2 до коринтян 2

1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

But I determined this for myself, that I would not come to you again in sorrow.

2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?

For if I make you grieve, then who will make me glad but he who is made to grieve by me?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!

And I wrote this very thing to you, so that when I came, I wouldn’t have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all that my joy would be shared by all of you.

4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

For out of much affliction and anguish of heart I wrote to you with many tears, not that you should be made to grieve, but that you might know the love that I have so abundantly for you.

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.

But if any has caused sorrow, he has caused sorrow not to me, but in part (that I not press too heavily) to you all.

6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,

This punishment which was inflicted by the many is sufficient for such a one;

7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.

so that, on the contrary, you should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his excessive sorrow.

8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Therefore I beg you to confirm your love toward him.

9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.

For to this end I also wrote, that I might know the proof of you, whether you are obedient in all things.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

Now I also forgive whomever you forgive anything. For if indeed I have forgiven anything, I have forgiven that one for your sakes in the presence of Christ,

11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!

that no advantage may be gained over us by Satan, for we are not ignorant of his schemes.

12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

Now when I came to Troas for the Good News of Christ, and when a door was opened to me in the Lord,

13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I had no relief for my spirit, because I didn’t find Titus my brother, but taking my leave of them, I went out into Macedonia.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!

Now thanks be to God who always leads us in triumph in Christ, and reveals through us the sweet aroma of his knowledge in every place.

15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

For we are a sweet aroma of Christ to God in those who are saved and in those who perish:

16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?

to the one a stench from death to death, to the other a sweet aroma from life to life. Who is sufficient for these things?

17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

For we are not as so many, peddling the word of God. But as of sincerity, but as of God, in the sight of God, we speak in Christ.