2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
I mówił Dawid Panu słowa tej pieśni w on dzień, gdy go wybawił Pan z rąk wszystkich nieprzyjaciół jego i z ręki Saulowej.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
I rzekł: Pan opoka moja i twierdza moja, i wybawiciel mój ze mną.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Bóg, skała moja, w nim będę ufał, tarcz moja, róg zbawienia mego, podwyższenie moje, i ucieczka moja, zbawiciel mój, który mię od gwałtu wybawia.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Wzywałem Pana chwały godnego, a od nieprzyjaciół moich byłem wybawiony.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Albowiem ogarnęły mię były boleści śmierci, potoki niezbożnych przestraszyły mię.
Boleści grobu ogarnęły mię, zachwyciły mię sidła śmierci. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
W utrapieniu mojem wzywałem Pana, a do Boga mego wołałem, i wysłuchał z kościoła swego głos mój, a wołanie moje przyszło do uszów jego.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Tedy się wzruszyła, a zadrżała ziemia, a fundamenty nieba zatrząsnęły, i wzruszyły się dla gniewu jego.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Wystąpił dym z nózdrz jego, a ogień z ust jego pożerający; węgle rozpaliły się od niego.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Nakłonił niebios i zstąpił, a ciemność była pod nogami jego.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
I jeździł na Cherubinach, i latał, i widzian jest na skrzydłach wiatrowych.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Położył ciemność około siebie miasto przybytku, zgromadzenie wód z obłoki niebieskimi.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Od jasności oblicza jego rozpaliły się węgle ogniste.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Zagrzmiał Pan z nieba, a najwyższy wydał głos swój.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Wypuścił i strzały, a rozproszył je, i błyskawicą potarł je.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
I okazały się głębokości morskie, a odkryły się grunty świata na fukanie Pańskie, na tchnienie Ducha z nózdrz jego.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Posławszy z wysokości, przyjął mię, wyrwał mię z wód wielkich.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Wybawił mię od nieprzyjaciela mego potężnego, od tych, którzy mię mieli w nienawiści, choć byli mocniejszymi nad mię.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Uprzedzili mię w dzień utrapienia mego; ale Pan był podporą moją.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
I wywiódł mię na przestrzeństwo; wybawił mię; bo mię sobie upodobał.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Oddał mi Pan według sprawiedliwości mojej, według czystości rąk moich oddał mi,
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Gdyżem strzegł dróg Pańskich, anim niezbożnie nie odstawał od Boga mego.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Albowiem wszystkie sądy jego są przed obliczem mojem i ustawy jego, nie odstąpiłem od nich.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
A będąc doskonały przed nim, wystrzegałem się nieprawości mojej.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Przetoż oddał mi Pan według sprawiedliwości mojej, według czystości mojej przed oblicznością oczu swych.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Z miłosiernym miłosiernie postępujesz, z mężem doskonałym doskonałym jesteś.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Z czystym czysty jesteś, a z przewrotnym surowie się obchodzisz.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Ale wybawiasz lud ubogi, a oczy twoje przed wyniosłymi opuszczasz.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Tyś zaiste pochodnią moją, o Panie, a Pan oświeci ciemności moje.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Bo w tobie przebiegłem wojsko, w Bogu moim przekroczyłem mur.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Droga Boża jest doskonała, wyrok Pański nader czysty, tarczą jest wszystkim, którzy w nim ufają.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Albowiem któż jest Bogiem oprócz Pana? a kto opoką oprócz Boga naszego?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Bóg jest mocą moją w wojsku, on czyni doskonałą drogę moję.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Równa nogi moje z jeleniemi, na wysokich miejscach moich stawia mię.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ćwiczy ręce me do boju, tak że kruszę łuk miedziany ramiony swemi.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Albowiem dałeś mi tarcz zbawienia mego, a w cichości twojej rozmnożyłeś mię.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Rozszerzyłeś kroki moje podemną, tak iż się nie zachwiały kostki moje.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Goniłem nieprzyjacioły moje, i wytraciłem je, a nie wróciłem się, ażem je wyplenił.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
I wyniszczyłem je, i poprzebijałem je, tak iż nie powstaną: upadli pod nogami mojemi.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Tyś mię przepasał mocą ku bitwie, a powaliłeś pod mię powstające przeciwko mnie.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Nadto podałeś mi szyję nieprzyjaciół moich, którzy mię mieli w nienawiści, i wykorzeniłem je.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Poglądali, ale nie był wybawiciel; wołali na Pana, ale ich nie wysłuchał.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
I potarłem je jako proch ziemi, jako błoto na ulicach podeptawszy je, rozmiotałem je.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Tyś mię od sporu ludu mego wyrwał; zachowałeś mię, abym był głową narodów; lud, któregom nie znał, służy mi.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Synowie obcy kłamali mną, a skoro usłyszeli, byli mi posłuszni.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Synowie obcy opadali, a drżeli i w zamknieniu swem.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Żyje Pan, i błogosławiona skała moja; niechże będzie wywyższony Bóg, opoka zbawienia mego.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Bóg jest, który mi dawa pomsty, a podbija narody pod mię.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Który mię wywodzi od nieprzyjaciół moich, a nad tymi, którzy powstają przeciwko mnie, wywyższasz mię, od człowieka niepobożnego wybawiasz mię.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Przetoż będę cię wyznawał Panie między narodami; a imieniowi twemu śpiewać będę.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
On jest wieżą zbawienia króla swego, a czyniący miłosierdzie nad pomazańcem swoim Dawidem, i nad nasieniem jego aż na wieki.
