2 до коринтян 5
1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. (aiōnios g166)
ⲁ̅ⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲅⲁⲣ ϫⲉ ⲉⲣϣⲁⲛ ⲡⲏⲓ ⲙⲡⲉⲛⲙⲁ ⲛϣⲱⲡⲉ ⲛⲧⲉ ⲡⲕⲁϩ ⲃⲱⲗ ⲉⲃⲟⲗ ⲟⲩⲛⲧⲁⲛ ⲙⲙⲁⲩ ⲛⲟⲩⲕⲱⲧ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲟⲩⲏⲉⲓ ⲛⲁⲧⲙⲟⲩⲛⲅ ⲛϭⲓϫ ϣⲁ ⲉⲛⲉϩ ϩⲛ ⲙⲡⲏⲟⲩⲉ (aiōnios g166)
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
ⲃ̅ⲕⲁⲓⲅⲁⲣ ⲧⲛⲁϣⲁϩⲟⲙ ϩⲙ ⲡⲁⲓ ⲉⲛⲟⲩⲉϣϯ ϩⲓⲱⲱⲛ ⲙⲡⲉⲛⲙⲁ ⲛϣⲱⲡⲉ ⲡⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲡⲉ
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
ⲅ̅ⲉϣϫⲉ ⲉⲛϣⲁⲛⲧⲁⲁϥ ⲟⲛ ϩⲓⲱⲱⲛ ⲛⲥⲉⲛⲁϩⲉ ⲉⲣⲟⲛ ⲁⲛ ⲉⲛⲕⲏⲕⲁϩⲏⲩ
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
ⲇ̅ⲕⲁⲓⲅⲁⲣ ⲁⲛⲟⲛ ⲉⲛϩⲙ ⲡⲉⲉⲓⲙⲁ ⲛϣⲱⲡⲉ ⲧⲛⲁϣⲁϩⲟⲙ ⲉⲩⲃⲁⲣⲓ ⲙⲙⲟⲛ ⲉϫⲙⲡ ⲉⲧⲉⲛⲧⲛⲟⲩⲉϣ ⲕⲁⲁⲛ ⲕⲁϩⲏⲩ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲛ ⲁⲗⲗⲁ ⲉϯ ϩⲓⲱⲱϥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲱⲙⲕ ⲙⲡⲉϣⲁϥⲙⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲱⲛϩ
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
ⲉ̅ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲣϩⲱⲃ ⲇⲉ ⲉⲣⲟⲛ ⲉⲡⲁⲓ ⲡⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲡⲉⲛⲧⲁϥϯ ⲛⲁⲛ ⲙⲡⲁⲣⲏⲃ ⲙⲡⲉⲡⲛⲁ
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
ⲋ̅ⲉⲛⲧⲏⲕ ϭⲉ ⲛϩⲏⲧ ⲛⲟⲩⲟⲉⲓϣ ⲛⲓⲙ ⲁⲩⲱ ⲉⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ϫⲉ ⲉⲛϣⲟⲟⲡ ϩⲙ ⲡⲥⲱⲙⲁ ⲧⲛⲙⲡⲃⲟⲗ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,
ⲍ̅ⲉⲛⲙⲟⲟϣⲉ ⲅⲁⲣ ϩⲓⲧⲛ ⲟⲩⲡⲓⲥⲧⲓⲥ ϩⲓⲧⲛ ⲟⲩⲛⲁⲩ ⲁⲛ
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
ⲏ̅ⲧⲛⲧⲏⲕ ⲛϩⲏⲧ ⲁⲩⲱ ⲉϩⲛⲁⲛ ⲛϩⲟⲩⲟ ⲉⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲥⲱⲙⲁ ⲉⲃⲱⲕ ϩⲁⲧⲙ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.
ⲑ̅ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲁⲓ ϭⲉ ⲧⲛⲣⲟⲟⲩⲧ ⲉⲓⲧⲉ ⲉⲛϩⲙ ⲡⲥⲱⲙⲁ ⲉⲓⲧⲉ ⲉⲛⲙⲡⲉϥⲃⲟⲗ ⲉⲧⲣⲉⲛϣⲱⲡⲉ ⲉⲛⲣⲁⲛⲁϥ
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.
ⲓ̅ϩⲁⲡⲥ ⲅⲁⲣ ⲉⲧⲣⲉⲛⲟⲩⲱⲛϩ ⲉⲃⲟⲗ ⲧⲏⲣⲛ ⲙⲡⲉⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲃⲏⲙⲁ ⲙⲡⲉⲭⲥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣⲉⲡⲟⲩⲁ ⲡⲟⲩⲁ ϫⲓ ⲛⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲉϥⲥⲱⲙⲁ ⲡⲣⲟⲥ ⲛⲉⲛⲧⲁϥⲁⲁⲩ ⲉⲓⲧⲉ ⲁⲅⲁⲑⲟⲛ ⲉⲓⲧⲉ ⲡⲉⲑⲟⲟⲩ
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
ⲓ̅ⲁ̅ⲉⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ϭⲉ ⲛⲑⲟⲧⲉ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲧⲛⲡⲓ ⲑⲉ ⲛⲛⲣⲱⲙⲉ ⲧⲛⲟⲩⲟⲛϩ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϯϩⲉⲗⲡⲓⲍⲉ ⲇⲉ ϫⲉ ⲁⲓⲟⲩⲱⲛϩ ⲟⲛ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲛⲉⲧⲛϩⲏⲧ
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
ⲓ̅ⲃ̅ⲛⲛⲉⲛⲥⲩⲛϩⲓⲥⲧⲁ ⲅⲁⲣ ⲙⲙⲟⲛ ⲛⲏⲧⲛ ⲁⲛ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲛϯ ⲛⲏⲧⲛ ⲛⲟⲩⲁⲫⲟⲣⲙⲏ ⲛϣⲟⲩϣⲟⲩ ϩⲁⲣⲟⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲧⲉⲧⲛⲉⲕⲁⲁⲥ ⲛⲏⲧⲛ ⲛⲛⲁϩⲣⲛ ⲛⲉⲧϣⲟⲩϣⲟⲩ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡϩⲟ ϩⲙ ⲡϩⲏⲧ ⲁⲛ
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.
ⲓ̅ⲅ̅ⲉⲓⲧⲉ ⲅⲁⲣ ⲉϣϫⲉ ⲁⲛⲡⲱϣⲥ ⲛⲧⲁⲛⲡⲱϣⲥ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲓⲧⲉ ⲉϣϫⲉ ⲡⲉⲛϩⲏⲧ ⲥⲙⲟⲛⲧ ⲉϥⲥⲙⲟⲛⲧ ⲛⲏⲧⲛ
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
ⲓ̅ⲇ̅ⲧⲁⲅⲁⲡⲏ ⲅⲁⲣ ⲙⲡⲉⲭⲥ ⲁⲙⲁϩⲧⲉ ⲙⲙⲟⲛ ⲉⲁⲛⲕⲣⲓⲛⲉ ⲙⲡⲁⲓ ϫⲉ ⲉϣϫⲉ ⲁⲟⲩⲁ ⲙⲟⲩ ϩⲁⲣⲟⲟⲩ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲁⲣⲁ ⲁⲡⲧⲏⲣϥ ⲙⲟⲩ
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
ⲓ̅ⲉ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲁϥⲙⲟⲩ ϩⲁⲣⲟⲟⲩ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲛⲉⲧⲟⲛϩ ⲛⲛⲉⲩⲱⲛϩ ϭⲉ ⲛⲁⲩ ⲁⲗⲗⲁ ⲙⲡⲉⲛⲧⲁϥⲙⲟⲩ ϩⲁⲣⲟⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁϥⲧⲱⲟⲩⲛ
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
ⲓ̅ⲋ̅ϩⲱⲥⲧⲉ ⲁⲛⲟⲛ ϫⲓⲛ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲛⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ⲛⲗⲁⲁⲩ ⲕⲁⲧⲁ ⲥⲁⲣⲝ ⲉϣϫⲉ ⲁⲛⲥⲟⲩⲛ ⲡⲉⲭⲥ ⲟⲛ ⲕⲁⲧⲁ ⲥⲁⲣⲝ ⲁⲗⲗⲁ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲛⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲛ
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!
ⲓ̅ⲍ̅ϩⲱⲥⲧⲉ ⲡⲉⲧϩⲙ ⲡⲉⲭⲥ ⲟⲩⲥⲱⲛⲧ ⲛⲃⲣⲣⲉ ⲡⲉ ⲁⲛⲁⲣⲭⲁⲓⲟⲛ ⲟⲩⲉⲓⲛⲉ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲁϩⲉⲛⲃⲣⲣⲉ ϣⲱⲡⲉ
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
ⲓ̅ⲏ̅ⲡⲧⲏⲣϥ ⲇⲉ ϩⲉⲛⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲉ ⲡⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁϥϩⲟⲧⲡⲛ ⲛⲁϥ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲉⲭⲥ ⲁⲩⲱ ⲁϥϯ ⲛⲁⲛ ⲛⲧⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲓⲁ ⲙⲡϩⲱⲧⲡ
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
ⲓ̅ⲑ̅ϫⲉ ⲛⲉⲣⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲭⲥ ⲉϥϩⲱⲧⲡ ⲛⲁϥ ⲙⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲉⲛϥⲱⲡ ⲁⲛ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲛⲛⲉⲩⲛⲟⲃⲉ ⲁⲩⲱ ⲉⲁϥⲕⲱ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧⲛ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲙⲡϩⲱⲧⲡ
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
ⲕ̅ⲉⲛⲟ ϭⲉ ⲛϥⲁⲓϣⲓⲛⲉ ϩⲁ ⲡⲉⲭⲥ ϩⲱⲥ ⲉⲣⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲥⲟⲡⲥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲟⲟⲧⲛ ⲧⲛⲥⲟⲡⲥ ϩⲁ ⲡⲉⲭⲥ ϩⲱⲧⲡ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
ⲕ̅ⲁ̅ⲡⲉⲧⲉⲙⲡϥⲥⲟⲩⲛ ⲛⲟⲃⲉ ⲁϥⲁⲁϥ ⲛⲛⲟⲃⲉ ϩⲁⲣⲟⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲉⲧⲉⲧⲛⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲇⲓⲕⲁⲓⲟⲥⲩⲛⲏ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧϥ
