2 до коринтян 9
1 А про службу святим мені зайво писати до вас,
NOW concerning the contribution for the saints, it is superfluous for me to write unto you.
2 бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македо́нянам, що Аха́я готова з минулого року, а ваша ре́вність заохо́тила багатьох.
For I know your readiness of mind, for which I boast of you to the Macedonians, that Achaia had made preparation a year ago; and your zeal hath stirred up very many.
3 А я послав братів, щоб моя похвала́, щодо вас, не даремна була в цім випа́дкові, але, як казав, щоб були ви пригото́ва́ні,
But I have sent the brethren, that our glorying in you might not be vain in this matter; that as I have said, ye may be prepared.
4 щоб, коли македо́няни при́йдуть зо мною та зна́йдуть, що ви неготові, щоб не осоро́митись нам — не кажемо вам — у цій речі.
Lest haply if the Macedonians come with me, and find you unprepared, we (not to say, you) may be confounded in this confidence of boasting. I
5 Отож, я наду́мався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготува́ли заздалегі́дь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він пригото́ваний, як щедрий дар, а не річ примусова.
have thought it necessary therefore to exhort the brethren, that they would go before unto you, and prepare before your promised bounty, that it may be ready as a matter of bounty, and not as extorted of covetousness.
6 А до цього кажу́: Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме!
But this I add, He that soweth sparingly, shall reap also sparingly, and he that soweth bountifully, shall reap also bountifully.
7 Нехай кожен дає, як серце йому призволя́є, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!
Let every man, as he hath purposed in heart, give, not with reluctance or of necessity; for God loveth a cheerful giver.
8 А Бог має силу всякою благода́ттю вас збагати́ти, щоб ви, мавши за́вжди в усьому всілякий достаток, збага́чувалися всяким добрим учинком,
And God is able to make all grace abound towards you; that in every case having always all sufficiency, ye may abound unto every good work:
as it is written, “He hath scattered abroad, he hath given to the poor, his righteousness abideth for ever.” (aiōn g165)
10 А Той, Хто насіння дає сіяче́ві та хліб на поживу, — нехай дасть і примно́жить ваше насіння, і нехай Він зрости́ть плоди праведности вашої,
Now he that supplieth seed to the sower, shall also supply bread for food, and multiply your seed sown, and increase the fruits of your righteousness,
11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.
being in every thing enriched unto all liberality, which causeth by us thanksgiving to God.
12 Бо ді́ло служі́ння цього не тільки випо́внює недостачі святих, але й багатіє багатьма́ подяками Богові.
For the ministration of this charitable service not only abundantly supplies the deficiencies of the saints, but also overflows with many thanksgivings to God;
13 Досвідченням цього служі́ння вони хвалять Бога за по́слух Христовій Єва́нгелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма́,
(while by the evidence of this ministration they glorify God for your professed subjection to the gospel of Christ, and for your liberality towards them, and towards all men; )
14 вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благода́ті на вас.
and with their prayers for you, greatly longing after you, on account of the transcendent grace of God in you.
15 Дяка Богові за невимо́вний дар Його!
Thanks be to God for his inexpressible gift.
