2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Das folgende Lied richtete David an den HERRN zu der Zeit, als der HERR ihn aus der Hand aller seiner Feinde und (besonders) aus der Hand Sauls errettet hatte. Er betete (damals):
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Der HERR ist mein Fels, meine Burg und mein Erretter;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Gott ist mein Fels, zu dem ich mich flüchte, mein Schild und das Horn meines Heils, mein fester Turm und meine Zuflucht, mein Erretter, der von Gewalttat mich rettet.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Den Preiswürdigen rufe ich an, den HERRN: so werd’ ich von meinen Feinden errettet.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Denn die Wogen des Todes hatten mich umringt, die Ströme des Unheils schreckten mich,
die Netze des Totenreichs umfingen mich, die Schlingen des Todes fielen über mich. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In meiner Angst rief ich zum HERRN und schrie um Hilfe zu meinem Gott; da vernahm er in seinem Palast mein Rufen, und mein Notschrei drang zu seinen Ohren.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Da wankte und schwankte die Erde, des Himmels Grundfesten bebten und wankten hin und her, denn er war zornentbrannt;
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Rauch stieg auf aus seiner Nase, und fressendes Feuer drang aus seinem Munde, glühende Kohlen sprühten von ihm aus.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Er neigte den Himmel und fuhr herab, Wolkennacht lag unter seinen Füßen;
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Er fuhr auf dem Cherub und flog daher und schoß herab auf den Fittichen des Sturms;
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Finsternis machte er rings um sich her zu seinem Gezelt, Regendunkel, dichtes Gewölk;
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
aus dem Glanz vor ihm her brannten Feuerflammen.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Dann donnerte der HERR vom Himmel her, der Höchste ließ seine Stimme erschallen;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
er schoß seine Pfeile ab und zerstreute sie, schleuderte Blitze und schreckte sie.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Da wurden sichtbar die Tiefen des Meeres und aufgedeckt die Grundfesten der Erde durch das Schelten des HERRN, von dem Zornesschnauben seiner Nase.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Er streckte die Hand herab aus der Höhe, ergriff mich, zog mich heraus aus den großen Fluten,
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
entriß mich meinem starken Feinde, meinen Widersachern, die zu stark mir waren.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Sie hatten mich überfallen an meinem Unglückstage, doch der HERR ward mir zur Stütze;
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
er führte mich heraus auf weiten Raum, riß mich heraus, weil er Wohlgefallen an mir hatte.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Der HERR hat mir gelohnt nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände mir vergolten;
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
denn ich habe innegehalten die Wege des HERRN und bin von meinem Gott nicht treulos abgefallen;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
nein, alle seine Rechte haben mir vor Augen gestanden, und von seinen Geboten bin ich nicht abgewichen.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
So bin ich unsträflich vor ihm gewandelt und hab’ mich vor jeder Verschuldung gehütet;
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
drum hat mir der HERR vergolten nach meiner Gerechtigkeit, nach meiner Reinheit, die seinen Augen sichtbar war.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Gegen den Guten erweist du dich gütig, gegen den Redlichen zeigst du dich redlich,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
gegen den Reinen erweist du dich rein, doch gegen den Falschen zeigst du dich enttäuschend;
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
denn du schaffst demütigen Leuten Hilfe, aber stolze Augen erniedrigst du.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Ja, du bist meine Leuchte, o HERR; und mein Gott erhellt meine Finsternis.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Denn mit dir überrenne ich Feindesscharen, mit meinem Gott überspringe ich Mauern.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Dieser Gott – sein Walten ist vollkommen, die Worte des HERRN sind lauter, ein Schild ist er allen, die zu ihm sich flüchten.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wer ist Gott außer dem HERRN und wer ein Fels als nur unser Gott?,
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
dieser Gott, der mit Kraft mich gegürtet und der meinen Weg ohn’ Anstoß gemacht;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
der mir Füße verliehen den Hirschen gleich und mich sicher auf Bergeshöhen gestellt;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
der meine Hände streiten gelehrt, daß meine Arme den ehernen Bogen spannten.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Du reichtest mir deinen schützenden Schild, und deine Gnade machte mich groß.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Du schafftest weiten Raum meinen Schritten unter mir, und meine Knöchel wankten nicht.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ich verfolgte meine Feinde, vertilgte sie und kehrte nicht um, bis ich sie vernichtet;
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
ich vernichtete und zerschmetterte sie, daß sie nicht wieder aufstehn konnten: sie sanken unter meine Füße nieder.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Und du gürtetest mich mit Kraft zum Streit, beugtest unter mich, die sich gegen mich erhoben;
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
du triebst meine Feinde vor mir in die Flucht, und alle, die mich haßten, vernichtete ich.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Sie blickten nach Hilfe umher – doch da war kein Helfer – zum HERRN – doch er hörte sie nicht;
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
ich zermalmte sie wie Staub auf dem Boden, wie Kot auf den Gassen zertrat, zerstampfte ich sie.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du hast mich aus meines Volkes Fehden errettet, mich zum Oberhaupt von Völkern eingesetzt: Völker, die ich nicht kannte, dienen mir;
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
die Söhne des Auslands huldigen mir, aufs bloße Wort gehorchen sie mir;
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
die Söhne des Auslands sinken mutlos hin und kommen zitternd hervor aus ihren Schlössern.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Der HERR lebt: gepriesen sei mein Hort!, und erhaben ist der Gott, der Fels meines Heils,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
der Gott, der mir Rache verliehen und die Völker unter meine Herrschaft gezwungen,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
der mich von meinen Feinden frei gemacht und über meine Widersacher mich erhöht, von dem Mann der Gewalttat mich befreit hat!
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Drum will ich dich preisen, HERR, unter den Völkern und deinem Namen lobsingen,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
dir, der seinem Könige großes Heil verleiht und Gnade an seinem Gesalbten übt, an David und seinem Hause ewiglich!
