2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Davide rivolse al Signore le parole di questo canto, quando il Signore lo liberò dalla mano di tutti i suoi nemici, specialmente dalla mano di Saul.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
«Il Signore è la mia roccia, la mia fortezza, il mio liberatore, Egli disse:
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
il mio Dio, la mia rupe in cui mi rifugio, il mio scudo, la mia salvezza, il mio riparo! Sei la mia roccaforte che mi salva: tu mi salvi dalla violenza.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Invoco il Signore, degno di ogni lode, e sono liberato dai miei nemici.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Mi circondavano i flutti della morte, mi atterrivano torrenti esiziali.
Mi avviluppavano le funi degli inferi; mi stavano davanti i lacci della morte. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Nell'angoscia ho invocato il Signore, ho gridato al mio Dio, Egli ha ascoltato dal suo tempio la mia voce; il mio grido è giunto ai suoi orecchi.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Si scosse la terra e sobbalzò; tremarono le fondamenta del cielo; si scossero, perché egli si era irritato.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Fumo salì dalle sue narici; dalla sua bocca uscì un fuoco divoratore; carboni accesi partirono da lui.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Egli piegò i cieli e discese; una nube oscura era sotto i suoi piedi.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Cavalcò un cherubino e volò; si librò sulle ali del vento.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Si avvolse di tenebra tutto intorno; acque scure e dense nubi erano la sua tenda.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Per lo splendore che lo precedeva arsero carboni infuocati.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Il Signore tuonò nei cieli, l'Altissimo emise la sua voce.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Scagliò frecce e li disperse; vibrò folgori e li mise in fuga.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Apparvero le profondità marine; si scoprirono le basi del mondo, come effetto della tua minaccia, Signore, del soffio violento della tua ira.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Dall'alto stese la mano e mi prese; mi fece uscire dalle grandi acque.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Mi liberò dai miei robusti avversari, dai miei nemici più forti di me.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Mi affrontarono nel giorno della mia rovina, ma il Signore fu il mio sostegno.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Egli mi trasse al largo; mi liberò, perché oggetto della sua benevolenza.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Il Signore mi ricompensò secondo la mia giustizia, mi trattò secondo la purità delle mie mani.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Perché mi sono mantenuto nelle vie del Signore, non sono stato empio, lontano dal mio Dio,
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
perché tutti i suoi decreti mi sono dinanzi e non ho allontanato da me le sue leggi.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Sono stato irreprensibile nei suoi riguardi; mi sono guardato dall'iniquità.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Il Signore mi trattò secondo la mia giustizia, secondo la purità delle mie mani alla sua presenza.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Con il pio ti mostri pio, con il prode ti mostri integro;
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
con il puro ti mostri puro, con il tortuoso ti mostri astuto.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Tu salvi la gente umile, mentre abbassi gli occhi dei superbi.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Sì, tu sei la mia lucerna, Signore; il Signore illumina la mia tenebra.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Sì, con te io posso affrontare una schiera, con il mio Dio posso slanciarmi sulle mura.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
La via di Dio è perfetta; la parola del Signore è integra; egli è scudo per quanti si rifugiano in lui.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
C'è forse un dio come il Signore; una rupe fuori del nostro Dio?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Dio mi cinge di forza, rende sicura la mia via.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Ha reso simili i miei piedi a quelli delle cerve; mi ha fatto stare sulle alture.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ha addestrato la mia mano alla guerra; ha posto un arco di bronzo nelle mie braccia.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Mi hai dato lo scudo della tua salvezza, la tua sollecitudine mi fa crescere.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Fai largo davanti ai miei passi; le mie gambe non vacillano.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Inseguo e raggiungo i miei nemici, non desisto finché non siano distrutti.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Li colpisco ed essi non possono resistere; cadono sotto i miei piedi.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Mi cingi di forza per la battaglia; hai fatto piegare sotto di me i miei avversari.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Mi mostri i nemici di spalle, così io distruggo quelli che mi odiano.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Gridano, ma nessuno li salva, verso il Signore, che a loro non risponde.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Li disperdo come polvere della terra, li calpesto come fango delle piazze.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Tu mi liberi dalle contese del popolo; mi poni a capo di nazioni; un popolo non conosciuto mi serve.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
I figli degli stranieri mi onorano appena sentono, mi obbediscono.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
I figli degli stranieri vengono meno, lasciano con spavento i loro nascondigli.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Viva il Signore! Sia benedetta la mia rupe! Sia esaltato il Dio della mia salvezza!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Dio fa vendetta per me e mi sottomette i popoli.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Tu mi liberi dai miei nemici, mi innalzi sopra i miei avversari, mi liberi dall'uomo violento.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Perciò ti loderò, Signore, fra i popoli canterò inni al tuo nome.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Egli concede una grande vittoria al suo re, la grazia al suo consacrato, a Davide e ai suoi discendenti per sempre».
