2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Und David redete zu dem HERRN die Worte dieses Liedes, am Tage, als der HERR ihn aus der Hand aller seiner Feinde und aus der Hand Sauls errettet hatte.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Er sprach: Der HERR ist meine Felsenkluft, meine Burg und meine Zuflucht;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
mein Gott ist mein Fels, darin ich mich berge, mein Schild und das Horn meines Heils, meine Festung und meine Zuflucht, mein Erretter, der mich von Gewalttat befreit.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Den HERRN, den Hochgelobten, rief ich an und wurde von meinen Feinden errettet.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Todeswehen umfingen mich, Bäche Belials schreckten mich;
Stricke der Unterwelt umschlangen mich, Todesschlingen kamen mir entgegen. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In meiner Angst rief ich den HERRN an und schrie zu meinem Gott; er hörte in seinem Tempel meine Stimme, mein Schreien kam vor ihn zu seinen Ohren.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Die Erde bebte und erzitterte, die Grundfesten des Himmels wurden erschüttert und bebten, weil er zornig war.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Rauch stieg auf von seiner Nase und verzehrendes Feuer aus seinem Mund, Feuerglut brannte daraus hervor.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Er neigte den Himmel und fuhr herab, und Dunkel war unter seinen Füßen;
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
er fuhr auf dem Cherub und flog daher, er schwebte auf den Fittichen des Windes.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Er machte Finsternis um sich her zu seinem Gezelt, dunkle Wasser, dichte Wolken.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Vom Glanz vor ihm brannte Feuerglut;
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
und der HERR donnerte vom Himmel, der Höchste ließ seine Stimme erschallen;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
er schoß seine Pfeile und zerstreute sie, [schleuderte] Blitze und schreckte sie.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Da sah man die Betten des Meeres, und die Gründe des Erdbodens wurden aufgedeckt von des HERRN Schelten, von dem Schnauben seines grimmigen Zorns!
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Er langte herab aus der Höhe und ergriff mich, er zog mich aus großen Wassern;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
er rettete mich von meinem mächtigen Feind und von meinen Hassern; denn sie waren mir zu stark;
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
sie hatten mich überfallen zur Zeit meines Unglücks; aber der HERR ward mir zur Stütze
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
und führte mich heraus in die Weite, er befreite mich; denn er hatte Wohlgefallen an mir.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Der HERR vergalt mir nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände lohnte er mir;
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
denn ich habe die Wege des HERRN bewahrt und bin nicht abgefallen von meinem Gott,
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
sondern ich hatte alle seine Rechte vor mir und stieß seine Satzungen nicht von mir,
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
und ich hielt es ganz mit ihm und hütete mich vor meiner Sünde.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Darum vergalt mir der HERR nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände vor seinen Augen.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Gegen den Frommen erzeigst du dich fromm, gegen den Redlichen redlich,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
gegen den Reinen erzeigst du dich rein, aber den Hinterlistigen überlistest du.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Denn du rettest alles elende Volk, aber du erniedrigst die Augen aller Stolzen.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Denn du, HERR, bist meine Leuchte; der HERR macht meine Finsternis licht;
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
denn mit dir kann ich Kriegsvolk zerschmeißen und mit meinem Gott über die Mauern springen.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Dieser Gott! Sein Weg ist vollkommen, die Rede des HERRN ist geläutert; er ist ein Schild allen, die ihm vertrauen.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wer ist Gott, außer dem HERRN, und wer ist ein Fels, außer unserm Gott?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Gott umgürtet mich mit Kraft und macht meinen Weg unsträflich,
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
er macht meine Füße den Hirschen gleich und stellt mich auf meine Höhen;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
er lehrt meine Hände streiten und meine Arme den ehernen Bogen spannen;
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
du gabst mir den Schild deines Heils, und deine Herablassung machte mich groß;
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
du machtest mir Raum zum Gehen, daß meine Knöchel nicht wankten.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ich jagte meinen Feinden nach und vertilgte sie und kehrte nicht um, bis sie aufgerieben waren;
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
ich rieb sie auf und zerschmetterte sie, daß sie nicht mehr aufstehen konnten; sie fielen unter meine Füße.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du hast mich gegürtet mit Kraft zum Streit, du hast unter mich gebeugt, die sich wider mich setzten.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Du wandtest mir den Rücken meiner Feinde zu, und meine Hasser habe ich vertilgt.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Sie schrieen, aber da war kein Retter; zu dem HERRN, aber er antwortete ihnen nicht.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Und ich zerrieb sie wie Erdenstaub, zertrat sie wie Straßenkot und warf sie hinaus.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du rettetest mich aus den Zänkereien des Volkes und bewahrtest mich auf zum Haupt der Heiden; ein Volk, das ich nicht kannte, dient mir;
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
die Kinder der Fremden schmeicheln mir, sie folgen mir aufs Wort;
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
die Kinder der Fremden verzagen und kommen zitternd hervor aus ihren Schlössern.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Es lebt der HERR, und gepriesen sei mein Fels, und erhoben werde der Gott meines Heils!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Der Gott, der mir Rache verlieh und mir die Völker unterwarf;
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
der mich meinen Feinden entrinnen ließ und mich trotz meiner Widersacher erhöhte, mich errettete von dem gewalttätigen Mann!
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Darum will ich dich, o HERR, loben unter den Heiden und deinem Namen singen,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
der seinem Könige große Siege verliehen hat und seinem Gesalbten Gnade erweist, David und seinem Samen bis in Ewigkeit!
