< 2 Самуїлова 11 >

1 І сталося по ро́ку, у час ви́ходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони ви́губили аммоні́тян й облягли Раббу́. А Давид сидів в Єрусалимі.
И бысть по возвращении лета, во время исхождения царей (на брань), и посла Давид Иоава и отроки своя с ним, и всего Израиля: и расточиша сыны Аммони и обседоша окрест Раввафа, и Давид седе во Иерусалиме.
2 І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва.
И бысть при вечере, и воста Давид от ложа своего, и хождаше на крове дому царскаго, и увиде жену с крова мыющуюся: жена же взором добра велми:
3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: „Таж то Вірсаві́я, Еліямова дочка, жінка хітте́янина Урі́ї!“
и посла Давид, и взыска жену, и рече: не сия ли Вирсавиа дщерь Елиавля, жена Урии Хеттеанина?
4 I послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечи́стости своєї, і вернулася до свого дому.
И посла Давид слуги, и взя ю, и вниде к ней, и преспа с нею: и та бе очистилася от нечистоты своея, и возвратися в дом свой.
5 І завагітні́ла та жінка. І послала вона, і доне́сла Давидові й сказала: „Я завагітні́ла!“
И зачат жена во чреве: и пославши возвести Давиду и рече: се, аз есмь во чреве имущая.
6 А Давид послав до Йоава: „Пошли мені хітте́янина Урі́ю“. І Йоав послав Урі́ю до Давида.
И посла Давид ко Иоаву, глаголя: посли ко мне Урию Хеттеанина. И посла Иоав Урию к Давиду.
7 І прийшов Урі́я до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни́.
И прииде Уриа и вниде к нему, и вопроси его Давид о мире Иоава и о мире людий и о мире брани.
8 І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урі́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го.
И рече Давид ко Урии: иди в дом твой, и умый нозе твои. И изыде Уриа из дому царева, и иде вслед его снедь царева.
9 Та Урія спав при вході до царсько́го дому з усіма слу́гами пана свого́, а до свого дому не пішов.
И спа Уриа пред враты дому царева с рабы господина своего, а не иде в дом свой.
10 І доне́сли Давидові, говорячи: „Урі́я не пішов до дому свого́“. І сказав Давид до Урії: „Чи ж не з дороги ти прихо́диш? Чому́ ти не пішов до свого дому?“
И возвестиша Давиду, глаголюще: яко не ходи Уриа в дом свой. И рече Давид ко Урии: не с пути ли пришел еси? Почто не вшел еси в дом твой?
11 І сказав Урія до Давида: „Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатра́х, а пан мій Йоав та раби мого пана табору́ють на голому полі. А я піду́ до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!“
И рече Уриа к Давиду: кивот Божий и Израиль и Иуда пребывают в кущах, и господин мой Иоав и раби господина моего на лицы сел пребывают, аз же вниду ли в дом мой ясти и пити и спати с женою моею? Како? Жива душа твоя, аще сотворю глагол сей.
12 І сказав Давид до Урії: „Позоста́нься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу́ тебе“. І позостава́вся Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.
И рече Давид ко Урии: поседи зде и днесь, и заутра отпущу тя. И пребысть Уриа во Иерусалиме в той день и во утрешний.
13 I покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покла́стися на ло́жі своїм ра́зом зо слу́гами пана свого, а до дому свого не пішов.
И призва его Давид, и яде пред ним и пияше, и упои его, и отиде в вечер спати на ложе свое с рабы господина своего, в дом же свой не иде.
14 І сталося ра́нком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урі́ю.
И бысть утро, и написа Давид писание ко Иоаву, и посла рукою Урииною.
15 А в листі тому́ він написав так: „Поставте Урію напе́реді найтяжчого бо́ю, і відступі́те від нього, щоб він був уда́рений, і помер“.
И написа в писании, глаголя: введи Урию противу брани крепкия и возвратитеся вспять от него, да язвен будет и умрет.
16 І сталося, коли Йоав обло́жував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.
И бысть егда стрежаше Иоав у града, и постави Урию на месте, идеже ведяше, яко мужие сильни тамо.
17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, — і впали дехто з наро́ду, із Давидових слуг, і повмирали, також хітте́янин Урі́я.
И изыдоша мужие из града и бияхуся со Иоавом: и падоша от людий от рабов Давидовых, умре же и Уриа Хеттеанин.
18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бо́ю.
И посла Иоав, и возвести Давиду вся словеса, яже о брани, глаголати к царю.
19 І наказав він послові, говорячи: „Як покінчи́ш ти оповіда́ти цареві про всі справи того бо́ю,
И заповеда (Иоав) послу, глаголя: егда скончаеши вся речи, яже от брани, к царю глаголати,
20 і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: „Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що бу́дуть кидати на вас з-над муру?
и будет аще разгневается царь и речет ти: почто приближистеся ко граду на брань? Не ведасте ли, яко стреляти будут с стены?
21 Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка ки́нула на нього горі́шнього ка́меня від жо́рен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?“То ти скажеш: Помер також хітте́янин Урі́я“.
Кто уби Авимелеха сына Иеровааля сына Нирова? Не жена ли верже нань уломком жернова с стены, (и урази его, ) и умре в Фамасе? Почто приступасте к стене? И речеши: и раб твой Уриа Хеттеанин (убиен бысть, и) умре.
22 І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав.
И иде посол Иоавль к царю во Иерусалим, и прииде, и возвести Давиду вся, елика глагола ему Иоав, вся глаголы брани. И разгневася Давид на Иоава и рече к послу: почто приближистеся ко граду битися? Не ведасте ли, яко язвени будете со стены? Кто уби Авимелеха сына Иеровааля? Не жена ли верже нань уломок жернова со стены, и умре в Фамасе? Почто приближистеся к стене?
23 І сказав посол Давидові: „Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в бра́му.
И рече посол к Давиду: яко укрепишася на ны мужие и изыдоша на ны на село, и гонихом я до врат града:
24 А стрільці́ стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царе́вих рабів, а також помер твій раб хітте́янин Урі́я“.
и стреляша стрелцы со стены на рабы твоя, и умроша от отрок царских, и раб твой Уриа Хеттеанин умре.
25 І сказав Давид до посла́: „Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в оча́х твоїх ця річ, бо меч пожирає то цьо́го, то то́го. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьо́р його, Йоава! “
И рече Давид к послу: сице да речеши ко Иоаву: да не будет зло пред очима твоима слово сие, яко овогда убо сице, овогда же инако поядает мечь: укрепи брань твою на град, и раскопай и: и укрепи его.
26 І прочула Урі́єва жінка, що помер її чоловік Урі́я, і голоси́ла за своїм чоловіком.
И услыша жена Уриина, яко умре Уриа муж ея, и рыдаше по мужи своем.
27 А як минула жало́ба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породи́ла йому сина. Та в Господніх оча́х була злою та річ, що оце зробив був Давид.
И прейде плачь, и посла Давид, и введе ю в дом свой, и бысть ему жена, и роди ему сына. И зол явися глагол, егоже сотвори Давид, пред очима Господнима.

< 2 Самуїлова 11 >