2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
David sang HERREN denne Sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans Fjenders og af Sauls Haand.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Han sang: »HERRE, min Klippe, min Borg, min Befrier,
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn, min Tilflugt, min Frelser, som frelser mig fra Vold!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Jeg paakalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Dødens Brændinger omsluttede mig, Ødelæggelsens Strømme forfærdede mig,
Dødsrigets Reb omspændte mig, Dødens Snarer faldt over mig; (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
i min Vaande paakaldte jeg HERREN og raabte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Raab fandt ind til hans Ører!
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Da rystede Jorden og skjalv, Himlens Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
baaret af Keruber fløj han, svæved paa Vindens Vinger;
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder ud.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
HERREN tordned fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
han udslynged Pile, adsplittede dem, lod Lynene funkle og skræmmede dem.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Havets Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved HERRENS Trusel, for hans Vredes Pust.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Han udrakte Haanden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Paa min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig et Værn.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Han førte mig ud i aabent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
thi jeg holdt mig til HERRENS Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
hans Bud stod mig alle for Øje, jeg veg ikke fra hans Love.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som var ham for Øje!
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Ja, du er min Lampe, HERRE! HERREN opklarer mit Mørke.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENS Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste paa Højne,
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
oplærte min Haand til Krig, saa mine Arme spændte Kobberbuen?
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Du gav mig din Frelses Skjold, din Nedladelse gjorde mig stor;
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
slog dem ned, saa de ej kunde rejse sig, men laa faldne under min Fod.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
du slog mine Fjender paa Flugt mine Avindsmænd ryddede jeg af Vejen.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
De raabte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Jeg knuste dem som Jordens Støv, som Gadeskarn tramped jeg paa dem.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Udlandets Sønner kryber for mig; blot de hører om mig, lyder de mig:
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Udlandets Sønner vansmægter, kommer skælvende frem af deres Skjul.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
den Gud, som giver mig Hævn, lægger Folkeslag under min Fod
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
og frier mig fra mine Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn,
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed. David og hans Æt evindelig.«
