2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
És elmondta Dávid az Örökkévalónak ez ének szavait, amely napon megmentette őt az Örökkévaló mind az ellenségei kezéből meg Sául kezéből.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Mondta: Oh Örökkévaló, szirtem és váram és megszabadítóm nekem.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Isten, sziklám, kihez menekülök; pajzsom, üdvöm szaruja, mentsváram és menedékem, segítőm, erőszaktól megsegítesz.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
A dicséretest szólítom, az Örökkévalót, és elleneimtől megsegíttetem.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Mert körülfogtak halálnak hullámai, vésznek árjai ijesztettek;
alvilágnak kötelei környékeztek, elémkerültek halálnak tőrei. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Szorultságomban szólítom az Örökkévalót és Istenemhez kiáltok: hallotta templomából szavamat, fohászom eljutott füleibe.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Megingott, megrezgett a föld, az ég alapjai megreszkettek, meginogtak, mert haragra lobbant.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Füst szállott föl orrából és tűz emésztett a szájából, parázs izzott belőle.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Meghajtotta az eget és leszállt, ködhomály lábai alatt.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Kérubra ült és repült, megjelent szélnek szárnyain.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Sötétséget tett maga köré sátorrá, vizek tömegét, fellegek sűrűjét.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
A fényből őelőtte tűzparazsak izzottak.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Égből dörög az Örökkévaló, s a legfelsőbb adja a hangját.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Küldött nyilakat és szétszórta őket, villámot és megzavarta.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Meglátszottak tengernek medrei, feltárultak a világ alapjai, dorgálásától az Örökkévalónak, orra fuvallatának leheletétől.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Lenyúl magasból, megfog engem, kihúz engem nagy vizekből.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Megment hatalmas ellenemtől, gyűlölőimtől, mert erősebbek nálam.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Elémtörtek balsorsom napján, de az Örökkévaló támaszom volt.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Kivezetett engem tágas térre, kiragadt; mert kedvelt engem.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Cselekszik velem az Örökkévaló igazságom szerint, kezeim tisztasága szerint viszonoz nekem.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Mert megőriztem az Örökkévaló útjait és nem tértem el gonoszul Istenemtől;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
mert ítéletei mind előttem vannak és törvényei – nem térek el tőlük.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Gáncstalan voltam előtte: őrizkedtem bűnömtől.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
S viszonzott nekem az Örökkévaló igazságom szerint, tisztaságom szerint, mely szemei előtt volt.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Kegyessel kegyesen bánsz, gáncstalan vitézzel gáncstalanul;
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
megtisztulttal tisztán bánsz, fonákkal ferdén.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
S a szegény népet megsegíted, szemeid a büszkék ellen, hogy lealázzad.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Mert te vagy mécsesem, Örökkévaló, s az Örökkévaló fénnyé teszi sötétségemet.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Mert veled rohanok meg csapatot, Istenemmel ugrok föl falra.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Az Isten – gáncstalan az útja, az Örökkévaló szava salaktalan, pajzsa ő mind a hozzá menekülőknek.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Mert ki Isten az Örökkévalón kívül, és ki a szikla Istenünkön kívül?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Az Isten az én váram, erőm, fölszabadította akadálytól utamat.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Olyanná teszi lábaimat mint az őzök, állnom enged magaslataimon.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Harcra tanítja kezeimet, hogy ércíjat fogjanak karjaim.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Adtad nekem üdvödnek pajzsát, naggyá tesz a nyájasságod.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Kitágítod léptemet én alattam, hogy meg ne tántorodjanak a bokáim.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Üldözöm ellenségeimet és megsemmisítem, vissza se térek, míg el nem pusztítottam őket.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Elpusztítottam, szétzúztam, hogy föl nem kelnek, elhulltak lábaim alatt.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Felöveztél erővel a harcra, legörnyeszted támadóimat alattam.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Ellenségeimet háttal fordítottad felém, gyűlölőimet, hogy kiirtsam.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Felnéznek, de nincs segítő, az Örökkévalóhoz, de nem hallgatta meg őket.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Szétmorzsolom őket, mint földnek porát, mint utcák sarát, letaposom, ellapítom.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Megszabadítottál népek küzdelmeitől, megtartasz nemzetek fejének, nem ismertem nép szolgál engem.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Külföldnek fiai hízelegnek énnekem, fülhallásra engednek nekem.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Külföldnek fiai ellankadnak, remegve jönnek zárt helyeikből.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Él az Örökkévaló, áldva legyen a sziklám, magasztaltassék Isten, üdvöm sziklája;
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
az Isten, ki nekem megtorlást enged és népeket ledönt alattam,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
kiszabadít ellenségeim közül, és támadóim közül fölemelsz, erőszaknak emberétől megmentesz.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Azért dicsőítlek, Örökkévaló, a nemzetek között és dallok a nevednek.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Segítség tornya a királyának és kegyet mivel fölkentjével Dáviddal, meg magzatjával örökké.
