2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
David richtete an Jahwe die Worte dieses Lieds zu der Zeit, als Jahwe ihn aus der Hand aller seiner Feinde und aus der Hand Sauls errettet hatte.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Er sprach: Jahwe ist mein Fels in meiner Drangsal und der mir Rettung schafft.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Mein Gott ist mein Hort, bei dem ich Zuflucht suche, mein Schild und mein Heilshorn, meine Burg und meine Zuflucht, mein Befreier, der du von Gewaltthat mich befreist.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Den Preiswürdigen rufe ich, Jahwe, so werde ich von meinen Feinden befreit.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Denn umringt hatten mich Wasserwogen, tückische Bäche schreckten mich;
Bande der Unterwelt umfingen mich, Schlingen des Todes überfielen mich. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Da mir angst ward, rief ich Jahwe an und zu meinem Gotte schrie ich: Er erhörte aus seinem Palaste meine Stimme und mein Geschrei drang zu seinen Ohren.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Er blickte her - da wankte die Erde; des Himmels Grundfesten erbebten und schwankten hin und her, weil er ergrimmt war.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Rauch stieg auf in seiner Nase, und Feuer fraß aus seinem Munde, glühende Kohlen brannten von ihm aus.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Er neigte den Himmel und ließ sich herab, während Dunkel unter seinen Füßen war.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Er bestieg einen Kerub und flog dahin und schwebte einher auf den Fittigen des Windes.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Er umgab sich mit Finsternis als einer Hütte, mit Wasserdunkel, dichte Wolken.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Vom Glanze vor ihm brachen hervor Hagel und Feuerkohlen;
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
es donnerte vom Himmel Jahwe und der Höchste ließ seine Stimme erschallen.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Er schleuderte Pfeile und zerstreute sie, blitzte Blitze und scheuchte sie.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Da wurden sichtbar die Betten des Meeres, bloßgelegt die Grundfesten des Erdkreises vor dem Schelten Jahwes, vor dem Schnauben des Odems seiner Nase.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Er langte herab aus der Höhe, ergriff mich, zog mich aus großen Wassern.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Er entriß mich meinem starken Feinde, meinen Hassern, weil sie mir zu mächtig waren.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Sie überfielen mich an meinem Unglückstage, aber Jahwe ward meine Stütze.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Er führte mich heraus in freien Raum, riß mich heraus, weil er Wohlgefallen an mir hatte.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Jahwe erweist mir nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände vergilt er mir.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Denn ich hielt inne die Wege Jahwes und frevelte nicht gegen meinen Gott.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Denn alle seine Rechte sind mir gegenwärtig, und seine Satzungen schob ich nicht beiseite.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Ich war redlich gegen ihn und hütete mich vor meiner Verschuldung:
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Da vergalt mir Jahwe nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände vor seinen Augen.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Gegen die Liebreichen zeigst du dich liebreich, gegen die Redlichen zeigst du dich redlich.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
gegen den Lauteren zeigst du dich lauter und gegen den Verkehrten zeigst du dich verdreht.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Und du schaffst Hilfe gedrücktem Volke, aber die Augen aller Hoffärtigen erniedrigst du.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Denn du bist mein Leuchte, Jahwe, und Jahwe erhellt meine Finsternis.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Denn durch dich zerbreche ich Mauern, mit meinem Gotte springe ich über Wälle.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Gottes Weg ist vollkommen! Das Wort Jahwes ist durchläutert: ein Schild ist er allen, die bei ihm Zuflucht suchen.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wer ist Gott außer Jahwe, und wer ein Hort außer unserem Gott?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Dem Gott, der mich mit Stärke gürtet und meinen Weg eben macht;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
der meine Füße den Hindinnen gleich macht und mich auf Höhen stellt;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
der meine Hände streiten lehrt, daß meine Arme den ehernen Bogen spannen.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Und du gabst mir den Schild deines Heils und deine Herablassung machte mich groß.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Du machtest weiten Raum für meinen Schritt, und meine Knöchel wanken nicht.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ich verfolgte meine Feinde und holte sie ein und kehrte nicht um, bis ich sie vernichtet;
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
ich vernichtete und zerschmetterte sie, daß sie nicht mehr aufstanden und hinsanken unter meine Füße.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du gürtetest mich mit Stärke zum Streit, beugtest meine Widersacher unter mich.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Du ließest mein Feinde vor mir fliehen; meine Hasser - die rottete ich aus!
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Sie schrieen - aber da war kein Helfer, zu Jahwe - aber er antwortete ihnen nicht.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Und ich zermalmte sie wie Staub auf dem Boden, wie Gassenkot zertrat ich sie, goß ich sie aus.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du errettetest mich aus Völkerfehden, setzest mich zum Haupte der Heiden: Leute, die ich nicht kannte, wurden mir unterthan.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Aufs Hörensagen gehorchen sie mir, die Söhne der Fremde schmeicheln mir.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Die Söhne der Fremde schmachten dahin und zittern hervor aus ihren Schlössern.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Es lebt Jahwe und gepriesen ist mein Hort, und hoch erhaben der Gott, der Fels meines Heils;
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
der Gott, der mir Rache gab und die Völker unter mich that,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
der mich herausnahm aus meinen Feinden, und über meine Widersacher erhöhtest du mich. Vor dem Manne voll Gewaltthaten errettetest du mich.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Darum will ich dich preisen, Jahwe, unter den Heiden und deinem Namen singen,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
der seinem Könige großes Heil verleiht und seinem Gesalbten Huld erweist, David und seinem Samen bis in Ewigkeit!
