2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
And David spake unto Yahweh, the words of this song, in the day when Yahweh had rescued him, out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul;
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
and he said, —Yahweh, was my mountain crag and my stronghold, and my deliverer—mine;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
My God, was my rock, I sought refuge in him, —My shield, and my horn of salvation, my high tower, and my refuge, My Saviour! from violence, thou didst save me.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
As one worthy to be praised, called I on Yahweh, —And, from my foes, was I saved.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
When the breakers of death had encompassed me, —the torrents of perdition, made me afraid, —
the meshes of hades, had surrounded me, —the snares of death had confronted me, (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In my distress, called I on Yahweh, Yea, unto my God, did I call, —and he hearkened, out of his temple, unto my voice, and, my cry for help, was in his ears!
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Then did the earth shake and quake, the foundations of the heavens, were deeply moved, —yea they did shake, because he was angry,
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
There went up a smoke in his nostrils, and, a fire out of his mouth, devoured, —live coals, were kindled from it:
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Then he stretched out the heavens, and came down, —and, thick gloom, was under his feet;
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Then he rode on a cherub, and flew, —and was seen on the wings of the wind;
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
And made of the darkness around him, pavilions, —gathering of waters, clouds of vapours.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Out of the brightness before him, were kindled live coals of fire;
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Thunder from the heavens, did Yahweh give forth, —yea, the Highest, uttered his voice;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
And he sent forth arrows, and scattered them, —lightning, and confused them;
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Then appeared the channels of the sea, were uncovered the foundations of the world, —at the rebuke of Yahweh, the blast of the breath of his nostrils;
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
He sent from on high, he took me, —he drew me out of many waters;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
He rescued me from my foe, in his might, —from them who hated me, because they were too strong for me:
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
They confronted me, in the day of my necessity, —then became Yahweh my stay:
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
And brought out, into a large place, even me, —he delivered me, because he delighted in me:
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Yahweh rewarded me, according to my righteousness—according to the cleanness of my hands, he repaid me:
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
For I had kept the ways of Yahweh, —and not broken away from my God;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
For, all his regulations, were before me, —and, as for his statutes, I turned not from them.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
So became I blameless towards him, —and kept myself from mine iniquity:
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Yahweh therefore repaid me, according to my righteousness, —according to my pureness before his eyes.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
With the loving, thou didst show thyself loving, —with the blameless hero, thou didst show thyself blameless;
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
With the pure, thou didst show thyself pure, —but, with the perverse, thou didst shew thyself ready to contend:
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
And, a patient people, thou didst save, —but, thine eyes, were on the lofty—thou layedst them low;
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
For, thou, wast my lamp, O Yahweh, —and, Yahweh, enlightened my darkness;
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
For, by thee, I ran through a troop, —by my God, I leapt over a wall.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
As for God, blameless is his way, —the speech of Yahweh, hath been proved, a shield, he is to all who seek refuge in him.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
For who is a GOD, save Yahweh? and who a Rock, save our God?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
GOD, is my fortress of strength, —and shewed to the blameless his way;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Planting my feet like the hinds’, —yea, on my high places, he caused me to stand;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Teaching my hands, to war, —so that a bow of bronze was bent by mine arms;
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Thus didst thou grant me, as a shield, thy salvation, —and, thy condescension, made me great.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Thou didst widen my stepping-places, under me, —so that mine ankles faltered not:
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
I pursued my foes, and destroyed them, —and returned not, till they were consumed;
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
So I consumed them, and crushed them, and they rose not again, —thus fell they under my feet:
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Thus didst thou gird me with strength, for the battle, —thou subduedst mine assailants under me:
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
And, as for my foes, thou didst give me their neck, —yea, them who hated me, that I might destroy them:
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
They cried out, but there was none to save, —unto Yahweh, but he answered them not.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Then did I beat them in pieces, like the dust of the earth, —like the clay of the lanes, did I crush them, stamp them down.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Thus didst thou rescue me from the contentions of my people, didst keep me to be the head of nations: —a people whom I had not known, served me;
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
The sons of the foreigner, came cringing unto me, —at the hearing of the ear, they submitted to me, —
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
The sons of the foreigner, were disheartened, and came quaking, out of their fortresses.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Yahweh liveth, and blessed be my rock, —and exalted be the God (of the rock) of my salvation: —
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
The GOD who hath avenged me, and brought down peoples under me;
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
And brought me forth from among my foes, —yea, from mine assailants, hast thou set me on high, from the man of violence, hast thou delivered me.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
For this cause, will I praise thee, O Yahweh, among the nations, —and, to thy name, will I touch the strings: —
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Who hath made great the victories of his King, —and shown lovingkindness to his Anointed One, to David and to his Seed, unto times age-abiding.
