2 до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
incipimus iterum nosmet ipsos commendare aut numquid egemus sicut quidam commendaticiis epistulis ad vos aut ex vobis
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
epistula nostra vos estis scripta in cordibus nostris quae scitur et legitur ab omnibus hominibus
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
manifestati quoniam epistula estis Christi ministrata a nobis et scripta non atramento sed Spiritu Dei vivi non in tabulis lapideis sed in tabulis cordis carnalibus
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
fiduciam autem talem habemus per Christum ad Deum
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
non quod sufficientes simus cogitare aliquid a nobis quasi ex nobis sed sufficientia nostra ex Deo est
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
qui et idoneos nos fecit ministros novi testamenti non litterae sed Spiritus littera enim occidit Spiritus autem vivificat
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
quod si ministratio mortis litteris deformata in lapidibus fuit in gloria ita ut non possent intendere filii Israhel in faciem Mosi propter gloriam vultus eius quae evacuatur
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
quomodo non magis ministratio Spiritus erit in gloria
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
nam si ministratio damnationis gloria est multo magis abundat ministerium iustitiae in gloria
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
nam nec glorificatum est quod claruit in hac parte propter excellentem gloriam
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
si enim quod evacuatur per gloriam est multo magis quod manet in gloria est
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
habentes igitur talem spem multa fiducia utimur
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
et non sicut Moses ponebat velamen super faciem suam ut non intenderent filii Israhel in faciem eius quod evacuatur
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
sed obtusi sunt sensus eorum usque in hodiernum enim diem id ipsum velamen in lectione veteris testamenti manet non revelatum quoniam in Christo evacuatur
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
sed usque in hodiernum diem cum legitur Moses velamen est positum super cor eorum
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
cum autem conversus fuerit ad Deum aufertur velamen
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Dominus autem Spiritus est ubi autem Spiritus Domini ibi libertas
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
nos vero omnes revelata facie gloriam Domini speculantes in eandem imaginem transformamur a claritate in claritatem tamquam a Domini Spiritu
