2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
David dichtete für den Herrn die Worte dieses Liedes, zu der Zeit, da ihn der Herr aus der Hand aller seiner Feinde und besonders aus der des Saul befreite.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Er sprach: "Ein Fels ist mir der Herr und eine Rettungsburg,
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
mein Gott mein Hort, wo ich mich berge, mein Schild, mein sieghaft Horn und meine Feste.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
'Gepriesen sei der Herr!' das einzig rufe ich und bin von meinen Feinden schon erlöst.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Schon hatten Todesfluten mich umgeben; mich schreckten des Verderbens Ströme.
Der Hölle Stricke hatten mich umschlungen; des Todes Schlingen überraschten mich. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Da rief ich in der Not zum Herrn und schrie zu meinem Gott um Hilfe. Er hört in seinem Tempel meine Stimme, und mein Geschrei dringt ihm zu Ohren.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Die Erde schütterte und bebte; des Himmels Festen zitterten und wankten. Er war ergrimmt.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Aufquoll aus seiner Nase Rauch; aus seinem Munde sprühte Feuer, und eine Glut ward von ihm ausgesprüht.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Den Himmel neigte er und fuhr herab, tief Dunkel unter seinen Füßen.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Er fuhr auf einem Cherub, flog einher, auf Windesflügeln schwebend.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Zur Hülle nahm er Dunkel rings um sich und Wasserflut und dicht Gewölk.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
An seiner Nähe Glanz entzündeten sich Feuerströme.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Der Herr im Himmel donnerte; der Höchste ließ die Stimme dröhnen.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Und Pfeile schoß er ab nach allen Seiten und warf die Blitze hin in regelloser Wahl.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Des Meeres Betten zeigten sich; der Erde Gründe wurden bloßgelegt vor dem Gedroh des Herrn, vor seinem Zornesschnauben.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Herab griff er und faßte mich und zog mich aus gewaltigen Gewässern,
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
entriß mich meinen argen Feinden und meinen überlegnen Hassern,
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
die mich an meinem Unglückstage überfielen. So wurde mir der Herr zur Stütze.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Er führte mich hinaus ins Freie, befreite mich, weil er an mir Gefallen fand.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Der Herr vergalt mir so nach meiner Rechtlichkeit und lohnte mir nach meiner Hände Reinheit.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Denn immer halte ich des Herren Wege und frevle nimmer gegen meinen Gott,
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
denn alle seine Rechte habe ich vor Augen und lasse seine Satzungen nicht aus dem Sinn.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Ich habe ihm mich ungeteilt ergeben und mich vor meiner Lieblingssünde wohl gehütet.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Darum vergalt der Herr mir auch nach meiner Rechtlichkeit, nach meiner ihm bekannten Reinheit.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Du bist dem Holden hold, dem Treugesinnten treugesinnt,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
verfährst mit Reinen rein, doch böse mit dem Bösen.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Dem armen Volke stehst Du bei; doch auf den Stolzen senkst Du Deine Augen.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Du bist mein Licht, Du Herr, Du Herr, mein Gott, der meine Finsternis erhellt.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Mit Dir erstürme ich die Wälle; und Mauern überspringe ich mit meinem Gott.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Truglos ist Gottes Weg; geläutert ist das Wort des Herrn, ein Schild für alle, die zu ihm sich flüchten.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wer ist Gott, wenn nicht der Herr? Wer sonst ein Hort als unser Gott?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Das ist der Gott, der meine feste Zuflucht ist, der unbehindert seines Weges eilt,
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
der gleich den Rehen meine Füße macht und mich auf meine Höhen stellt,
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
der meine Hände kämpfen lehrt und meine Arme eherne Bogen spannen läßt.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Du reichst mir Deinen Siegesschild, und Deine Rechte stützet mich, und Deine Stärkung macht mich kräftig.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Und meinen Schritten gibst Du weiten Raum, und meine Knöchel wanken nicht.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ich setze meinen Feinden nach und greife sie und kehre nicht zurück, bis daß ich sie vernichtet habe.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Ich schlage sie, daß sie sich nimmermehr erheben, und daß sie unter meinen Füßen liegen.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du gürtest mich mit Kraft zum Kampfe, und meine Gegner beugst Du unter mich.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Und meiner Feinde Rücken zeigst Du mir, daß ich vertilge meine Hasser.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Sie rufen - niemand hilft - zum Herrn; er hört sie nicht.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Und ich zermalme sie wie Staub vorm Winde; zerstampfe sie gleich Gassenkot.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du rettest mich vor Tausenden von Kriegervölkern; zum Haupt von Heiden machst Du mich; mir unbekannte Leute dienen mir.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Des Auslands Söhne schmeicheln mir; aufs Hörensagen leisten sie mir schon Gehorsam,
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
und andere Fremdlinge verschwinden und sitzen zitternd in Verstecken.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Lebendig ist der Herr und hochgepriesen als mein Hort, und als mein hilfereicher Gott steht hoch er da.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Gott, der Du mir verhilfst zur Rache und Völker mir zu Füßen legst,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
der Du vor meinen Feinden mich errettest, Du machst mich fürder meinen Gegnern unerreichbar und rettest mich vor Wüterichen.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
dafür lobpreise ich Dich bei den Heiden, Herr, und singe also Deinem Namen:
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
'Heilvoller Turm für seinen König, der David, den er salbte, Huld erweist und seinem Stamme ewiglich.'"
