2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Mluvil pak David Hospodinu slova písně této v ten den, když ho vysvobodil Hospodin z ruky všech nepřátel jeho, i z ruky Saulovy.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
A řekl: Hospodin skála má a hrad můj, i vysvoboditel můj se mnou.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Bůh skála má, doufati budu v něho; štít můj a roh spasení mého, vyvýšení mé a útočiště mé, spasitel můj, kterýž od násilí vysvobozuje mne.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Chvály hodného vzýval jsem Hospodina, a od nepřátel svých vysvobozen jsem.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Nebo obklíčily mne byly úzkosti smrti, a proudové bezbožných předěsili mne.
Bolesti smrtelné obstoupily mne, a osídla smrti zachvátila mne. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
V úzkosti své vzýval jsem Hospodina, a k Bohu svému volal jsem, i vyslyšel z chrámu svého hlas můj, a křik můj přišel v uši jeho.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Tedy pohnula se a zatřásla země, základové nebes pohnuli se, a třásli se pro rozhněvání jeho.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Dým vycházel z chřípí jeho, a oheň zžírající z úst jeho, od něhož se uhlí roznítilo.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Nakloniv nebes, sstoupil, a mrákota byla pod nohami jeho.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
I vsedl na cherubín a letěl, a spatřín jest na peří větrovém.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Položil temnosti vůkol sebe jako stany, shrnutí vod, oblaky husté.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Od blesku oblíčeje jeho rozpálilo se uhlí řeřavé.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Hřímal s nebes Hospodin, a Nejvyšší vydal zvuk svůj.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Vystřelil i střely, kterýmiž je rozptýlil, a blýskání, jímž je porazil.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
I ukázaly se hlubiny mořské, a odkryti jsou základové okršlku, pro zůřivé kárání Hospodinovo, pro dmýchání větru chřípí jeho.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Poslav s výsosti, přijal mne, vytáhl mne z vod velikých.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Vysvobodil mne od nepřítele mého silného, od těch, kteříž mne nenáviděli, ačkoli silnější mne byli.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Předstihli mne v den trápení mého, ale Hospodin byl mi podpora.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Kterýž vyvedl mne na prostranství, vysvobodil mne, nebo sobě oblíbil mne.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Odplatil mi Hospodin podlé spravedlnosti mé, podlé čistoty rukou mých odplatil mi.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Nebo jsem ostříhal cest Hospodinových, aniž jsem se bezbožně strhl Boha svého.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Všickni zajisté soudové jeho jsou před oblíčejem mým, aniž jsem od kterých ustanovení jeho odstoupil.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
A tak byv dokonalý před ním, šetřil jsem, abych se nedopustil nepravosti.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Protož odplatil mi Hospodin podlé spravedlnosti mé, vedlé čistoty mé před očima jeho.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Ty, Pane, s milosrdným milosrdně nakládáš, a k upřímému upřímě se máš.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
K sprostnému sprostně se ukazuješ, a s převráceným převráceně zacházíš.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Lid pak ssoužený vysvobozuješ, ale před vysokomyslnými oči své sklopuješ.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Ty zajisté jsi svíce má, ó Hospodine. Hospodin jistě osvěcuje temnosti mé.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Nebo v tobě proběhl jsem vojska, v Bohu svém přeskočil jsem zed.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Toho Boha silného cesta jest dokonalá, výmluvnosti Hospodinovy přečištěné; onť jest štít všech, kteříž doufají v něho.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Nebo kdo jest Bohem kromě Hospodina? A kdo jest skalou kromě Boha našeho?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Bůh jest síla má i vojska mého, onť působí volnou cestu mou.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Èiní nohy mé jako laní, a na vysokých místech mých postavuje mne.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Cvičí ruce mé k boji, tak že lámi lučiště ocelivá rukama svýma.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Nebo dal mi štít spasení svého, a dobrotivost jeho zvelebila mne.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Rozšířil kroky mé pode mnou, aby se nepodvrtly nohy mé.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Honil jsem nepřátely své a zahladil jsem je, aniž jsem se navrátil, dokudž jsem jich nevyplénil.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Docela jsem je vyhubil a sprobodal jsem je, tak že nepovstanou; i padli pod nohy mé.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Ty zajisté, Bože, přepásals mne udatností k boji, porazils pode mne ty, kteříž povstávají proti mně.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Nýbrž dals mi šíji nepřátel mých, těch, kteříž v nenávisti měli mne, a vyplénil jsem je.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Ohlédali se, ale nebyl, kdo by vysvobodil, k Hospodinu, ale nevyslyšel jich.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
I potřel jsem je jako prach země, jako bláto na ulicích potlačil a rozptýlil jsem je.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Ty jsi mne vytrhl z různic lidu mého, zachovals mne, abych byl za hlavu národům; lid neznámý mně sloužil.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Cizozemci lhali mi, a jakž zaslechli, uposlechli mne.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Cizozemci svadli, a třásli se i v ohradách svých.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Živť jest Hospodin, a požehnaná skála má; protož ať jest vyvyšován Bůh, skála spasení mého,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Bůh silný, kterýž dává mi pomsty a podmaňuje mi lidi.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Vyvodíš mne z prostřed nepřátel mých, a nad povstávajícími proti mně vyvyšuješ mne, člověka nepravého mne zbavuješ.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Protož chváliti tě budu, Hospodine, mezi národy, a jménu tvému žalmy zpívati budu.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Onť jest hrad jistého spasení krále svého, a ten, kterýž činí milosrdenství pomazanému svému Davidovi, i semeni jeho až na věky.
