Кувынтул Домнулуй есте курэцит; Ел есте ун скут пентру тоць чей че каутэ адэпост ын Ел.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Кэч чине есте Думнезеу, афарэ де Домнул? Ши чине есте о стынкэ, афарэ де Думнезеул ностру?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Думнезеу есте четэцуя мя чя таре ши Ел мэ кэлэузеште пе каля чя дряптэ.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Ел ымь фаче пичоареле ка але чербоайчелор ши Ел мэ ашазэ пе локуриле меле челе ыналте.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ымь депринде мыниле ла луптэ ши брацеле меле ынтинд аркул де арамэ.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Ту ымь дай скутул мынтуирий Тале ши ажунг маре прин бунэтатя Та.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Лэрӂешть друмул суб паший мей ши пичоареле меле ну се клатинэ.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Урмэреск пе врэжмаший мей ши-й нимическ, ну мэ ынторк пынэ ну-й нимическ.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Ый нимическ, ый здробеск, де ну се май скоалэ; кад суб пичоареле меле.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Ту мэ ынчинӂь ку путере пентру луптэ, рэпуй суб мине пе потривничий мей.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Фачь пе врэжмаший мей сэ дя досул ынаинтя мя ши нимическ пе чей че мэ урэск.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Се уйтэ ын журул лор ши ну-й чине сэ-й скапе. Стригэ кэтре Домнул, дар ну ле рэспунде!
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Ый писез ка пулберя пэмынтулуй, ый здробеск, ый калк ын пичоаре, ка нороюл де пе улице.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Мэ скапь дин неынцелеӂериле попорулуй меу; мэ пэстрезь дрепт кэпетение а нямурилор; ун попор пе каре ну-л куноштям ымь есте супус.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Фиий стрэинулуй мэ лингушеск; мэ аскултэ ла чя динтый порункэ.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Фиий стрэинулуй лешинэ де ла инимэ, тремурэ кынд ес дин четэцуе.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Трэяскэ Домнул ши бинекувынтатэ сэ фие Стынка мя! Ынэлцат сэ фие Думнезеу, Стынка мынтуирий меле,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Думнезеу, каре есте рэзбунэторул меу, каре-мь супуне попоареле
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
ши каре мэ фаче сэ скап де врэжмаший мей! Ту мэ ыналць май пресус де потривничий мей, мэ избэвешть де омул асупритор.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Де ачея Те вой лэуда принтре нямурь, Доамне, ши вой кынта спре слава Нумелуй Тэу!
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Ел дэ марь избэвирь ымпэратулуй Сэу ши аратэ милэ унсулуй Сэу: луй Давид ши семинцей луй пентру тотдяуна.”
