2 до коринтян 2
1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
Statui autem hoc ipsum apud me, ne iterum in tristitia venirem ad vos.
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?
Si enim ego contristo vos: et quis est, qui me lætificet, nisi qui contristatur ex me?
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!
Et hoc ipsum scripsi vobis, ut non cum venero, tristitiam super tristitiam habeam, de quibus oportuerat me gaudere: confidens in omnibus vobis, quia meum gaudium, omnium vestrum est.
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
Nam ex multa tribulatione et angustia cordis scripsi vobis per multas lacrimas: non ut contristemini, sed ut sciatis, quam caritatem habeam abundantius in vobis.
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.
Si quis autem contristavit, non me contristavit: sed ex parte, ut non onerem omnes vos.
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,
Sufficit illi, qui ejusmodi est, objurgatio hæc, quæ fit a pluribus:
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.
ita ut e contrario magis donetis, et consolemini, ne forte abundantiori tristitia absorbeatur qui ejusmodi est.
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
Propter quod obsecro vos, ut confirmetis in illum caritatem.
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.
Ideo enim et scripsi, ut cognoscam experimentum vestrum, an in omnibus obedientes sitis.
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
Cui autem aliquid donastis, et ego: nam et ego quod donavi, si quid donavi, propter vos in persona Christi,
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!
ut non circumveniamur a Satana: non enim ignoramus cogitationes ejus.
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
Cum venissem autem Troadem propter Evangelium Christi, et ostium mihi apertum esset in Domino,
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
non habui requiem spiritui meo, eo quod non invenerim Titum fratrem meum, sed valefaciens eis, profectus sum in Macedoniam.
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!
Deo autem gratias, qui semper triumphat nos in Christo Jesu, et odorem notitiæ suæ manifestat per nos in omni loco:
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
quia Christi bonus odor sumus Deo in iis qui salvi fiunt, et in iis qui pereunt:
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?
aliis quidem odor mortis in mortem: aliis autem odor vitæ in vitam. Et ad hæc quis tam idoneus?
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
non enim sumus sicut plurimi, adulterantes verbum Dei, sed ex sinceritate, sed sicut ex Deo, coram Deo, in Christo loquimur.
