2 до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
¿Comenzamos otra vez a alabarnos a nosotros mismos? ¿O tenemos necesidad, como algunos, de cartas de recomendación para vosotros, o de recomendación de vosotros para otros?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
Nuestra carta sois vosotros mismos, escrita en nuestros corazones, sabida y leída de todos los hombres;
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
Por cuanto es manifiesto que vosotros sois la carta de Cristo ministrada por nosotros, y escrita no con tinta, sino con el Espíritu de Dios vivo: no en tablas de piedra, sino en las tablas de carne del corazón.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
Y la tal confianza tenemos por Cristo para con Dios.
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
No que seamos suficientes de nosotros mismos para pensar algo como de nosotros mismos; sino que nuestra suficiencia es de Dios:
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
El cual aun nos hizo ministros suficientes del nuevo testamento: no de la letra, sino del espíritu; porque la letra mata, mas el espíritu vivifica.
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
Empero si el ministerio de muerte escrito y grabado en piedras, fue para gloria, tanto que los hijos de Israel no pudiesen fijar los ojos en la cara de Moisés, a causa de la gloria de su rostro, la cual se había de acabar:
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
¿Cuánto más no será para gloria el ministerio del espíritu?
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
Porque si el ministerio de condenación fue gloria, mucho más abundará en gloria el ministerio de justicia.
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
Porque lo que fue hecho tan glorioso, ni aun fue glorioso en esta parte, en comparación de la gloria que sobresale.
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
Porque si lo que se acaba fue para gloria, mucho más será para gloria lo que permanece.
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
Así que teniendo tal esperanza, hablamos con mucha confianza.
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
Y no como Moisés, que ponía un velo sobre su rostro, para que los hijos de Israel no pudiesen fijar los ojos en el fin de aquello que se había de acabar:
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
Mas los entendimientos de ellos se embotaron; porque hasta el día de hoy les queda el mismo velo no descorrido en la lectura del viejo testamento, cuyo velo en Cristo es quitado:
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
Antes hasta el día de hoy, cuando Moisés es leído, el velo está sobre el corazón de ellos.
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
Empero cuando se convirtieren al Señor, el velo se quitará.
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Y el Señor es el Espíritu; y donde está el Espíritu del Señor, allí hay libertad.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
Empero nosotros todos, con cara descubierta, mirando como en un espejo en la gloria del Señor, somos transformados en la misma semejanza de gloria en gloria, como por el Espíritu del Señor.
