2 до коринтян 12
1 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх.
I must boast! It is unprofitable; but I will pass to visions and revelations given by the Lord.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба.
I know a man in union with Christ, who, fourteen years ago – whether in the body or out of the body I do not know; God knows – was caught up (this man of whom I am speaking) to the third heaven.
3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, —
And I know that this man – whether in the body or separated from the body I do not know; God knows –
4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити.
Was caught up into Paradise, and heard unspeakable things of which no human being may tell.
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами.
About such a man I will boast, but about myself I will not boast except as regards my weaknesses.
6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.
Yet if I choose to boast, I will not be a fool; for I will be speaking no more than the truth. But I refrain, in case anyone should credit me with more than he can see in me or hear from me, and because of the marvelous character of the revelations.
7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся.
It was for this reason, and to prevent my thinking too highly of myself, that a thorn was sent to pierce my flesh – an instrument of Satan to discipline me – so that I should not think too highly of myself.
8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене.
About this I three times entreated the Lord, praying that it might leave me.
9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
But his reply has been – ‘My help is enough for you; for my strength attains its perfection in the midst of weakness.’ Most gladly, then, will I boast all the more of my weaknesses, so that the strength of the Christ may overshadow me.
10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й.
That is why I delight in weakness, ill treatment, hardship, persecution, and difficulties, when borne for Christ. For, when I am weak, then it is that I am strong!
11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.
I have been “playing the fool!” It is you who drove me to it. For it is you who ought to have been commending me! Although I am nobody, in no respect did I prove inferior to the most eminent apostles.
12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах.
The marks of the true apostle were exhibited among you in constant endurance, as well as by signs, by marvels, and by miracles.
13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину!
In what respect, I ask, were you treated worse than the other churches, unless it was that, for my part, I refused to become a burden to you? Forgive me the wrong I did to you!
14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́.
Remember, this is the third time that I have made every preparation to come to see you, and I will refuse to be a burden to you; I want, not your money, but you. It is not the duty of children to put by for their parents, but of parents to put by for their children.
15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений.
For my part, I will most gladly spend, and be spent, for your welfare. Can it be that the more intensely I love you the less I am to be loved?
16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.
You will admit that I was not a burden to you but you say that I was “crafty” and caught you “by a trick”!
17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав?
Do you assert that I took advantage of you through any of those whom I have sent to you?
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми?
I urged Titus to go, and I sent another follower with him. Did Titus take any advantage of you? Didn’t we live in the same Spirit, and tread in the same footsteps?
19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
Have you all this time been fancying that it is to you that we are making our defense? No, it is in the sight of God, and in union with Christ, that we are speaking. And all this, dear friends, is to build up your characters;
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя,
for I am afraid that perhaps, when I come, I may find that you are not what I want you to be, and, on the other hand, that you may find that I am what you do not want me to be. I am afraid that I may find quarreling, jealousy, ill feeling, rivalry, slandering, backbiting, self-assertion, and disorder.
21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх.
I am afraid that, on my next visit, my God may humble me in regard to you, and that I may have to mourn over many who have long been sinning, and have not repented of the impurity, immorality, and sensuality, in which they have indulged.
