2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
And David spoke unto the LORD the words of this song in the day that the LORD delivered him out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul;
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
and he said: The LORD is my rock, and my fortress, and my deliverer;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
The God who is my rock, in Him I take refuge; my shield, and my horn of salvation, my high tower, and my refuge; my saviour, Thou savest me from violence.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Praised, I cry, is the LORD, and I am saved from mine enemies.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
For the waves of Death compassed me. The floods of Belial assailed me.
The cords of Sheol surrounded me; the snares of Death confronted me. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
In my distress I called upon the LORD, yea, I called unto my God; and out of His temple He heard my voice, and my cry did enter into His ears.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Then the earth did shake and quake, the foundations of heaven did tremble; they were shaken, because He was wroth.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Smoke arose up in His nostrils, and fire out of His mouth did devour; coals flamed forth from Him.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
He bowed the heavens also, and came down; and thick darkness was under His feet.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
And He rode upon a cherub, and did fly; yea, He was seen upon the wings of the wind.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
And He made darkness pavilions round about Him, gathering of waters, thick clouds of the skies.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
At the brightness before Him coals of fire flamed forth.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
The LORD thundered from heaven, and the Most High gave forth His voice.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
And He sent out arrows, and scattered them; lightning, and discomfited them.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
And the channels of the sea appeared, the foundations of the world were laid bare by the rebuke of the LORD, at the blast of the breath of His nostrils.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
He sent from on high, He took me; He drew me out of many waters;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
He delivered me from mine enemy most strong, from them that hated me, for they were too mighty for me.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
They confronted me in the day of my calamity; but the LORD was a stay unto me.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
He brought me forth also into a large place; He delivered me, because He delighted in me.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
The LORD rewarded me according to my righteousness; according to the cleanness of my hands hath He recompensed me.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
For I have kept the ways of the LORD, and have not wickedly departed from my God.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
For all His ordinances were before me; and as for His statutes, I did not depart from them.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
And I was single-hearted toward Him, and I kept myself from mine iniquity.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Therefore hath the LORD recompensed me according to my righteousness, according to my cleanness in His eyes.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
With the merciful Thou dost show Thyself merciful, with the upright man Thou dost show Thyself upright,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
With the pure Thou dost show myself pure; and with the crooked Thou dost show Thyself subtle.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
And the afflicted people Thou dost save; but Thine eyes are upon the haughty, that Thou mayest humble them.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
For Thou art my lamp, O LORD; and the LORD doth lighten my darkness.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
For by Thee I run upon a troop; by my God do I scale a wall.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
As for God, His way is perfect; the word of the LORD is tried; He is a shield unto all them that take refuge in Him.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
For who is God, save the LORD? and who is a Rock, save our God?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
The God who is my strong fortress, and who letteth my way go forth straight;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Who maketh my feet like hinds', and setteth me upon my high places;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Who traineth my hands for war, so that mine arms do bend a bow of brass.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Thou hast also given me Thy shield of salvation; and Thy condescension hath made me great.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Thou hast enlarged my steps under me, and my feet have not slipped.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
I have pursued mine enemies, and destroyed them; neither did I turn back till they were consumed.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
And I have consumed them, and smitten them through, that they cannot arise; yea, they are fallen under my feet.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
For Thou hast girded me with strength unto the battle; Thou hast subdued under me those that rose up against me.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Thou hast also made mine enemies turn their backs unto me; yea, them that hate me, that I might cut them off.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
They looked, but there was none to save; even unto the LORD, but He answered them not.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Then did I beat them small as the dust of the earth, I did stamp them as the mire of the streets, and did tread them down.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Thou also hast delivered me from the contentions of my people; Thou hast kept me to be the head of the nations; a people whom I have not known serve me.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
The sons of the stranger dwindle away before me; as soon as they hear of me, they obey me.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
The sons of the stranger fade away, and come halting out of their close places.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
The LORD liveth, and blessed be my Rock; and exalted be the God, my Rock of salvation;
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Even the God that executeth vengeance for me, and bringeth down peoples under me,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
And that bringeth me forth from mine enemies; yea, Thou liftest me up above them that rise up against me; Thou deliverest me from the violent man.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Therefore I will give thanks unto Thee, O LORD, among the nations, and will sing praises unto Thy name.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
A tower of salvation is He to His king; and showeth mercy to His anointed, to David and to his seed, for evermore.
