2 до коринтян 10
1 А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
I, Paul, myself appeal to you, by the humility and gentleness of Christ. I am meek when I am in your presence, but I am bold toward you when I am away.
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
I beg of you that, when I am present with you, I will not need to be bold with self-confidence. But I think I will need to be bold when I oppose those who assume that we are living according to the flesh.
3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
For even though we walk in the flesh, we do not wage war according to the flesh.
4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
For the weapons we fight with are not fleshly. Instead, they have divine power to destroy strongholds. They bring to nothing misleading arguments.
5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
We also destroy every high thing that rises up against the knowledge of God. We take every thought captive into obedience to Christ.
6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
And we are getting ready to punish every act of disobedience, as soon as your obedience is complete.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
Look at what is clearly in front of you. If anyone is convinced that he is Christ's, let him remind himself that just as he is Christ's, so also are we.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
For even if I boast a little too much about our authority, which the Lord gave for us to build you up and not to destroy you, I will not be ashamed.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
I do not want it to appear that I am terrifying you by my letters.
10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
For some people say, “His letters are serious and powerful, but physically he is weak. His words are not worth listening to.”
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
Let such people be aware that what we are in the words of our letters when we are absent is what we will be in our actions when we are there.
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
We do not go so far as to group ourselves or compare ourselves with those who praise themselves. But when they measure themselves by one another and compare themselves with each other, they have no insight.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
We, however, will not boast beyond limits. Instead, we will do so only within the limits of what God has assigned to us, limits that reach as far as you.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
For we did not overextend ourselves when we reached you. We were the first to reach as far as you with the gospel of Christ.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
We have not boasted beyond limits about the labors of others. Instead, we expect that as your faith continues to grow, our work among you will greatly expand.
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
We hope for this, so that we may preach the gospel even in regions beyond you. We will not boast about the work being done in another's area.
17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
“But let the one who boasts, boast in the Lord.”
18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
For it is not the one who recommends himself who is approved. Instead, it is the one whom the Lord recommends.
