2 царів 19
1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.
Кынд а аузит ымпэратул Езекия лукрул ачеста, шь-а сфышият хайнеле, с-а акоперит ку ун сак ши с-а дус ын Каса Домнулуй.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
А тримис пе Елиаким, кэпетения касей ымпэратулуй, пе Шебна, логофэтул, ши пе преоций чей май бэтрынь, акопериць ку сачь, ла пророкул Исая, фиул луй Амоц.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!
Ши й-ау зис: „Аша ворбеште Езекия: ‘Зиуа ачаста есте о зи де неказ, де педяпсэ ши де окарэ, кэч копиий сунт апроапе сэ ясэ дин пынтечеле мамей, ши ну есте путере пентру наштере.
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.
Поате кэ Домнул Думнезеул тэу а аузит тоате кувинтеле луй Рабшаке, пе каре л-а тримис ымпэратул Асирией, стэпынул сэу, сэ батжокоряскэ пе Думнезеул чел виу ши поате кэ Домнул Думнезеул тэу ыл ва педепси пентру кувинтеле пе каре ле-а аузит. Ыналцэ дар о ругэчуне пентру чейлалць каре ау май рэмас.’”
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
Служиторий ымпэратулуй Езекия с-ау дус дар ла Исая.
6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
Ши Исая ле-а зис: „Ятэ че сэ спунець стэпынулуй востру: ‘Аша ворбеште Домнул: «Ну те сперия де кувинтеле пе каре ле-ай аузит ши прин каре М-ау батжокорит служиторий ымпэратулуй Асирией.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.
Вой пуне ын ел ун дух каре ыл ва фаче ка, ла аузул уней вешть пе каре о ва прими, сэ се ынтоаркэ ын цара луй ши-л вой фаче сэ кадэ учис де сабие ын цара луй.»’”
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
Рабшаке, плекынд, а гэсит пе ымпэратул Асирией луптынд ымпотрива Либней, кэч афласе де плекаря луй дин Лакис.
9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:
Атунч, ымпэратул Асирией а примит о весте ку привире ла Тирхака, ымпэратул Етиопией. И с-а спус: „Ятэ кэ ачела а порнит ку рэзбой ымпотрива та.” Ши ымпэратул Асирией а тримис соль дин ноу луй Езекия, зикынд:
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.
„Аша сэ ворбиць луй Езекия, ымпэратул луй Иуда: ‘Сэ ну те ыншеле Думнезеул тэу, ын каре те ынкрезь, зикынд: «Иерусалимул ну ва фи дат ын мыниле ымпэратулуй Асирией.»
11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?
Ятэ, ай аузит че ау фэкут ымпэраций Асирией тутурор цэрилор ши кум ле-ау нимичит. Ши ту сэ фий избэвит?!
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
Думнезеий нямурилор пе каре ле-ау нимичит пэринций мей ау избэвит ей пе Гозан, пе Харан, пе Рецеф ши пе фиий луй Еден дин Теласар?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“
Унде сунт ымпэратул Хаматулуй, ымпэратул Арпадулуй ши ымпэратул четэцилор Сефарваим, Хена ши Ива?’”
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.
Езекия а луат скрисоаря дин мына солилор ши а читит-о. Апой с-а суит ла Каса Домнулуй ши а ынтинс-о ынаинтя Домнулуй,
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!
кэруя Й-а фэкут урмэтоаря ругэчуне: „Доамне, Думнезеул луй Исраел, каре шезь пе херувимь! Ту ешть сингурул Думнезеу ал тутурор ымпэрэциилор пэмынтулуй! Ту ай фэкут черуриле ши пэмынтул.
16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
Доамне, плякэ-Ць урекя ши аскултэ! Доамне, дескиде-Ць окий ши привеште! Аузь кувинтеле луй Санхериб, каре а тримис пе Рабшаке сэ батжокоряскэ пе Думнезеул чел виу!
17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.
Да, Доамне, есте адевэрат кэ ымпэраций Асирией ау нимичит нямуриле ши ле-ау пустиит цэриле
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
ши кэ ау арункат ын фок пе думнезеий лор, дар ей ну ерау думнезей, чи ерау лукрэрь фэкуте де мына омулуй, ерау лемн ши пятрэ, ши й-ау нимичит.
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“
Акум, Доамне, Думнезеул ностру, избэвеште-не дин мына луй Санхериб, ка сэ штие тоате ымпэрэцииле пэмынтулуй кэ нумай Ту ешть Думнезеу, Доамне!”
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
Атунч, Исая, фиул луй Амоц, а тримис сэ спунэ луй Езекия: „Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Ам аузит ругэчуня пе каре Мь-ай фэкут-о ку привире ла Санхериб, ымпэратул Асирией.’
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!
Ятэ кувынтул пе каре л-а ростит Домнул ымпотрива луй: ‘Фечоара, фийка Сионулуй, те диспрецуеште ши рыде де тине; фата Иерусалимулуй дэ дин кап дупэ тине.
22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!
Пе чине ай батжокорит ши ай окэрыт ту? Ымпотрива куй ай ридикат гласул? Ши ымпотрива куй ць-ай ридикат окий? Ымпотрива Сфынтулуй луй Исраел!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.
Прин солий тэй ай батжокорит пе Домнул ши ай зис: «Ку мулцимя карелор меле, ам суит вырфул мунцилор, коастеле Либанулуй! Вой тэя чей май ыналць чедри ай луй, чей май фрумошь кипарошь ай луй ши вой атинӂе кряста луй чя май ыналтэ, пэдуря луй каре есте ка о грэдинэ де поаме;
24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!
ам сэпат ши ам бэут апе стрэине ши вой сека ку талпа пичоарелор меле тоате рыуриле Еӂиптулуй.»
25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...
Н-ай аузит кэ Еу демулт ам прегэтит ачесте лукрурь ши кэ ле-ам хотэрыт дин времуриле векь? Акум ынсэ ам ынгэдуит сэ се ымплиняскэ ши сэ префачь четэць ынтэрите ын мормане де дэрымэтурь.
26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...
Локуиторий лор сунт непутинчошь, ынгрозиць ши ынмэрмуриць; ау ажунс ка ярба де пе кымп ши ка вердяца фраӂедэ, ка ярба де пе акоперишурь ши ка грыул каре се усукэ ынаинте де а-й да спикул.
27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.
Дар штиу кынд стай жос, кынд ешь ши кынд интри ши кынд ешть фуриос ымпотрива Мя.
28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!
Пентру кэ ешть фуриос ымпотрива Мя ши пентру кэ труфия та а ажунс пынэ ла урекиле Меле, де ачея вой пуне белчугул Меу ын нэриле тале ши зэбала Мя, ынтре бузеле тале ши те вой фаче сэ те ынторчь пе друмул пе каре ай венит.
29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
Ачеста сэ-ць фие семнул: Анул ачеста вець мынка че креште де ла сине ши ал дойля ан, че ва рэсэри дин рэдэчиниле рэмасе, дар ын ал трейля ан вець семэна, вець сечера, вець сэди вий ши вець мынка дин родул лор.
30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.
Рэмэшица дин каса луй Иуда, че ва май рэмыне, ва принде ярэшь рэдэчинь дедесубт ши дясупра ва да род.
31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!
Кэч дин Иерусалим ва еши о рэмэшицэ ши дин мунтеле Сионулуй, чей скэпаць. Ятэ че ва фаче рывна Домнулуй оштирилор.
32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!
Де ачея, аша ворбеште Домнул асупра ымпэратулуй Асирией: Ну ва интра ын четатя ачаста, нич ну ва арунка сэӂець ын еа, ну ва ста ынаинтя ей ку скутурь ши ну ва ридика ынтэритурь де шанцурь ымпотрива ей.
33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!
Се ва ынтоарче пе друмул пе каре а венит ши ну ва интра ын четатя ачаста, зиче Домнул.
34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!
Кэч Еу вой окроти четатя ачаста ка с-о мынтуеск, дин причина Мя ши дин причина робулуй Меу Давид.’”
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!
Ын ноаптя ачея, а ешит ынӂерул Домнулуй ши а учис ын табэра асириенилор о сутэ оптзечь ши чинч де мий де оамень. Ши, кынд с-ау скулат диминяца, ятэ кэ тоць ерау ниште трупурь моарте.
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.
Атунч, Санхериб, ымпэратул Асирией, шь-а ридикат табэра, а плекат ши с-а ынторс ши а локуит ла Ниниве.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
Ши, пе кынд се ынкина ын каса думнезеулуй сэу Нисрок, Адрамелек ши Шарецер, фиий сэй, л-ау учис ку сабия ши ау фуӂит ын цара Арарат. Ши ын локул луй а домнит фиул сэу Есар-Хадон.
