2 до коринтян 5
1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. (aiōnios g166)
For we know that, if our house on earth-this of the body, were dissolved, yet we have a building of God, a house not made with hands, eternal in heaven. (aiōnios g166)
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
And on this account also, we groan, and wish to be clothed with our house from heaven:
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
if indeed, when clothed, we shall not be found naked.
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
For while we are here in this house, we groan under its burden; yet ye desire, not to throw it off; but to be clothed over it, so that its mortality may be absorbed in life.
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
And he that prepareth us for this thing, is God: who hath given us the earnest of his Spirit.
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
Therefore, because we know and are persuaded, that while we lodge in the body we sojourn away from our Lord;
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,
(for we walk by faith, and not by sight; )
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
therefore we are confident, and desirous to be away from the body, and to be with our Lord.
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.
We are assiduous, that whether we are absent, or whether at home, we may please him.
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.
For we are all to stand before the judgment-seat of the Messiah, that each may receive retribution in the body, for what he hath done in it, whether of good, or whether of evil.
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
Therefore because we know the fear of our Lord we persuade men; and we are made manifest unto God; and I hope also, we are made manifest to your minds.
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
We do not again laud ourselves to you; but we give you occasion to glory in us, to them who glory in appearance and not in heart.
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.
For if we are extravagant, it is for God: and if we are discreet, it is for you.
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
For the love of the Messiah constraineth us to reason thus: One died for all; therefore are all dead.
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
And he died for all, that they who live should not live to themselves, but to him who died for them and rose again.
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
And therefore, we know no person after the flesh: and if we have known the Messiah after the flesh, yet henceforth we know him no more.
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!
Whoever therefore is in the Messiah, is a new creature: old things have passed away;
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
and all things are made new, by God; who hath reconciled us to himself by the Messiah, and hath given to us the ministry of reconciliation.
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
For God was in the Messiah, who hath reconciled the world with his majesty, and did not reckon to them their sins; and who hath placed in us the word of reconciliation.
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
We are therefore ambassadors for the Messiah, and it is as if God was beseeching you by us. In behalf of the Messiah, therefore, we beseech you, be ye reconciled to God.
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
For, on your account, he hath made him who knew no sin to be sin, that we might by him become the righteousness of God.
