2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Et David adressa à l’Éternel les paroles de ce cantique, le jour où l’Éternel l’eut délivré de la main de tous ses ennemis et de la main de Saül.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Et il dit: L’Éternel est mon rocher et mon lieu fort, et celui qui me délivre.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Dieu est mon rocher, je me confierai en lui, mon bouclier et la corne de mon salut, ma haute retraite et mon refuge. Mon Sauveur, tu me sauveras de la violence!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Je crierai à l’Éternel, qui est digne d’être loué, et je serai sauvé de mes ennemis.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Car les vagues de la mort m’ont environné, les torrents de Bélial m’ont fait peur;
Les cordeaux du shéol m’ont entouré, les filets de la mort m’ont surpris: (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Dans ma détresse, j’ai invoqué l’Éternel, et j’ai appelé mon Dieu, et, de son temple, il a entendu ma voix, et mon cri est [parvenu] à ses oreilles.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Alors la terre fut ébranlée et trembla; les fondements des cieux furent secoués et furent ébranlés, parce qu’il était irrité.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Une fumée montait de ses narines, et un feu sortant de sa bouche dévorait; des charbons en jaillissaient embrasés.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Et il abaissa les cieux, et descendit; et il y avait une obscurité profonde sous ses pieds.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Et il était monté sur un chérubin, et volait, et il parut sur les ailes du vent.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Et il mit autour de lui les ténèbres pour tente, des amas d’eaux, d’épaisses nuées de l’air.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
De la splendeur qui était devant lui jaillissaient, embrasés, des charbons de feu.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
L’Éternel tonna des cieux, et le Très-haut fit retentir sa voix.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Et il tira des flèches et dispersa [mes ennemis]; [il lança] l’éclair, et les mit en déroute.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Alors les lits de la mer parurent, les fondements du monde furent mis à découvert, quand l’Éternel les tançait par le souffle du vent de ses narines.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
D’en haut, il étendit [sa main], il me prit, il me tira des grandes eaux;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Il me délivra de mon puissant ennemi, de ceux qui me haïssaient; car ils étaient plus forts que moi.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Ils m’avaient surpris au jour de ma calamité, mais l’Éternel fut mon appui.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Et il me fit sortir au large, il me délivra, parce qu’il prenait son plaisir en moi.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
L’Éternel m’a récompensé selon ma justice, il m’a rendu selon la pureté de mes mains;
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Car j’ai gardé les voies de l’Éternel, et je ne me suis point méchamment détourné de mon Dieu;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Car toutes ses ordonnances ont été devant moi; et de ses statuts, je ne me suis pas écarté;
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Et j’ai été parfait envers lui, et je me suis gardé de mon iniquité.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Et l’Éternel m’a rendu selon ma justice, selon ma pureté devant ses yeux.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Avec celui qui use de grâce, tu uses de grâce; avec l’homme parfait, tu te montres parfait;
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Avec celui qui est pur, tu te montres pur; et avec le pervers, tu es roide.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Et tu sauveras le peuple affligé, et tes yeux sont sur les hautains, [et] tu les abaisses.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Car toi, Éternel! tu es ma lampe; et l’Éternel fait resplendir mes ténèbres.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Car, par toi, je courrai au travers d’une troupe; par mon Dieu, je franchirai une muraille.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Quant à Dieu, sa voie est parfaite; la parole de l’Éternel est affinée; il est un bouclier à tous ceux qui se confient en lui.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Car qui est Dieu, hormis l’Éternel? et qui est un rocher, hormis notre Dieu?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Dieu est ma puissante forteresse, et il aplanit parfaitement ma voie.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Il rend mes pieds pareils à ceux des biches, et me fait tenir debout sur mes lieux élevés.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Il enseigne mes mains à combattre; et mes bras bandent un arc d’airain.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Et tu m’as donné le bouclier de ton salut, et ta débonnaireté m’a agrandi.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Tu as mis au large mes pas sous moi, et les chevilles de mes pieds n’ont pas chancelé.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
J’ai poursuivi mes ennemis, et je les ai détruits; et je ne m’en suis pas retourné que je ne les aie consumés.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Et je les ai consumés, je les ai transpercés, et ils ne se sont pas relevés, mais ils sont tombés sous mes pieds.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Et tu m’as ceint de force pour le combat; tu as courbé sous moi ceux qui s’élevaient contre moi.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Et tu as fait que mes ennemis m’ont tourné le dos; et ceux qui me haïssaient, je les ai détruits.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Ils regardaient, et il n’y avait point de sauveur; [ils regardaient] vers l’Éternel, et il ne leur a pas répondu.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Et je les ai brisés menu comme la poussière de la terre; comme la boue des rues, je les ai écrasés, je les ai foulés.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Et tu m’as délivré des débats de mon peuple; tu m’as gardé pour être le chef des nations; un peuple que je ne connaissais pas me servira.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Les fils de l’étranger se sont soumis à moi en dissimulant; dès qu’ils ont entendu de leur oreille, ils m’ont obéi.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Les fils de l’étranger ont dépéri, et ils sont sortis en tremblant de leurs lieux cachés.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
L’Éternel est vivant; et que mon Rocher soit béni! Et que Dieu, le rocher de mon salut, soit exalté,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Le Dieu qui m’a donné des vengeances, et qui a amené les peuples sous moi,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Et qui m’a fait sortir du milieu de mes ennemis. Tu m’as élevé au-dessus de ceux qui s’élèvent contre moi, tu m’as délivré de l’homme violent.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
C’est pourquoi, Éternel! je te célébrerai parmi les nations, et je chanterai des cantiques à [la gloire de] ton nom.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
[C’est lui] qui a donné de grandes délivrances à son roi, et qui use de bonté envers son oint, envers David, et envers sa semence, à toujours.
