2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Und David redete vor dem HERRN die Worte dieses Liedes zur Zeit, da ihn der HERR errettet hatte von der Hand aller seiner Feinde und von der Hand Sauls, und sprach:
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Der HERR ist mein Fels und meine Burg und mein Erretter.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Gott ist mein Hort, auf den ich traue, mein Schild und Horn meines Heils, mein Schutz und meine Zuflucht, mein Heiland, der du mir hilfst vor dem Frevel.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Ich rufe an den HERRN, den Hochgelobten, so werde ich von meinen Feinden erlöst.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Es hatten mich umfangen die Schmerzen des Todes, und die Bäche des Verderbens erschreckten mich.
Der Hölle Bande umfingen mich, und des Todes Stricke überwältigten mich. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Da mir angst war, rief ich den HERRN an und schrie zu meinem Gott; da erhörte er meine Stimme von seinem Tempel, und mein Schreien kam vor ihn zu seinen Ohren.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Die Erde bebte und ward bewegt; die Grundfesten des Himmels regten sich und bebten, da er zornig war.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Dampf ging auf von seiner Nase und verzehrend Feuer von seinem Munde, daß es davon blitzte.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Er neigte den Himmel und fuhr herab, und Dunkel war unter seinen Füßen.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Und er fuhr auf dem Cherub und flog daher, und er schwebte auf den Fittichen des Windes.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Sein Gezelt um ihn her war finster und schwarze, dicke Wolken.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Von dem Glanz vor ihm brannte es mit Blitzen.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Der HERR donnerte vom Himmel, und der Höchste ließ seinen Donner aus.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Er schoß seine Strahlen und zerstreute sie; er ließ blitzen und erschreckte sie.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Da sah man das Bett der Wasser, und des Erdbodens Grund ward aufgedeckt von dem Schelten des HERRN, von dem Odem und Schnauben seiner Nase.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Er streckte seine Hand aus von der Höhe und holte mich und zog mich aus den großen Wassern.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Er errettete mich von meinen starken Feinden, von meinen Hassern, die zu mir mächtig waren,
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
die mich überwältigten zur Zeit meines Unglücks; und der HERR ward meine Zuversicht.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Und er führte mich aus in das Weite, er riß mich heraus; denn er hatte Lust zu mir.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Der HERR tut wohl an mir nach meiner Gerechtigkeit; er vergilt mir nach der Reinigkeit meiner Hände.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Denn ich halte die Wege des HERRN und bin nicht gottlos wider meinen Gott.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Denn alle seine Rechte habe ich vor Augen, und seine Gebote werfe ich nicht von mir;
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
sondern ich bin ohne Tadel vor ihm und hüte mich vor Sünden.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Darum vergilt mir der HERR nach meiner Gerechtigkeit, nach meiner Reinigkeit vor seinen Augen.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Bei den Heiligen bist du heilig, bei den Frommen bist du fromm,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
bei den Reinen bist du rein, und bei den Verkehrten bist du verkehrt.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Denn du hilfst dem elenden Volk, und mit deinen Augen erniedrigst du die Hohen.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Denn du, HERR, bist meine Leuchte; der HERR macht meine Finsternis licht.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Denn mit dir kann ich Kriegsvolk zerschlagen und mit meinem Gott über die Mauer springen.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Gottes Wege sind vollkommen; des HERRN Reden sind durchläutert. Er ist ein Schild allen, die ihm vertrauen.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wo ist ein Gott außer dem HERRN, und wo ist ein Hort außer unserm Gott?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Gott stärkt mich mit Kraft und weist mir einen Weg ohne Tadel.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Er macht meine Füße gleich den Hirschen und stellt mich auf meine Höhen.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Er lehrt meine Hände streiten und lehrt meinen Arm den ehernen Bogen spannen.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Du gibst mir den Schild deines Heils; und wenn du mich demütigst, machst du mich groß.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Du machst unter mir Raum zu gehen, daß meine Knöchel nicht wanken.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ich will meinen Feinden nachjagen und sie vertilgen und will nicht umkehren, bis ich sie umgebracht habe.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Ich will sie umbringen und zerschmettern; sie sollen mir nicht widerstehen und müssen unter meine Füße fallen.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du kannst mich rüsten mit Stärke zum Streit; du kannst unter mich werfen, die sich wider mich setzen.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Du gibst mir meine Feinde in die Flucht, daß ich verstöre, die mich hassen.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Sie sahen sich um, aber da ist kein Helfer, nach dem HERRN; aber er antwortet ihnen nicht.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Ich will sie zerstoßen wie Staub auf der Erde; wie Kot auf der Gasse will ich sie verstäuben und zerstreuen.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du hilfst mir von dem zänkischen Volk und behütest mich, daß ich ein Haupt sei unter den Heiden; ein Volk, das ich nicht kannte, dient mir.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Den Kindern der Fremde hat's wider mich gefehlt; sie gehorchen mir mit gehorsamen Ohren.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Die Kinder der Fremde sind verschmachtet und kommen mit Zittern aus ihren Burgen.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Der HERR lebt, und gelobt sei mein Hort; und Gott, der Hort meines Heils, werde erhoben,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
der Gott, der mir Rache gibt und wirft die Völker unter mich.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Er hilft mir aus von meinen Feinden. Du erhöhst mich aus denen, die sich wider mich setzen; du hilfst mir von den Frevlern.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Darum will ich dir danken, HERR, unter den Heiden und deinem Namen lobsingen,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
der seinem Könige großes Heil beweist und wohltut seinem Gesalbten, David und seinem Samen ewiglich.
