2 до коринтян 1
1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —
Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, to the church of God that is in Corinth, and to all the believers in the entire region of Achaia.
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
May grace be to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
May the God and Father of our Lord Jesus Christ be praised. He is the Father of mercies and the God of all comfort.
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
God comforts us in all our affliction, so that we can comfort those who are in any affliction. We comfort others with the same comfort that God used to comfort us.
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.
For just as the sufferings of Christ abound for our sake, so also our comfort abounds through Christ.
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.
But if we are afflicted, it is for your comfort and salvation; and if we are comforted, it is for your comfort. Your comfort is working effectively when you patiently share in the same sufferings that we also suffer.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
Our expectation concerning you is unshaken, for we know that as you share the sufferings, you also share our comfort.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.
For we do not want you to be uninformed, brothers, about the troubles we had in Asia. We were so completely crushed beyond our strength that we despaired even of life.
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
Indeed, we had the sentence of death on us. But that was to make us not put our trust in ourselves, but instead in God, who raises the dead.
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,
He rescued us from such a deadly peril, and he will rescue us again. On him we have set our hope that he will continue to deliver us.
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.
He will do this as you also help us by your prayer. Then many will give thanks on our behalf for the gracious favor given to us through the prayers of many.
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
We are proud of this: Our conscience testifies that we have conducted ourselves in the world with holiness and godly sincerity, not relying on fleshly wisdom but on the grace of God.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,
We write to you nothing that you cannot read and understand. I expect that,
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
as you have understood us in part, we will be your reason for boasting on the day of our Lord Jesus, just as you will be our reason to boast.
15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,
Because I was confident about this, I wanted to come to you first, so that you might receive the benefit of two visits.
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.
I was planning to visit you on my way to Macedonia. Then I wanted to visit you again on my trip from Macedonia, and then for you to send me on my way to Judea.
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“
When I was thinking this way, was I hesitating? Do I plan things according to human standards, so that I say “Yes, yes” and “No, no” at the same time?
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“і „Ні“.
But just as God is faithful, we do not say both “Yes” and “No.”
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“і „Ні“, але в Нім було „Так“.
For the Son of God, Jesus Christ, whom Silvanus, Timothy and I proclaimed among you, is not “Yes” and “No.” Instead, he is always “Yes.”
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.
For all the promises of God are “Yes” in him. So also through him we say “Amen” to the glory of God.
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,
Now it is God who confirms us with you in Christ, and he appointed us,
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.
he set his seal on us and he gave us the Spirit in our hearts as a guarantee of what is to come.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,
Instead, I call God to bear witness for me that the reason I did not come to Corinth was so that I might spare you.
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!
This is not because we are trying to control what your faith should be. Instead, we are working with you for your joy, as you stand in your faith.
