2 до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
Pu twandile khange ukwitujya yufwe? Pamo tulonda ndavange ikalata incha lweinghinio ukwincha khulyumwe?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
Umwe mwemwe kalata yeito eiyuyeisimbiwe munumbula ncheito, eiyeimanyeikhikhe na vanu vooni pakhwimba.
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
Hange pumwivonia ukhuta umwe mulei kalata ukhuhuma khwa Keileisite, eiyeisimbiwe nufwe. Eiyeisimbiwe nu Mepo va Nguluve unyavwumi. Sayeisimbiwe mumawe pu yeisimbivwe munumbula ncha vanu.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
Uvu vwuvukifu uvwutuleinavyo mwa Nguluve ukhunghendela mwa Keileisite.
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
Satukweilanile ufwe yufwe ukhweisangheila eilimenyu lyulyoni ukhuta lyeito yufwe. Pu leino, uvunghelanifu vweito vwihuma khwa Nguluve.
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
Vei Nguluve uvyatupelile ukhuta tuve vavombi va lweideihano ulupya. Ulu pu lweideihano lwa Mepo. Pakhuva uvuveinghi vwa mukatata vwibuda, pu umepo vei ikhutupa uvwumi.
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
Leino uvuvombeli vula uvwa vufwe uvuvwasimbiwe pakhipanga pu na vwope vwale nuvudwadwa ukhuta avanya Israeli valekhe ukhulungama amiho ngavo kwa Mose khumiho. Ulwakhuva ale idwadwa, nuvudwadwa avuvwayanghangha.
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
Pu, leino imbombo ya Mepo pusayeikhave nuvudwadwa ukhuluteila?
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
Ulwakhuva eingave eimbombo ya vuheinghi yale navudwadwa, pu khaleingi eimbombo yavuyeilweli yeiluteila fincho puvudwadwa!
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
Ulwakhuva nakheilakheila eikheikhya pelivwe kheidwadwa pavulenghuleilo kheileivula vudwadwa ndavule savuli ya vudwadwa uvululeilile fincho.
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
Pakhuva kheila kheikhyo khya silangha kheingave khyale navudwadwa, pu ndakheikhi pusakhivwa kheila eikhya sikhu nchooni?
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
Pakhuva tuleinuluhuveilo ulu leindavule putulei nu vukifu fincho.
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
Pu satuleindu Mose, uveiaveikhangha uludeingh'uleilo pamiho pamwene, ukhuta avanya Israeli valekhe ukhulola pavamaleilo uvwavudwadwa vuvwa vwale vukhusila.
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
Pu leino uvumanyi vwavo vwandei ndeivwe. Pakhuva na leino leino mufinghono ifi uludengh'uleilo lula lula vupinchinghe pa vweimbi vwa livangeili lya lweideihano ulwakhatale.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
Pu na leino leino, ululangheilo lwa Mose vulukhweimbivwaa uludeingh'uleilo lutama panumbula nchavo.
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
Pu leino useikhei unghu avanu vikilivukha khwa Nkuludeva uludeingh'uleilo lwihengha.
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Pu leino Unkuludeva vei Mepo. Apa leinu Mepo va Nkuludeva, paleinuvulenghefu.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
Pu leino ufwe tweivoni ni mbomeila inchilivula ludeingh'uleilo pulukhuvuvona uvwadwadwa vwa Nkuludeva. Putuhambukha mumivele ngheilangheila einghya vudwadwa ukhuhuma pudwadwa nu vudwadwa, vuvuvwa nduvudwadwa uvwihuma khwa Nkuludeva.
