2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Locutus est autem David Domino verba carminis huius, in die qua liberavit eum Dominus de manu omnium inimicorum suorum, et de manu Saul.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
et ait: Dominus petra mea, et robur meum, et salvator meus.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Deus fortis meus sperabo in eum: scutum meum, et cornu salutis meæ: elevator meus, et refugium meum: salvator meus, de iniquitate liberabis me.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Laudabilem invocabo Dominum: et ab inimicis meis salvus ero.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Quia circumdederunt me contritiones mortis: torrentes Belial terruerunt me.
Funes inferni circumdederunt me: prævenerunt me laquei mortis. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In tribulatione mea invocabo Dominum, et ad Deum meum clamabo: et exaudiet de templo suo vocem meam, et clamor meus venit ad aures eius.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Commota est et contremuit terra: fundamenta montium concussa sunt, et conquassata, quoniam iratus est eis.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Ascendit fumus de naribus eius, et ignis de ore eius vorabit: carbones succensi sunt ab eo.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Inclinavit cælos, et descendit: et caligo sub pedibus eius.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Et ascendit super cherubim, et volavit: et lapsus est super pennas venti.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Posuit tenebras in circuitu suo latibulum: cribrans aquas de nubibus cælorum.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Præ fulgore in conspectu eius, succensi sunt carbones ignis.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Tonabit de cælo Dominus: et excelsus dabit vocem suam.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Misit sagittas et dissipavit eos: fulgur, et consumpsit eos.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Et apparuerunt effusiones maris, et revelata sunt fundamenta orbis ab increpatione Domini, ab inspiratione spiritus furoris eius.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Misit de excelso, et assumpsit me: et extraxit me de aquis multis.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Liberavit me ab inimico meo potentissimo, et ab his qui oderant me: quoniam robustiores me erant.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Prævenit me in die afflictionis meæ, et factus est Dominus firmamentum meum.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Et eduxit me in latitudinem: liberavit me, quia complacui ei.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Retribuet mihi Dominus secundum iustitiam meam: et secundum munditiam manuum mearum reddet mihi.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Quia custodivi vias Domini, et non egi impie, a Deo meo.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Omnia enim iudicia eius in conspectu meo: et præcepta eius non amovi a me.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Et ero perfectus cum eo: et custodiam me ab iniquitate mea.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Et restituet mihi Dominus secundum iustitiam meam: et secundum munditiam manuum mearum, in conspectu oculorum suorum.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Cum sancto sanctus eris: et cum robusto perfectus.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Cum electo electus eris: et cum perverso perverteris.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Et populum pauperem salvum facies: oculisque tuis excelsos humiliabis.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Quia tu lucerna mea Domine: et tu Domine illuminabis tenebras meas.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
In te enim curram accinctus: in Deo meo transiliam murum.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Deus, immaculata via eius, eloquium Domini igne examinatum: scutum est omnium sperantium in se.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Quis est Deus præter Dominum: et quis fortis præter Deum nostrum?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Deus qui accinxit me fortitudine: et complanavit perfectam viam meam.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Coæquans pedes meos cervis, et super excelsa mea statuens me.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Docens manus meas ad prælium, et componens quasi arcum æreum brachia mea.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Dedisti mihi clypeum salutis tuæ: et mansuetudo tua multiplicavit me.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Dilatabis gressus meos subtus me: et non deficient tali mei.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Persequar inimicos meos, et conteram: et non convertar donec consumam eos.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Consumam eos et confringam, ut non consurgant: cadent sub pedibus meis.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Accinxisti me fortitudine ad prælium: incurvasti resistentes mihi subtus me.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Inimicos meos dedisti mihi dorsum: odientes me, et disperdam eos.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Clamabunt, et non erit qui salvet, ad Dominum, et non exaudiet eos.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Delebo eos ut pulverem terræ: quasi lutum platearum comminuam eos atque confringam.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Salvabis me a contradictionibus populi mei: custodies me in caput Gentium: populus, quem ignoro, serviet mihi.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Filii alieni resistent mihi, auditu auris obedient mihi.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Filii alieni defluxerunt, et contrahentur in angustiis suis.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Vivit Dominus, et benedictus Deus meus: et exaltabitur Deus fortis salutis meæ.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Deus qui das vindictas mihi, et deiicis populos sub me.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Qui educis me ab inimicis meis, et a resistentibus mihi elevas me: a viro iniquo liberabis me:
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Propterea confitebor tibi Domine in gentibus: et nomini tuo cantabo.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Magnificans salutes regis sui, et faciens misericordiam christo suo David, et semini eius in sempiternum.
