2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
And David spoke to the LORD the words of this song in the day [that] the LORD had delivered him from the hand of all his enemies, and from the hand of Saul:
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
And he said, The LORD [is] my rock, and my fortress, and my deliverer;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
The God of my rock; in him will I trust: [he is] my shield, and the horn of my salvation, my high tower, and my refuge, my preserver; thou savest me from violence.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
I will call on the LORD, [who is] worthy to be praised: so shall I be saved from my enemies.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
When the waves of death compassed me, the floods of ungodly-men made me afraid;
The sorrows of hell encompassed me; the snares of death seized me; (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In my distress I called upon the LORD, and cried to my God: and he heard my voice out of his temple, and my cry [entered] into his ears.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Then the earth shook and trembled: the foundations of heaven moved and shook, because he was wroth.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
There went up a smoke out of his nostrils, and fire out of his mouth devoured: coals were kindled by it.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
He bowed the heavens also, and came down; and darkness [was] under his feet.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
And he rode upon a cherub, and flew: and he was seen upon the wings of the wind.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
And he made darkness pavilions around him, dark waters, [and] thick clouds of the skies.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Through the brightness before him were coals of fire kindled.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
The LORD thundered from heaven, and the most High uttered his voice.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
And he sent out arrows, and scattered them; lightning, and discomfited them.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
And the channels of the sea appeared, the foundations of the world were laid open, at the rebuking of the LORD, at the blast of the breath of his nostrils.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
He sent from above, he took me; he drew me out of many waters;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
He delivered me from my strong enemy, from them that hated me: for they were too strong for me.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
They fell upon me in the day of my calamity: but the LORD was my support.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
He brought me forth also into a large place: he delivered me, because he delighted in me.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
The LORD rewarded me according to my righteousness: according to the cleanness of my hands hath he recompensed me.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
For I have kept the ways of the LORD, and have not wickedly departed from my God.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
For all his judgments [were] before me: and [as for] his statutes, I did not depart from them.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
I was also upright before him, and have kept myself from my iniquity.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Therefore the LORD hath recompensed me according to my righteousness; according to my cleanness in his eye-sight.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
With the merciful thou wilt show thyself merciful, [and] with the upright man thou wilt show thyself upright.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
With the pure thou wilt show thyself pure; and with the froward thou wilt contend.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
And the afflicted people thou wilt save: but thy eyes [are] upon the haughty, [that] thou mayest bring [them] down.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
For thou [art] my lamp, O LORD: and the LORD will lighten my darkness.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
For by thee I have run through a troop: by my God have I leaped over a wall.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
[As for] God, his way [is] perfect; the word of the LORD [is] tried: he [is] a buckler to all them that trust in him.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
For who [is] God, save the LORD? and who [is] a rock, save our God?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
God [is] my strength [and] power: and he maketh my way perfect.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
He maketh my feet like hinds' [feet]: and setteth me upon my high places.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
He teacheth my hands to war; so that a bow of steel is broken by my arms.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Thou hast also given me the shield of thy salvation: and thy gentleness hath made me great.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Thou hast enlarged my steps under me; so that my feet have not slipped.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
I have pursued my enemies, and destroyed them; and turned not again until I had consumed them.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
And I have consumed them, and wounded them, that they could not arise: yea, they have fallen under my feet.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
For thou hast girded me with strength to battle: them that rose up against me hast thou subdued under me.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Thou hast also given me the necks of my enemies, that I might destroy them that hate me.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
They looked, but [there was] none to save; [even] to the LORD, but he answered them not.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Then I beat them as small as the dust of the earth, I stamped them as the mire of the street, [and] spread them abroad.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Thou also hast delivered me from the strivings of my people, thou hast kept me [to be] head of the heathen: a people [which] I knew not shall serve me.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Strangers shall submit themselves to me: as soon as they hear, they shall be obedient to me.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Strangers shall fade away, and they shall tremble from their close places.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
The LORD liveth; and blessed [be] my rock; and exalted be the God of the rock of my salvation.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
It [is] God that avengeth me, and that bringeth down the people under me,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
And that bringeth me forth from my enemies: thou also hast lifted me up on high above them that rose up against me: thou hast delivered me from the violent man.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Therefore I will give thanks to thee, O LORD, among the heathen, and I will sing praises to thy name.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
[He is] the tower of salvation for his king: and [he] showeth mercy to his anointed, to David, and to his seed for evermore.
